Справа № 263/1584/22
Провадження № 2-о/263/155/2022
17 лютого 2022 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря Костиць А.А., за участю ОСОБА_1 та її представника - адвоката Дорошенко М.А., Бондар В.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла заява ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій остання просить видати обмежувальний припис стосовно матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та визначити заходи тимчасового обмеження її прав строком на 6 місяців, а саме: заборонити перебувати у кімнатах літ.4 площею 8,0 кв.м. та літ.7 площею 12,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , якими користується ОСОБА_1 , заборонити ОСОБА_3 , наближатися на відстань ближче, ніж 5 метрів в місці спільного проживання, а саме в приміщеннях, що є у спільному користуванні з ОСОБА_1 , заборонити ОСОБА_3 , контактувати з ОСОБА_1 особисто.
В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що у ОСОБА_1 з матір'ю неприязні стосунки, мати влаштовує постійні суперечки і сварки, в ході яких висловлюється нецензурною лайкою на адресу заявниці, тим самим здійснює психологічне насильство. Ці сварки відбуваються на очах неповнолітнього сина заявниці. ОСОБА_1 вважає, що таким чином мати створює нестерпні умови для проживання та бажає щоб заявниця з сином виїхали з квартири. За фактом вчинення психологічного насилля неодноразово викликала поліцію та щодо заінтересованої особи ОСОБА_3 виносились заборонні приписи. Однак, після закінчення строку дії заборонних приписів, мати знову влаштовувала сварки та висловлювалась грубою нецензурною лайкою на адресу заявниці. У зв'язку із тим, що ситуація з вчиненням відносно неї психологічного насильства може повторитись, тому звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заявниця ОСОБА_1 та її адвокат Дорошенко М.А. в судовому засіданні підтримали вимоги заяви, надали суду копії термінового заборонного припису від 23.12.2021 року та від 24.12.2021 року складених стосовно ОСОБА_3
ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти вимог заяви, суду пояснила, що вона кожного разу стає на захист онука, якого ОСОБА_1 ображає, а іноді б'є. З ОСОБА_1 у них неприязнені стосунки з 2018 року на ґрунті того,що ОСОБА_1 ображає онука.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон).
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суд під час вирішення такої заяви має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, учасники справи - це донька та мати, які мешкають в одній квартирі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25.10.2022 року визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , де заявниці с сином - ОСОБА_4 , 2013 року народження, виділені у користування дві кімнати, а ОСОБА_3 - одна.
Рішенням Жовтневого районного суду від 10.11.2021 року, за заявою ОСОБА_3 видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 строком на 6 місяців.
Зі змісту заяви та пояснень в судовому засіданні вбачається, що вимоги про застосування обмежувального припису мотивовані застосуванням до неї домашнього насильства, що полягає у діях психологічного характеру у ситуаціях, які склалися 23.12.2021р. та 24.12.2021 року, на підтвердження чого надані копії термінового заборонного припису стосовно кривдника від 23.12.2021р. та від 24.12.2021 року, в яких зазначається, що ОСОБА_3 висловлювалась на адресу своєї доньки ОСОБА_1 грубою нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою.
Вказане підтверджує лише неприязнені стосунки між учасниками, які виникли з 2018 року, коли ОСОБА_1 стала проживати за вказаною адресою і стосуються щодо визначення її місця мешкання. Існування житлового спору між сторонами не може розцінюватись як насильство в сім'ї.
Сам факт звернення ОСОБА_1 до органів поліції не свідчить про вчинення домашнього насильства заінтересованою особою, оскільки суду не надано ніяких постанов про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП.
Будь-яких інших доказів під час розгляду справи суду надано не було.
Оскільки, на порушення вимог ст.81 ЦПК України заявник не надала належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї ОСОБА_3 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останньої обмежувального припису, то у суду не має законних підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 247,268, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.Г. Шатілова