Дата документу 17.02.2022
ЄУН 937/12119/21
Провадження 2/937/1293/22
14 лютого 2022 року Мелітопольський
міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.12.2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 03.03.2020 року був укладений кредитний договір № CL-268170, відповідно до умов якого, Банк надав позичальнику кредит в сумі 60000,00 грн. на строк до 01.09.2023 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 55,00 % на рік. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 09.06.2021 р. має заборгованість у розмірі 91299,90 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 59952,66 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 31347,24 грн. Також просять стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9129,99 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
11 січня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом сторін).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є клопотання в якому представник позивача просить провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважні причини своєї неявки суду він не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило. Тому суд визнає неявку відповідача з неповажних причин, та, на підставі заяви представника позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Судом встановлено, що 03.03.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-268170, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 60000,00 грн., на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов'язалася використати кредит на цілі, вказані у цьому договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 55 % річних.
Згідно з п. 6.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору, позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п.6.2. кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у порядку, передбаченому кредитним договором.
Відповідно до п. 6.6. Кредитного договору, погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у наступній черговості: у першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом; поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу).
Сторони не мають права змінювати черговість погашення заборгованості за цим кредитним договором, в тому числі шляхом зазначення в платіжних документах призначення платежу, що порушує черговість визначену п.6.6. Кредитного договору.
Згідно із п. 6.9 Кредитного договору, банк у випадку, передбачених п. 3.3. кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Відповідно до п. 6.10 кредитного договору, позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п.3.3.2., 3.3.3 кредитного договору) протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п.6.9. Кредитного договору).
Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, за несвоєчасне виконання (повернення) грошових зобов'язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту, кредитного договору не може перевищувати 15% (відсотків) від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за виконання зобов'язання за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законом України.
На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.
В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у останнього, станом на 09.06.2021 р., утворилась заборгованість в розмірі 91299,90 грн., з яких: 59952,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 31347,24 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором кредиту №CL-268170 від 03.03.2020 року.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, що спричинило виникнення заборгованості перед банком, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви АТ «Кредобанк» в цій частині.
Щодо вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.3, ч.4, ч.5, ч.6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Стороною відповідача не подано заяву про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані суду докази укладання між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право» договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 року.
При цьому, в матеріалах справи відсутні детальний опис робіт, виконаних адвокатом та докази, що свідчать про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат пов'язаних із отриманням професійної правової допомоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 42 Конституції України, ст. ст. 3, 509, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ст. ст. 3, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №СL-268170 від 03.03.2020 року у розмірі 91299 (дев'яносто одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) гривень 90 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 59952 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 66 копійок; заборгованості за відсотками у розмірі 31347 (тридцять одна тисяча триста сорок сім) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Кредобанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
В іншій частині відмовити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП - НОМЕР_1 .