16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 420/4939/20
адміністративне провадження № К/990/5209/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - Південного МРУ з ПВКП МЮ), в якому просила: визнати протиправною відмову Міністерства юстиції України погодити їй надання щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань на підставі заяв від 04 травня 2020 року; визнати протиправною бездіяльність Південного МРУ з ПВКП МЮ щодо ненаправлення її документів про надання відпустки до Міністерства юстиції України з метою погодження цієї відпустки, неоформлення наказу про надання відпустки перед звільненням, невиплату матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань; зобов'язати відповідачів виплатити їй ці матеріальні допомоги у встановленому законом розмірі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо нерозгляду по суті та відмови у погодженні надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги ОСОБА_1 за її заявами від 04 травня 2020 року ( з урахуванням заяви від 22 червня 2020 року). Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути заяви ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року та від 22 червня 2020 року про надання щорічної відпустки та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням правових висновків у рішенні суду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невирішення питання стосовно погодження надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 на підставі заяви від 04 травня 2020 року. Зобов'язано Міністерство юстиції України вирішити питання стосовно погодження надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 на підставі заяви від 04 травня 2020 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
14 січня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить переглянути оскаржене судове рішення в частині відмови в позові на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та задовольнити позов в повному обсязі.
Предметом спору у цій справі є бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо вирішення питання про надання відпустки, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказала, що оскаржує судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки питання застосування положень статті 3 Закону України «Про відпустки» потребує вирішенню шляхом формування відповідного висновку у цій справі.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 3 Закону України «Про відпустки», Судом установлено, що ОСОБА_1 не конкретизувала в якій саме частині ця стаття потребує такого висновку у взаємозв'язку з обставинами цієї справи. Водночас, зазначивши про цю статтю, заявник жодним чином не обґрунтувала її неправильне застосування судами під час розгляду цієї справи, а лише послалася на обставини, що мають оціночний характер. Так заявник, зазначивши про цю норму лише послалася на те, що суди, на її думку, вийшли за межі позовних вимог «шляхом зобов'язання відповідачів розглянути заяви державного службовця, який підлягає вивільненню про надання відпустки перед звільненням, виплати допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань; а також щодо відмови у задоволені вимог про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо направлення заяв на погодження відпустки та виплати матеріальних виплат до вищестоящого органу після видачі наказу про звільнення у зв'язку з скороченням (який не був реалізований на день надходження заяв)», проте жодним чином не мотивувала неправильність висновків суду в цій частині.
У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо того, який саме вплив висновок Верховного Суду стосовно статті 3 Закону України «Про відпустки», що є загальною, буде мати для вирішення цього спору по суті, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки.
Інші аргументи скарги зводяться до неповного з'ясування судами обставин справи, доводів щодо неправильної оцінки доказам у справі та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з посиланням на неефективність обраного судом способу поновлення її прав. Такі мотиви мають суб'єктивний характер та свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на незастосування висновку Верховного Суду, на його відсутність або необхідність відступлення від такого висновку, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права та дотримання всіх умов касаційного оскарження не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко