Справа № 211/4426/21
Провадження № 2-о/211/12/22
іменем України
17 лютого 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Головіної Л.С., представника заінтересованої особи - Маркози Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Довгинцівсько-Металургійний міжрайонний відділ у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,
встановив:
заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою та просить суд встановити факт постійного проживання її на території України станом на 24.08.1991, а саме в м. Свердловськ Луганської області, посилаючись на право набуття нею громадянства України за територіальним походженням. В обґрунтування заяви зазначено, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шкільний Прокоп'ївського району Кемеровської області та в подальшому у 1988 році переїхала на постійне проживання до України, а саме до м. Свердловськ Луганської області. У зазначеному місті вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а в 1995 році її мати ОСОБА_2 вже була зареєстрована за вказаною адресою. З 01 вересня 1988 року вона навчалася в середній школі № 2 м. Свердловська по 25 серпня 1992 рік. У подальшому в 2003 році та у 2004 році народила дітей, а в 2009 році вийшла заміж та переїхала на постійне місце проживання до м. Кривого Рогу, де наразі зареєстрована разом з дітьми по АДРЕСА_2 . Жодних питань щодо її громадянства до 2021 року не виникало, однак коли її діти звернулися до міграційної служби з приводу оформлення паспортів громадян України, отримали рішення про тимчасову відмову, так як не встановлена належність до громадянства України їх матері станом на 24.08.1991 або 13.11.1991. Вона отримала паспорт громадянина України, однак встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення незалежності до громадянства України відповідно до пунктів 1,2 частини першої статті 3 цього Закону. Тому з метою оформлення та видачі її дітям паспортів громадян України, просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 23 липня 2021 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримали.
Представник заінтересованої особи Довгинцівсько-Металургійного міжрайонного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Маркоза Н.О. при винесенні рішення покладалась на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона знайома ОСОБА_1 , вони жили поряд у м. Свердловську Луганської області по вул. Донецькій та вона більш спілкувалась з матір"ю заявниці. Знає, що їх сім"я приїхала до м. Свердловська приблизно в 1987-1988 роках. ОСОБА_1 мала дошлюбне прізвище " ОСОБА_5 ", однак вони не родичі, хоч мають однакові прізвища. Заявниця виросла в м. Свердловську, там одружилась та народила дітей. До м. Кривого Рогу заявниця переїхала в 2009 році, однак в м. Свердловську залишилась проживати її матір, заявниця до неї іноді приїжджає. Вона теж зараз переїхала з сім"єю у м.Кривий Ріг, із заявницею іноді спілкується.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з дитинства, так як вони жили поряд по вул. Донецькій в м. Свердловську Луганської області. Заявниця проживала з мамою, братами та сестрами в м. Свердловську, там ходила до школи, а коли виросла одружилась та народила дітей, а потім переїхала до м. Кривого Рогу.
Вислухавши пояснення заявника та його представника, представника заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в селищі Шкільний Прокоп'ївського району Кемеровської області (а.с. 11 - копія свідоцтва).
В період з 01 вересня 1988 року по 25 серпня 1992 року навчалася в Середній школі № 2 м. Свердловська Луганської області, яка з 24.12.2004 перейменована в Свердловську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2 Свердловської міської ради Луганської області, про що свідчить відповідна довідка (а.с. 36).
Заявник просить встановити вказаний факт з метою отримання її дітьми паспортів громадян України, оскільки Довгинцівсько-Металургійним міжрайонним відділом у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення про тимчасову відмову в оформлення паспорта громадян України, так як не встановлено належність до громадянства України їх матері станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 (а.с. 25).
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Відповідно до пункту 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, (далі - Порядок № 215), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
У пункті 44 Порядку № 215 встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Порядок № 215 відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Абзацом першим пункту 1 Порядку № 215 передбачено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку № 215 заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні.
Підпунктом «а» пункту 7 Порядку № 215 передбачено, що встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;
Згідно з пунктом 8 Порядку № 215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи покази свідків, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог та вважає можливим встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року, на території України.
Судові витрати відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Шкільний Прокоп'ївського району Кемеровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 лютого 2022 року
Суддя Н.Г.Середня