Дата документу 18.02.2022
Справа № 334/1006/22
Провадження № 2/334/1794/22
про забезпечення позову
18 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,
розглянувши представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Севастьянова Романа Юрійовича про забезпечення позову,
встановив:
представник позивачки адвокат Севастьянов Р.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16.07.2020, укладений між сторонами, а також стягнути з відповідачки на користь позивачки грошові кошти в сумі 1 052 333,98 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.
Разом з позовною заявою представник позивачки подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:04:039:0163 площею 0,0684 га., квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом заборони відчуження належного ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна, в межах суми позовних вимог та шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 .
Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу квартири, що є предметом спору, по двом судовим справам, запевнивши позивачку в протилежному та не попередивши її про наявність невизнаних прав третіх осіб на відчужувану квартиру. Внаслідок не доведення до позивачки інформації, що квартира є предметом спору, ухвалою суду на спірну квартиру накладений арешт. Оскільки відповідачка під час розгляду справ реалізувала квартиру позивачці, є підстави вважати, що після звернення ОСОБА_1 з цим позовом відповідач вчинить дії направлені на унеможливлення виконання рішення суду шляхом відчуження належного їй нерухомого майна, що призведе до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду по цій справі, у зв'язку з чим необхідно вжити заходи забезпечення позову. Відповідно до інформації з ДРРП ОСОБА_2 належать: земельна ділянка, кадастровий номер: 2310100000:04:039:0163, площа (га): 0.0684; квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 41.5, житлова площа (кв.м): 27.1. Відповідно до інформації з майданчику продажу квартир, аналогічна квартира, за тією самою адресою, тієї самої площі, коштує 18 000 доларів США. Орієнтовна вартість майна належного відповідачці складає близько 550 000 гривень, тобто загальна вартість належного Відповідачу майна є меншою розміру позовних вимог. Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідачки в межах суми позовних вимог не порушує принципу співмірності.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано частиною четвертою статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, статті 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, що передбачене частиною одинадцятою статті 150 ЦПК.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 4 постанови від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанова № 9), згідно з пунктом 1 частини першої статті 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з пунктом 43 рішення у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
У пункті 6 Постанови № 9 зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Так, з позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо договору купівлі продажу-нерухомого майна, а також стягнення збитків, завданих відповідачкою позивачці укладенням вказаного договору та відшкодування моральної шкоди..
З огляду на викладене, вбачається висновок, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову про накладення арешту на нерухоме майно, а також заборони відчужувати нерухоме та рухоме майно, що належить відповідачці, не співвідноситься з предметом позову, яким є визнання договору недійсним, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, а отже не існує конкретного зв'язку між арештом майна і предметом позовної вимоги.
Висновок суду узгоджується з викладеною у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 та від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19 правовою позицією, суть якої полягає в тому, що, накладаючи арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу, суд першої інстанції не врахував, що у такому випадку немає зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки накладення арешту має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
При цьому, обраний представником позивача спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на кошти, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід забезпечення позову буде спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням представника позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачки ОСОБА_2 в межах ціни позову, а саме 1 102 333,98 гривень.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що у разі задоволення позову, рішення суду виконуватиметься в порядку передбаченому для виконання судових рішень з урахуванням вимог Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», відповідно до частини другої статті 48 якого стягнення за виконавчими документами звертатиметься в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Отже, зважаючи на те, що забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів і задоволених вимог позивача, які носять тимчасових характер, та з огляду на зазначені вище обставини, суд доходить висновку, що в майбутньому рішення суду може утруднитись чи взагалі бути неможливим, що є підставою для забезпечення позову.
Разом з цим, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведенні в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачки.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 157, 260 ЦПК України, суд
постановив:
заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , в сумі 1 102 333 (один мільйон сто дві тисячі триста тридцять три) гривні 98 копійок.
В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Реквізити учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: