14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 748/1770/21
провадження № 61-19873ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.,
розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними,
ОСОБА_2 діючи на підставі довіреності від 13 липня 2021 року за реєстровим № 08-71, в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить: стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, на користь ОСОБА_1 285 834,52 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними; стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, яка підписана його представником за довіреністю від 13 липня 2021 року ОСОБА_2 , проте, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
06 грудня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08 грудня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Петрову Є. В., визначено суддів які входять до складу колегії: Калараша А. А. та Ткачука О. С.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, скаржнику надано строк (десять днів з моменту отримання ухвали) для усунення недоліків.
Особою, яка звернулася із касаційною скаргою, подано до Верховного Суду матеріали, на виконання вимог ухвали від 23 грудня 2021 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2022 року визначено колегію суддів для розгляду указаної справи у складі суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.
Деркач М. М. просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки цей строк пропущений з поважних причин, з огляду на те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції від 07 вересня 2021 року отримана 03 листопада 2021 року.На підтвердження вказаного надані достатні та належні докази.
Відповідно до частини другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня ознайомлення із оскарженою постановою суду апеляційної інстанції та строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.
Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2.
Згідно із частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У пункті 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року представництво відповідно до пункту 3 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (21 лютого 2017 року), тобто після 30 вересня 2016 року, відтак відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України представництво сторін у цій справі у суді апеляційної інстанції на підставі пункту 3 статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України з 01 січня 2018 року повинно здійснюватися виключно адвокатами.
Згідно із частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Ураховуючи те, що апеляційна скарга подана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшла до суду у вересні 2021 року та до апеляційної скарги не надано доказів на підтвердження наявності у останнього статусу адвоката, таких відомостей не містить і Єдиний реєстр адвокатів України, вказана справа не є малозначною у розумінні ЦПК України, тому суд апеляційної інстанції правильно застосував норму пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для повернення апеляційної скарги заявникові, оскільки така скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 766/3022/17 (провадження № 61-3702св19).
Апеляційний суд правильно зазначив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає заявникові на загальних підставах повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що справа є малозначною є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до приписів частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У вказаній справі предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 355 834,52 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн), тому справа не є малозначною на підставі вимог закону.
Також відсутні підстави вважати дану справу незначної складності (на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України), тому апеляційну скаргу у справі має право підписувати і подавати виключно адвокат.
Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 про обмеження права на суд є безпідставними, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Крім того, Верховний Суд зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє ОСОБА_1 права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої актом, положення якого визнані неконституційними.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
А. А. Калараш