17 лютого 2022 р. Справа № 120/13119/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи на посаді газоелектрозварювальника, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Одна рішенням від 17.12.2020 відповідач відмовив у її задоволенні посилаючись на те, що професія за якою працював позивач не відповідає чинним на період роботи Спискам, а саме не вказано вид зварювання, а також прослідковується робота за сумісництвом. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 120/1711/21-а визнано протиправним та скасовано рішення комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області від 17.12.2020 № 11 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення та зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 "Про підтвердження стажу роботи" від 02.12.2020 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянуло заяву позивача від 02.12.2020 та рішенням від 13.07.2021 за № 6 повторно відмовило у підтвердженні періоду роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Окрім того позивач звертався до відповідача із заявою від 10.08.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак листом від 08.09.2021 відповідач відмовив у призначення такої пенсії, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу та існуюче рішенні пенсійного фонду від 13.07.2021 про відмову в підтвердженні спірного періоду роботи. Позивач, вважає вказану бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначенні пенсії протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача додаткові докази, необхідні для розгляду справи.
23.11.2021 до суду надійшли витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує. Зазначає, що згідно положень п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Водночас вказує, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2021 №120/1711/21-а за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Вінницькій області комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області було повторно розглянуто заяву позивача про підтвердження стажу роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007. Однак, рішенням комісії від 13.07.2021 позивачу відмовлено в підтвердженні періодів роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове забезпечення відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), у зв'язку із тим, що професія, за якою працював позивач не відповідає чинним на період роботи Спискам, а саме не вказано вид зварювання, а також прослідковується робота за сумісництвом. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому в позові просить відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 02.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про підтвердження періоду роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007 на посаді газоелектрозварювальника, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.12.2020 № 11 заявнику відмовлено у підтвердженні такого періоду роботи, оскільки професія за якою працював заявник не відповідає чинним на період роботи Спискам, а саме не вказано вид зварювання, а також прослідковується робота за сумісництвом.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №120/1711/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області від 17.12.2020 № 11 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення та зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 "Про підтвердження стажу роботи" від 02.12.2020 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
На виконання вказано рішення суду, комісія при ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянуто заяву позивача від 02.12.2020 та рішенням від 13.07.2021 за № 023830010974 повторно відмовила у підтвердженні періоду роботи позивача з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки первинними документами не підтверджується зайнятість заявника повний робочий день, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (прослідковується робота за сумісництвом.)
В подальшому, 10.08.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 08.09.2021 №0200-0214-8/55105 відповідач відмовив позивачу у її задоволенні, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу, оскільки до пільгового стажу роботи позивача не враховано період роботи з 01.11.2021 по 25.05.2007 на підставі рішення комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області №6 від 13.07.2021. При цьому повідомив, що пільговий стаж позивача складає 2 роки 9 місяців 4 дні (з урахуванням військової служби) та право на пенсійну виплату відповідно до ст. 26 Закону №1058 позивач набуде після досягнення 60-річного віку, з 27.05.2025.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначенні пенсії протиправною, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення N 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017.
Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIVІ під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).
Відповідно до ч.1, 2 ст.114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Вирішуючи питання щодо відмови відповідача в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.11.2001 по 25.05.2007, суд зважає на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому для зарахування періоду роботи на посадах, віднесених до Списку № 2 у період до 21 серпня 1992 року необхідне підтвердження документами відповідних умов праці, а за період після 21 серпня 1992 року - підтвердження результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.
Судом встановлено, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 підтверджується факт роботи позивача з 01.11.2001 по 25.05.2007 у КП "Гніваньжитлокомунгосп" газоелектрозварювальником по 5-му розряду (записи № 20-21).
Додатково, архівною довідкою Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області від 08.02.2021 №02-10/338, підтверджується те, що позивача прийнято на роботу газоелектрозварювальником по 5-му розряду в підприємство "Гніваньжитлокомунгосп", відповідно до наказу директора від 01.11.2001 року № 9-к, та звільнено, відповідно до наказу від 21.05.2007.
Крім того, вказані факти підтверджуються архівною довідкою Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області від 08.02.2021 №02-10/339, підставою видачі якої стали книги наказів з особового складу за спірний період роботи позивача.
Відтак, і записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , і архівними довідками підтверджується факт роботи позивача газоелектрозварювальником у спірний період на підприємстві "Гніваньжитлокомунгосп".
Поряд із тим, обґрунтовуючи підстави щодо відмови в підтвердженні спірних періодів, відповідач зазначає, що позивач працював за сумісництвом та не у повний робочий день, оскільки у довідці від 27.11.2020 №02-13/2728, вказано, що наказом в.о. директора підприємста "Гніваньжитлокомунгосп"від 02.04.2007 №30-к позивачу встановлено доплату за розширену зону обслуговування, а саме роботу слюсаря-сантехніка з 02.04.2007 в розмірі 30 % тарифної ставки електрозварник.
Однак, суд не погоджується із такими твердження відповідача, оскільки, як уже зазначалось судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є саме трудова книжка. Більше того, суд вкотре наголошує, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників подаються лише за умови, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Тому сама по собі наявність інформації про доплату позивачу з 02.04.2007 за роботу слюсара-сантехніка аж ніяк не спростовує пільговий стаж позивача на займаній посаді газоелектрозварювальника у спірний період роботи.
Також відповідач наголошував, що пільгове забезпечення надається електрогазозварникам, зайнятим на різанній та ручній зварці, напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, передбачено розділом ХХХІІІ Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та підтверджується результатами проведеної на підприємстві атестації.
Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Так, у спірний період роботи позивача були чинними Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Згідно зі Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділом XXXIII "Загальні професії" (код 23200000-19906) передбачено посаду газозварника, електрозварника ручного зварювання.
Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділом XXXIII "Загальні професії" (позиція 33) передбачено посаду газозварника, електрозварника ручного зварювання.
Тобто, професія позивача «газо - електрозварювальник» є загальним поняттям як для газозварника так і для електрозварника, а отже передбачена чинними на момент спірного періоду трудової діяльності позивача Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо атестації робочих місць, то суд зазначає, що атестація здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання цієїпостанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 398/2728/16-а та № 678/65/17.
Водночас з наданих відповідачем доказів вбачається, що роботодавцем проводилась атестації робочих місць за період роботи позивача у КП "Гніваньжитлокомунгосп" у 2002 році, у 2003 році та у 2004 році. Окрім того, проведення атестацій також підтверджується довідкою виконавчого комітету Тиврівського району Вінницької області Гніванської міської ради від 03.12.2020 №953.
Більше того, у справі N 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Тому, в даному випадку відсутність достатніх даних про атестацію робочих місць в будь-якому разі не може бути підставою для неврахування спірного періоду роботи на зайнятій посаді до пільгового стажу.
Щодо тверджень відповідача про відсутність усіх даних про заробітну плату, то суд зазначає, що відсутність відомостей про заробітну плату у певні місяці також не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого періоду до пільгового стажу, позаяк такі обставини виникли не з вини працівника. І в цьому випадку достатнім для підтвердження стажу роботи є належним чином оформлені записи у його трудовій книжці.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу роботи позивача періоди з 01.11.2001 по 25.05.2007 газоелектрозварювальником у КП "Гніваньжитлокомунгосп”.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень. Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Відтак, враховуючи те, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, який не був врахований на підставі рішення комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області № 6 від 13.07.2021, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав та законних інтересів позивача у межах спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування відповідного рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.07.2021 року № 6 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007.
Щодо наступної позовної вимоги зобов'язального характеру про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 10.08.2021 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, то суд враховує те, що за змістом вказаної норми необхідними умовами для призначення такої пенсії є вік 55 років, наявність страхового стажу особи не менше 30 років, з яких стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 має становити не менше 12 років і 6 місяців.
Із листа-відмови відповідача від 08.09.2021 №0200-0214-8/55105 слідує, що вік позивача 56 років, страховий стаж становить 32 роки 10 місяців 14 днів. Пільговий стаж складає 2 роки 9 місяців 4 дня (з урахуванням військової служби). При цьому, враховуючи зарахування в межах даного спору іншого періоду трудової діяльності позивача з 01.11.2001 по 25.05.2007, який відповідачем не був врахований, суд не може дійти ствердного висновку про те, чи буде в такому разі пільговий стаж позивача достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
В даному випадку враховуючи те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, та беручи до уваги необхідність повторного розрахунку пільгового стажу позивача із урахуванням періоду його роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням зазначених у цьому рішенні суду висновків, зарахуваши при цьому до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у спосіб визначений судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2).
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.07.2021 № 6 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 01.11.2001 по 25.05.2007 до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 17.02.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович