Справа № 571/160/19
Провадження № 2/571/1/2022
10 лютого 2022 року смт. Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово Комзюк А.Ф., при секретарі судового засідання Гордійчук Т.О., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 з даним позовом.
На обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 31 серпня 1996 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рокитнівського районного управління юстиції у Рівненській області. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13.09.2018 шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу, відповідно до ст.69 СК України у них виникло право на поділ спільного майна, набутого за час шлюбу.
В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства у 2003 році ними за спільні кошти був придбаний об'єкт нерухомості, а саме: садибний (індивідуальний) житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вартість якого становила 15 750 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 06.08.2003, посвідченим державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Вітічак А.М. та зареєстрованим в реєстрі за №1638. Даний житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Посилаючись на норми статтей 60,68,70, 71 СК України, просила:
1. Здійснити поділ спільного сумісного майна між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , набутого за час шлюбу, а саме: виділити їй ОСОБА_1 та визнати за нею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту, з визначенням кожному із колишнього подружжя частин в натурі.
2. Призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, щодо визначення вартості спірного майна та варіанту поділу садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням поділу в рівних частинах.
3. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь понесені нею судові витрати пропорційно заявленим позовним вимогам.
Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
27.02.2019 року відповідач подав до суду відзив, згідно якого зазначає, що 06.08.2003 ним було придбано будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Вказаний будинок був придбаний його батьком ОСОБА_6 після відчуження 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходився в АДРЕСА_2 за договором від 14.03.2002.
Участі у придбанні будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 позивачка не брала, про що свідчить той факт, що в договорі купівлі-продажу будинку від 06.08.2003 ОСОБА_1 не зазначена, відсутні будь-які дані про надання нею згоди на укладення цього правочину.
Більше того, ОСОБА_1 на момент реєстрації шлюбу та купівлі ним будинку ніде не була офіційно працевлаштована і не мала власних коштів, тим більше на придбання будинку чи його частини і лише 28.07.2015 була зареєстрована у спірному будинку.
Таким чином, спірний будинок є його особистою приватною власністю , а тому не підлягає поділу.
У вказаному будинку окрім нього були зареєстровані його донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачка - ОСОБА_1 , з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13.09.2018.
З 2017 року позивач під приводом оздоровлення за власною волею вибула із належного йому будинку в АДРЕСА_3 , де й проживає на даний час.
За період з 2017 року позивач жодного разу не з'являлася у належному йому будинку, і всі обов'язки, що пов'язані з утриманням житлового приміщення, виконуються ним самостійно.
Оскільки позивачка не являється членом його сім'ї, вибула із будинку за власною волею, більше одного року не з'являється у будинку, не бере участі у сплаті обов'язкових платежів, пов'язаних із утриманням житлового приміщення, то остання є такою, що втратила право користування спірним будинком.
Посилаючись на норми статей 57,60,71 СК України, статей 16,317,319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Конституцію України та Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» просив:
1.Визнати його особистою власністю будинком АДРЕСА_1 .
2. Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинок АДРЕСА_1 .
3. Викликати свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та звільнити його від сплати судового збору до вирішення спору по суті.
Відповідно до ухвали суду від 21 червня 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, про що постановлено ухвалу.
Також ухвалою суду від 21 червня 2019 року призначено будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи було доручено експертам Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
23 грудня 2019 року цивільна справа повернута експертом без виконання.
Ухвалою суду від 27.12.2019 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 11 червня 2020 року за заявою позивача призначено судову будівельно-технічну експертизу. Виконання експертизи доручено експерту ФОП ОСОБА_11 .. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
12 листопада 2020 року поновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням висновку експерта по справі.
31 березня 2021 року позивачем подано до суду додаткові пояснення згідно яких позивач зазначила, що оцінивши варіанти розподілу спірного будинку визначені експертом, вважає за можливе здійснити розподіл приміщення садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за варіантом №2 визначений висновком експерта №ЕУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічною експертизи та просила визнати за ОСОБА_1 право власності в садибному (індивідуальному) житловому будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виділити в натурі наступні приміщення: 1-1 - коридор площею 9,5 - кв.м.; 1-2 - котельня площею 8,2 - кв.м.; 1-3 - коридор площею 11,4 - кв.м.; 1-4 - туалет площею 2,5 - кв.м.;1-5 - ванна площею 3,6 - кв.м.; 1-6 - кухня площею 17,6 - кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б)., частка якої становить 47,3%.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на садибний (індивідуальний) житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за різницю часток в сумі 21 438,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати пропорційно заявленим позовним вимогам (т.1 а.с.223-226).
23.11.2021 позивач остаточно уточнила свої позовні вимоги та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Провести поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом №2 висновку експерта №EУ-21/20 від 30.10.2020.
Виділити позивачу ОСОБА_1 частину житлового будинку, виділену на рис.2 висновку експерта зеленим кольором (співвласник ІІ) до якої входять приміщення:1-1 - коридор площею 9,5 кв.м.; 1-2 - котельня площею 8,2 кв.м.;1-3 - коридор площею 11,4 кв.м.;1-4 - туалет площею 2,5 кв.м.; 1-5 - ванна площею 3,6 кв.м.;1 -6 - житлова, площею 11,0 кв.м.; 1-9 - коридор, площею 4,3 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б), що становить 47,3 %.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 21 438 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять вісім) гривень 00 копійок.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати пропорційно задоволеним вимогам (т.2 а.с.1-4).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтрималв в повному обсязі просить їх задовольнити.
Представник позивача-адвокат Кравченя М.М. позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та зазначила, що посилання сторони відповідача на те, що спірний будинок належить відповідачеві не відповідає дійсності, оскільки будинок придбаний сторонами під час перебування у шлюбі. Належних доказів у підтвердження того, що спірний житловий будинок придбаний батьком відповідача не надано. Крім того, посилання відповідача на те, що попередньому власнику будинку ОСОБА_9 гроші передавав батько відповідача спростовується розпискою ОСОБА_12 , який зазначив, що гроші за будинок йому передав його ж батько. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що будинок належить йому, просить відмовити у позові.
Представник відповідача-адвокат Осика Ю.П. заперечив позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та доповнив, що спірний житловий будинок був придбаний батьком відповідача ОСОБА_6 за грошові кошти, які він отримав від продажу частки будинку в смт.Квасилів Рівненської області. Позивач участі в утриманні будинку не приймала, ніде не працювала. Відповідач їздив на заробітки та отримував значні доходи, які витрачав на утримання сім'ї та будинку. Крім того,більше року позивач у спірному будинку не проживає, залишила його добровільно, тобто, вона взагалі втратила право користування зазначеним будинком. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та визнати житловий будинок особистою власністю відповідача.
Свідок ОСОБА_8 дала показання, що позивач є колишньою невісткою. Вони з чоловіком придбали будинок сину, гроші на будинок отримали від продажу будинку в смт.Квасилові Рівненської області. Оформленням будинку займалися чоловік з сином, вона присутня не була. Гроші за будинок передавали батьку попереднього власника, так як власник проживав на той час за кордоном. На час купівлі будинку позивач та відповідач перебували у шлюбі, але позивач ніде не працювала, син їздив на заробітки за кордон. Близько п'яти років позивач не проживає в будинку, залишила будинок добровільно. У 2018 році розлучилися. Вважає, що позивач не має права на будинок, а будинок належить їй з чоловіком.
Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 серпня 1996 року, шлюб розірвано рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13.09.2018 року (т.1 а.с. 13).
За час перебування в шлюбі сторонами 06 серпня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу придбано спірний житловий будинок.
Так, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного в смт.Рокитне 06 серпня 2003 року, ОСОБА_9 продав ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Будинок цегляний, житловою площею 51,3 кв.м. та загальною площею 108,4 кв.м.. Договір посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №1638 (т.1 а.с.19).
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності на ОСОБА_3 , реєстрація права власності здійснена 26.08.2003 року на підставі договору купівлі-продажу (т.1 а.с.21-22).
Згідно довідки Масевицької сільської ради №4688 від 05.12.2018 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає. За вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_3 , 1974 р.н. - колишній чоловік; ОСОБА_13 , 1997 р.н. - дочка, яка не проживає за вказаною адресою та син ОСОБА_5 , 2006 р.н., який не проживає за вказаною адресою (а.с.23).
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
За вказаних обставин, до спірних правовідносин щодо правового режиму спірного житлового будинку необхідно застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі КпШС України), оскільки СК України введений в дію 01 січня 2004 року і зворотньої сили немає, а спірний будинок придбаний 6 серпня 2003 року.
Отже, правовий режим спірного житлового будинку визначають норм КпШС України.
Відповідно до ст.22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Статтею 39 КпШС України передбачено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Отже, майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділено між ними як у рівних, так і в інших частках за взаємною домовленістю.
Аналогічні положення містить статті 60,70 СК України, згідно яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). В разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону також свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження N 14-325цс18), від 08 грудня 2021 року у справі N 369/10153/16-ц (провадження N 61-4121св21).
Заперечуючи позовні вимоги відповідач стверджує, що спірний житловий будинок був придбаний його батьками. У підтвердження таких доводів відповідач посилаюється на договір купівля продажу 1/2 частини житлового будинку в смт.Квасилів Рівненської області та свідоцтво від 10 травня 2019 року, згідно якого ОСОБА_14 підтверджує продажу його будинку ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_15 Також. Оплату за будинок проводив ОСОБА_16 Також в сумі 15750,00 гривень (т.1 а.с.51).
Разом з тим, у заперечення зазначеного свідоцтва, позивачем надано суду розписку від 18 травня 2020 року, згідно якої ОСОБА_9 для ОСОБА_1 надав розписку, що гроші за продаж будинку отримав з рук свого батька ОСОБА_17 (т.1 а.с.144).
Суд не приймає доводи відповідача про те, що підставою для визнання житлового будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя мали б бути спільно зароблені кошти подружжя, адже матеріалами справи не доведено факт купівлі спірного житла за особисті кошти батьків відповідача, як і не доведено того, що будинок купувався не за спільні кошти сім'ї.
Також суд оцінює критично та не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_8 , яка є матір'ю відповідача та зацікавлена у вирішенні справи на користь сина. При надані показань було очевидним, що свідок має образу та неприязнь до позивача.
Доказів у підтвердження того, що спірний житловий будинок був придбаний відповідачем за власні кошти та є його особистою приватною власністю, суду не надано і в суді таких доказів також не здобуто.
Зі змісту п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Аналізуючи вищенаведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбаний сторонами під час шлюбу житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тобто є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності шлюбного договору між позивачем та відповідачем або інших домовленостей щодо об'єкту права спільної сумісної власності, то частки майна подружжя щодо даного спору є рівними, а отже кожному з них належить по 1/2 частині житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
За клопотанням сторони позивача у справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза.
З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №ЕУ- 21/20 від 30.10.2020 вбачається, що ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 станом на 29.10.2020 становить 794 000 гривень та наведено можливі варіанти розподілу в натурі житлового будинку з надвірними будівлями (т.1 а.с.185-201).
Згідно висновку експерта, спірний житловий будинок можливо розподілити за двома варіантами розподілу:
Варіант розподілу №1 передбачає:
І-му співвласнику виділити з житлового будинку частину І (синій колір на рис. 1), до якої входять приміщення:
1-6 - житлова площею 11,0 кв.м;
1-7 - житлова площею 26,2 кв.м;
1-8 - житлова площею 14,1 кв.м;
1-9 - коридор площею 4,3 кв.м.
Частка становить 50,6%.
ІІ-му співвласнику виділити з житлового будинку частину ІІ (зелений колір на рис. 1), до якої входять приміщення:
1-1 - коридор площею 9,5 кв.м;
1-2 - котельня площею 8,2 кв.м;
1-3 - коридор площею 11,4 кв.м;
1-4 - туалет площею 2,5 кв.м;
1-5 - ванна площею 3,6 кв.м;
1-10 - кухня площею 17,6 кв.м,
а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б). Частка становить 49,4%
Компенсація, яка повинна бути виплачена власником І-ї частини власнику ІІ-ї частини становить 4 764 грн.
Варіант розподілу№2 передбачає:
І-му співвласнику виділити з житлового будинку частину І (синій колір на рис. 2), до якої входять приміщення:
1-7 - житлова площею 26,2 кв.м;
1-8 - житлова площею 14,1 кв.м;
1-10 - кухня площею 17,6 кв.м.
Частка становить 52,7%.
ІІ-му співвласнику виділити з житлового будинку частину ІІ (зелений колір на рис. 2), до якої входять приміщення:
1-1 - коридор площею 9,5 кв.м;
1-2 - котельня площею 8,2 кв.м;
1-3 - коридор площею 11,4 кв.м;
1-4 - туалет площею 2,5 кв.м;
1-5 - ванна площею 3,6 кв.м;
1-6 - житлова площею 11,0 кв.м;
1-9 - коридор площею 4,3 кв.м,
а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б). Частка становить 47,3%
Компенсація, яка повинна бути виплачена власником І-ї частини власнику ІІ-ї частини становить 21438 грн..
З вищенаведених варіантів поділу встановлено, що поділ спірного будинковолодіння без відхилення від ідеальних часток є неможливим.
Запропонований експертом варіант поділу №1 є більш наближеним до ідеальних часток та передбачає незначну суму компенсації за відхилення (4764,00 грн.). Разом з тим, у разі поділу майна за даним варіантом розподілу, другому співвласнику мають бути виділені лише допоміжні приміщення.
Варіант поділу №2 є менш наближений до ідеальних часток та передбачає більшу суму компенсації за відхилення (21438,00 грн.), при цьому такий варіант поділу передбачає виділення житлової площі обом сторонам.
Тобто, виділ часток по обох варіантах розподілу можливий зі зміною ідеальних часток та виплатою компенсації за відхилення.
Відповідно до п.п.7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадянна житловий будинок" від 04 жовтня 1991року №7 (з подальшими змінами та доповненнями) в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також які підсобні будівлі передаються власнику.
Слід зазначити, що обидва варіанти розподілу є неприйнятними для відповідача, оскільки на його переконання будинок належить відповідачеві.
Позивач просить поділити спірний житловий будинок по варіанту розподілу №2.
Враховуючи обставини справи та правові норми, також те, що спірне будинковолодіння необхідно поділити таким чином, щоб позивачу та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину житлових приміщень та господарських будівель, яка б відповідала розміру їх рівних часток 1/2 кожного, при цьому без відхилення від ідеальних часток поділ не можливий, але технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, суд вважає за доцільне здійснити поділ по другому варіанту розподілу запропонованому експертом, який передбачає виділення житлової площі обом сторонам, а розмір компенсації за відхилення в сумі 21438,00 гривень стягнути на користь сторони, частка якого зменшилась.
Одночасно слід зазначити, що перепланування (переобладнання) житлового будинку відповідно до наведеного експертом варіанту виділу слід буде провести після повідомлення відповідних органів (отримання відповідної дозвільної документації та розробки проектної документації спеціалізованими організаціями).
Враховуючи що позивачу виділяється 1/2 частка житлового будинку, право власності відповідача на цю частку слід припинити.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3970,00 (т.1 а.с.1,122) суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст.133, 264, 265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м., житловою площею 51,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Провести поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом №2 висновку експерта №EУ-21/20 від 30.10.2020.
Виділити позивачу ОСОБА_1 частину житлового будинку, виділену на рис.2 висновку експерта зеленим кольором (співвласник ІІ) до якої входять приміщення:1-1 - коридор площею 9,5 кв.м.; 1-2 - котельня площею 8,2 кв.м.;1-3 - коридор площею 11,4 кв.м.;1-4 - туалет площею 2,5 кв.м.; 1-5 - ванна площею 3,6 кв.м.;1 -6 - житлова, площею 11,0 кв.м.; 1-9 - коридор, площею 4,3 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б), що становить 47,3 %.
Виділити відповідачу ОСОБА_3 частину житлового будинку, виділену на рис.2 висновку експерта синім кольором (співвласник І) до якої входять приміщення: 1-7 - житлова площа 26,2 кв.м.;1-8 - житлова площа 14,1 кв.м.; 1-10 - кухня, площею 17,6 кв.м., що становить 52,7%.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 21 438 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3970 (три тисячі дев'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено та підписано 18.02.2022.
Суддя А.Ф.Комзюк