про відмову у відкритті касаційного провадження
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 240/5516/21
провадження № К/990/4366/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі №240/5516/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, у якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову №ЖИ33/ЖТ8789/100/НП/АВ/СПТД-ФС від 13.10.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у сумі 80 000,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, яке було залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021, позов задоволено повністю.
Управління Держпраці у Житомирській області із вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом -КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спір у цій справі виник через ухвалення Управлінням Держпраці у Житомирській області постанови від 13.10.2020 №ЖИ33/ЖТ8789/100/НП/АВ/СПТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в сумі 80 000,00 грн. І тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України.
Окрім цього, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у пп. «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень ч. 5 ст. 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Оцінивши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, визначених пп. «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду.
Цих або інших подібних передумов допуску справи незначної складності до касаційного провадження касаційна скарга не містить.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, тому не можуть бути прийняті, як такі, що мають виняткове значення.
Крім цього, відповідач як на підставу касаційного оскарження посилається на підпункт «б» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак на підтвердження цієї обставини скаржником не аргументовано те, при розгляді яких правовідносин справа №240/5516/21 буде мати преюдиційне значення.
Щодо посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №240/11900/19, від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а то колегія суддів зауважує про те, що обставини у цих справах та справі №240/5516/21 не є релевантними.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Керуючись ст. 328, п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 у справі №240/5516/21.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб