14.02.2022 Справа №607/2168/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого В.М. Братасюка
за участю секретаря М.О.Мокрій
заявниці - ОСОБА_1 , її предствника ОСОБА_2
заінтересованої особи ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, заінтересована особа - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 на строк 6 місяців та встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника з покладенням на нього наступних обов'язків: заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж 50 метрів до будинку АДРЕСА_1 , її місця проживання, а також до місця її роботи та інших місць часткового її відвідування; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заяву мотивовано тим, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_3 , в шлюбі у них народилося двоє дітей, після розірвання шлюбу вони проживали в одній квартирі, проте таке життя є нестерпним, він постійно принижує її, висловлюється в її сторону нецензурною лайкою, неодноразово завдавав їй тілесних ушкоджень у присутності дітей, внаслідок чого вона змушена була викликати працівників поліції.
12.01.2022 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності, відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду, однак незважаючи на адмінстягнення він своєї поведінки не змінює, існує реальна загроза продовження насильства з його боку.
Посилаючись на наведене та те, що ОСОБА_3 чинить стосовно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, з метою забезпечення її захисту від подальшого домашнього насильства зі сторони останнього, просила задовольнити заяву.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її преставник заяву підтримали з підстав викладених в ній.
ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні не заперечив щодо обмежувального припису із встановленням йому заборон терміном на 1 місяць.
Дослідивши докази, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 30.01.2014року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 04 лютого 2021 р.
В шлюбі у подружжя народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу Смереки продовжували проживати в одній квартирі, проте таке життя було нестерпним, ОСОБА_3 постійно підіймав на заявницю руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона декілька разів викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини, однак він продовжує її переслідувати та не дає їй спокою.
09.01.2022року відносно ОСОБА_3 був винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серія АА №22594.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.01.2022року у справі за № 607/373/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 30 годин громадських робіт. Судом встановлено, що ОСОБА_3 09 січня 2022 року близько 20 год. 00 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме ображав її нецензурними словами, погрожував її фізичною розправою, наніс декілька ударів паперовою коробкою від піци в область голови, наніс копняк в область сідниць, душив за шию, наніс долонею руки удар в область обличчя. Дані дії були вчинені в присутності неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» розділ 1, пункт 1, підпункт 1, також, 09 січня 2022 року близько 20 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_3 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою, наніс паперовою коробкою удар по голові, копнув ногою в область сідниці, наніс удар долонею в область обличчя, чим міг завдати шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю.
Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
В силу вимог ч.2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з вимогами ч. 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Оцінка ризиків має проводитися за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників й умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно з вимогами п.3 ч.1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Також у цих постановах Верховний суд виходив з того, що звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до вимог ч. 4 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , дані обставини є встановленими, зокрема постановою Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2022року.
На час розгляду справи в суді відносини між сторонами не покращились, ОСОБА_3 не було надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, водночас він не заперечує щодо видачі обмежувального припису відносно нього терміном на 1 місяць.
Враховуючи викладене, зважаючи протиправну поведінку ОСОБА_3 приймаючи до уваги те, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, не бажає змінювати свою поведінку, суд прийшов до висновку, що доводи заявника про ризик продовження кривдником таких дій відносно неї, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №520/13677/19, від 26 лютого 2020 року у справі №154/1692/19.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, захисту прав постраждалої ОСОБА_1 суд вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче ніж 50 метрів до будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на три місяці.
Суд вважає, що вказані тимчасові обмеження прав ОСОБА_7 є виправданими та доречними, відповідають меті їх застосування, та забезпечать дієвий та ефективний захист заявниці від кривдника.
Оцінивши надані докази, з урахуванням оцінки ризиків, суд вважає, що саме такий строк дії обмежувального припису (три місяці) є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров'я особи.
Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для застосування такого обмеження як заборона ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче ніж 50 метрів до місця роботи та інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , оскільки заявницею не конкретизовано такі місця, не вказано і місце її роботи.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В силу частини 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.
Згідно із вимогами частини 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Керуючись статями 350-2, 350-5, 350-6, 350-8 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 строком на 3 (три) місяці, визначивши такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків: заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче ніж 50 метрів до будинку АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяВ. М. Братасюк