02.02.2022 Справа №607/13653/21
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Сагайдак М. Б.,
представника відповідачки, адвоката Сампари Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Великоберезовицька селищна громада Тернопільського району Тернопільської області в особі старости села Настасів ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Великоберезовицька селищна громада Тернопільського району Тернопільської області в особі старости села Настасів ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Настасівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 17 від 14 березня 1994 року її батьку - ОСОБА_6 було надано безкоштовно у приватну власність присадибні ділянки загальною площею 1,10 га, якими він постійно користувався згідно норм їх цільового призначення. Після смерті батька ОСОБА_6 його власністю, в тому числі і земельними ділянками, користувалась його дружина, мати позивачки - ОСОБА_7 . ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті позивачка прийняла спадщину та успадкувала земельні ділянки, які розташовувалась у межах Настасівської сільської ради. Від листопада 2013 року по серпень 2020 року ОСОБА_1 безперервно користувалась земельними ділянками, які успадкувала після смерті матері, здійснюючи оплату земельного податку у відповідності до закону. У серпні 2020 року вона дізналась, що відповідачка ОСОБА_2 незаконно, у спосіб обману та зловживання службовим становищем, набула право власності на земельну ділянку, якою користувалась позивачка, виготовивши на неї документацію - проект землеустрою, змінивши межі ділянки, отримавши кадастровий номер, приватизувала її . Земельна ділянка, яка належала позивачці та яка вибула з її володіння незаконно без її волі знаходиться у межах села Настасів у районі тракторної бригади. Цільове призначенням - землі селянського господарства, загальною площею 0,44 га. На даний час кадастровий номер земельної ділянки- 6125285700:02:001:0229.
Відтак, ОСОБА_1 просить витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: с.Настасів Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер: 6125285700:02:001:0229; судові витрати покласти на відповідачку.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Великоберезовицька селищна громада Тернопільського району Тернопільської області в особі старости села Настасів ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді 02 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, земельну ділянку, яка розташована за адресою: с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, з кадастровим номером: 6125285700:02:001:0229 та заборонено вчиняти будь-які дії щодо вказаного об'єкту. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року вказану ухвалу залишено без змін.
30 серпня 2021 року відповідачка ОСОБА_2 подала суду клопотання, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вона не являється власником земельної ділянки площею 0,52 га, кадастровий номер 6125285700:02:001:0229, власником даної земельної ділянки є ОСОБА_3 .
У судовому засіданні, яке відбулося 23 вересня 2021 року суд протокольною ухвалою без видалення до нарадчої кімнати задоволив клопотання представника позивачки та залучив до участі у справі в процесуальному статусі співвідповідача ОСОБА_3 .
Також у судовому засіданні, яке відбулося 23 вересня 2021 року суд протокольною ухвалою без видалення до нарадчої кімнати задоволив заяву позивачки про заміну підстав позову, а саме: витребувати у відповідача 2, ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 земельну ділянку розташовану за адресою: с.Настасів Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер: 6125285700:02:001:0229.
10 листопада 2021 року судом зареєстровано відзив ОСОБА_3 , який у зв'язку із пропуском строку для подання відзиву, постановлено розцінювати як письмові пояснення. У вказаному поясненні відповідачка просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі документи, що спірна земельна ділянка належить їй. Також позивачкою не надано будь-яких земельних актів на землю на підтвердження належності вказаної земельної ділянки її батьку. Відповідачка покликається, що в матеріалах справи також відсутні документи, які б підтвердили факт того, що станом на теперішній час позивачка є спадкоємцем та власником земельних ділянок, про витребування яких звертається із позовом, як і відсутнє підтвердження, що остання взагалі прийняла спадщину після матері у 2013 році чи батька у 2007 році. Окрім того, відповідачка просить звернути увагу на невідповідність площ земельних ділянок: площа земельної ділянки, стосовно витребування якої звертається позивачка становить - 1,10 га, площа земельної ділянки, яка вказана в рішенні Настасівської сільської ради № 17 від 14 березня 1994 року, становить - 11,0, а площа земельної ділянки вказана у витягу з земельної книги с. Настасів щодо ділянок зареєстрованих за ОСОБА_6 становить - 0,12 га.
Відповідачка вказує, що ОСОБА_2 набула земельні ділянки: АДРЕСА_1 - 0,1500 га та № 2 - 0.5200 га у встановленому законодавством порядку на підставі рішення сесії Настасівської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 1213 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ». Ставши власницею вказаних земельних ділянок, ОСОБА_2 правомірно відчужила одну з земельних ділянок своїй мамі - ОСОБА_3 , після чого остання стала власницею земельної ділянки площею 0,52 га, кадастровий номер 6125285700:02:001:0229.
Представник позивачки, адвокат Гриб О. О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася з невідомої на те суду причини, 30 серпня 2021 року подала суду клопотання, у якому просила провести судове засідання без її участі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідачки ОСОБА_3 , адвокат Сампара Н. М. у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила з огляду на доводи, викладені у письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Великоберезовицької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, 19 серпня 2021 року та 13 грудня 2021 року на електронну адресу суду надсилав клопотання, у якому просив проводити розгляд справи без його участі, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Рішенням Настасівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області № 17 «Про безкоштовну передачу присадибних ділянок у приватну власність жителям села Настасів» від 14 березня 1994 року жителям села Настасів передано безкоштовно у приватну власність присадибні ділянки площею до 0,85 га. Із списку, який додається до вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка надана, зокрема і ОСОБА_6 в розмірі 11,0.
Як слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20 березня 2007 року Настасівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 листопада 2013 року Настасівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки № 781, виданої 09 липня 2021 року Настасівським старостинський округом Великоберезицької селищної ради згідно земельно-кадастрової книги села Настасів, порядковий номер 30, за ОСОБА_1 рахувалися земельні ділянки: 0,28 га, 0,15 га, 0,25 га, 0,30 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель.
Як вбачається із податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_7 сплачувала земельний податок за 2018-2020 роки.
Рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Настасівської сільської ради № 1213 від 11 серпня 2019 року затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею - 0,6700 га, з них земельна ділянка № НОМЕР_4 - 0,1500 га - кадастровий номер - 6125285700:02:001:0236 - розташована за межами населеного пункту та земельна ділянка № НОМЕР_5 - 0,5200 га - кадастровий номер - 6125285700:02:001:0229 розташована в межах населеного пункту с. Настасів, Тернопільського району Тернопільської області. Передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею - 0,6700 га з них: земельна ділянка № НОМЕР_4 - 0,1500 га - розташована за межами населеного пункту та земельна ділянка № НОМЕР_5 - 0,5200 га розташована в межах населеного пункту с. Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області. Зареєстровано речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку.
Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6113075832020 від 30 червня 2020 року слідує, що 30 червня 2020 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6125285700:02:001:0229 за адресою Тернопільська область, Тернопільський район, с. Настасів, цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.
Згідно договору дарування, укладеного 19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровувана), дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваної належну йому земельну ділянку, кадастровий номер якої 6125285700:02:001:0229, площею 0,52 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Тернопільська область Тернопільський район, село Настасів. Договір зареєстровано в реєстрі за № 1449.
Як слідує з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 271357727 від 19 серпня 2021 року, земельна ділянка, кадастровий номер якої 6125285700:02:001:0229, загальною площею 0,52 га на підставі договору дарування №1449 від 19 серпня 2021 належить ОСОБА_3 .
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
За змістом ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтями 68 та 69 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідачів про витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що є законним власником цього майна, яке набула у спадщину після смерті батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однак в обґрунтування своїх доводів позивачка не надала жодних документів, які б вказували на те, що вона є спадкоємцем майна померлих, оскільки матеріали справи не містять інформації, що підтверджує факт родинних відносин спадкодавців та спадкоємця. Крім того, ОСОБА_1 не надала суду правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, зокрема свідоцтва про право на спадщину за законом чи заповітом, який би беззаперечно підтвердив те, що позивачка успадкувала земельну ділянку тієї ж площі, конфігурації та в межах, які б відповідали земельній ділянці з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229. Тобто, в матеріалах заявленого позову відсутні докази, які б підтверджували право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, та давали можливість суду дійти висновку, що право позивачки на майно було порушене та підлягає захисту у судовому порядку.
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з частиною 1 статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За змістом частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Як передбачено частинами першою-третьою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, а також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц.
Відтак, оскільки в обґрунтування позову не надано доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_1 про те, що нею було прийнято спадщину після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як і не представлено документів, які б вказували на обсяг успадкованого майна, зокрема спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що на час вирішення спору по суті відсутні підстави для витребування майна у відповідачів, оскільки позивачка не довела, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 6125285700:02:001:0229, яка знаходиться в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області.
Також суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 387 ЦК України на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно, однак апеляційний суд витребував 1/2 частину спірної квартири, не з'ясувавши, чи це майно виділене в натурі».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 жовтня 2018 р. у справі № 612/553/15-ц (провадження № 61-22051св18).
Суд звертає увагу сторін на те, що право власності належить до абсолютних цивільних прав. Кожен, хто не є власником майна, не вправі створювати перешкоди власнику у здійсненні належного йому права, а також вчиняти будь-які дії, що спрямовані на порушення або обмеження правомочностей власника по володінню, користуванню та розпорядженню майном.
У своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що земельна ділянка, яка належала їй та вибула з володіння позивачки незаконно, всупереч її волі, знаходиться у межах села Настасів у районі тракторної бригади, цільове призначенням - землі селянського господарства, загальною площею 0,44 га, на даний час кадастровий номер земельної ділянки - 6125285700:02:001:0229. Водночас, такі доводи є неприйнятними, оскільки земельні ділянки, якими, як стверджує користувалася позивачка, є відмінними від спірної земельної ділянки. Зокрема, не співпадає площа земельних ділянок, місцерозташування та конфігурація. Наведене свідчить про безпідставність тверджень позивачки в частині того, що з її володіння вибуло індивідуально визначене майно - земельна ділянка з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229.
Отож, з проаналізованих судом доказів слідує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки позивачкою не доведено суду того, що вона є власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6125285700:02:001:0229 і саме вказана земельна ділянка вибула з її володіння поза волею власника та в силу закону має бути витребувана у добросовісного набувача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Великоберезовицька селищна громада Тернопільського району Тернопільської області в особі старости села Настасів Блащак Дарії Павлівни про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської обл., 47734.
Відповідач: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської обл., 47734.
Відповідач: ОСОБА_3 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської обл., 47734.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Великоберезовицька селищна громада Тернопільського району Тернопільської області в особі старости села Настасів Блащак Дарії Павлівни, адреса місцезнаходження: с. Настасів Тернопільського р-ну Тернопільської обл., 47734.
Повний текст рішення суду складено 14 лютого 2022 року.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська