Справа № 344/22140/19
Провадження № 1-кп/344/361/22
17 лютого 2022 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження з обвинувальними актами про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України, -
В провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває кримінальне провадження з обвинувальними актами щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України.
Ухвалою суду від 23 грудня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 лютого 2022 року.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В той же час, головуючий суддя ОСОБА_7 станом на даний час перебуває на лікарняному, що унеможливлює вирішення колегією суддів питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
У відповідності до п.20-5 розділу 6 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисники заперечили щодо даного клопотання та просили змінити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки ризики, наведені прокурором вважають недостатніми для тривалого утримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений підтримав думку своїх захисників.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити виходячи з наступного.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В ухвалах Івано-Франківського міського суду про обрання та продовження запобіжного заходу, зазначено обставини, які послужили підставою для обрання та продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. При цьому судом враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_6 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень. Станом на даний час триває судовий розгляд даного кримінального провадження, обставини, зазначені у вказаних ухвалах суду не змінилися.
Суд, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, на даний час, окрім вказаних обставин, враховує також, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що спричинив загибель людини, а також кримінальних проступків та нетяжких злочинів, а тому на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, а також враховуючи, що він після вчинення злочину деякий час переховувався та був затриманий не по місцю проживання; незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду або потерпілих, так як йому відоме місце їх проживання; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, він раніше судимий, вчинив нові корисливі кримінальні правопорушення, на даний час у нього відсутні міцні соціальні зв'язки та постійне джерело доходів.
Таким чином, суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, зважаючи на тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, а відтак при зміні запобіжного заходу він може переховуватися від суду або вчинити нові кимінальні правопорушення, чи впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду, а це може значно ускладнити розгляд справи по суті.
Окрім того суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе на даному етапі судового розгляду в повній мірі нівелювати наявні ризики, а відтак не буде здатним і забезпечити дієвість даного кримінального провадження в суді.
Наведені вище дані у своїй сукупності підтверджують наявність ризиків і є достатніми підставами вважати про можливість обвинуваченого ухилятись від суду і, незаконно впливати на учасників провадження.
Доводи захисту самі по собі не дають достатніх підстав суду для застосування обвинуваченому іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки обвинуваченого та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Окрім цього, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. А тому, враховуючи вищевикладене, обставини справи, особу обвинуваченого, тяжкість вчинених злочинів, які в тому числі, спричинили загибель людини, суд приходить до переконання про відсутність підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому, або які більше не виправдовують таке тримання обвинуваченого під вартою стороною захисту не наведено і судом, в процесі судового розгляду, не встановлено.
У зв'язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід продовжити, оскільки він є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 369-372, п.20-5 розділу 6 «Перехідні положення» КПК України, суд, -
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - тримання під вартою продовжити до 17 квітня 2022 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 17 лютого 2022 року.
Суддя ОСОБА_8