15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 909/788/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Мачульський Г.М., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: не з'явились,
відповідача: Тарновська І.Я. (в режимі відеоконференції),
третьої особи: Устінський А.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020
у справі № 909/788/20
за позовом Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви
до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент освіти і науки Івано-Франківської міської ради,
про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,
У вересні 2020 року Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви (далі -Єпархія) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконком) про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 в частині пункту 4 про припинення з 19.12.2018 договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006 нежитлових приміщень площею 19,1 кв.м, розташованих на першому поверсі в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6 та нежитлових приміщень площею 283,0 кв.м, розташованих в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6-Б, укладеного між Виконкомом та Єпархією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2006 сторони уклали договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2971, за умовами якого позивачу передано в оренду нежитлові приміщення площею 19,1 кв.м, розташовані на першому поверсі в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6 та нежитлові приміщення площею 283,0 кв.м, розташовані в будівлі за адресою: вул. Чорновола, 6-Б. Відповідно до п.6.1 договору він діє до початку будівництва нового будинку, який буде будуватись за адресою: вул. Чорновола,6 та вул.Чорновола,6Б. Позивач вказує, що 11.09.2018 він отримав лист відповідача з повідомленням про припинення договору оренди на підставі рішення №929 від 22.08.2018, згідно з яким відповідач вирішив припинити договір оренди у зв'язку з закінченням терміну дії договору та необхідністю використання приміщень для потреб власника. Позивач вважає вказане рішення виконавчого комітету незаконним, посилаючись на те, що: умовами договору передбачено, що дія договору припиняється з початком будівництва нового будинку, що відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦК України є скасувальною обставиною, умов для застосування якої немає; Положення про оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська не може визначати термін договірних відносин, оскільки не є актом цивільного законодавства, а законодавством України не визначено максимальних строків для укладення договорів найму майна; висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 12.07.2016 у справі № 909/1190/15, на які відповідач послався у своїх листах, не тлумачать зміст договору №ДО-2971 від 20.12.2006, а тому не є обов'язковими для господарського суду в розумінні ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України; відповідач не врахував майнових інтересів позивача- його законних очікувань, що орендовані приміщення перебуватимуть у його користуванні до початку будівництва нового будинку.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020 (суддя Кобецька С.М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 (колегія суддів у складі: Бонк Т.Б. - головуючий, Матущак О.І., Якімець Г.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що Рішенням Виконкому №534 від 20.12.2006 надано дозвіл Єпархії на укладення договору оренди нежитлових приміщень за адресою: вул. В.Чорновола, 6 площею 19,1 кв.м та вул. В.Чорновола, 6Б площею 283,0 кв.м, до початку будівництва нового будинку, для використання під молитовний будинок та канцелярію єпархіального управління з умовою, що орендар зобов'язується у місячний термін з дня отримання письмового повідомлення про знесення будівлі звільнити та передати актом орендодавцеві орендовані приміщення (пункти 2, 2.3 рішення).
Між Виконком (орендодавець) та Єпархією (орендар) 20.12.2006 укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2971.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Чорновола, 6 площею 19,1 кв. м та вул. Чорновола, 6 Б, площею 283,0 кв. м, які перебувають на балансі житлово-експлуатаційної організації № 4, для використання під молитовний будинок і канцелярію єпархіального управління.
Розділом 6 договору сторони визначили строк дії та умови зміни чи припинення договору оренди.
Так, згідно з п. 6.1 договору цей договір вступає в дію з моменту його реєстрації та діє до початку будівництва нового будинку, який буде будуватись за адресою: вул. Чорновола, 6, 6Б.
Відповідно до п. 6.3 договору зміни та доповнення, що вносяться до цього договору, розглядаються сторонами в місячний термін з дня отримання письмового повідомлення. Всі зміни та доповнення до договору оренди за погодженням сторін оформляються відповідними письмовими угодами, підписаними уповноваженими особами сторін.
Пунктом 6.4.1 договору сторони погодили, що припинення цього договору може мати місце у випадку закінчення строку, на який цей договір було укладено. Про припинення договору оренди в даному випадку сторони повідомляють одна одну не пізніше як в місячний термін з дня закінчення цього договору.
Договір підлягає продовженню при умові, що орендар належним чином виконував умови договору і не пізніше, як за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору подав орендодавцеві письмову заяву на продовження терміну дії договору (пункт 6.7. договору).
Згідно з пунктом 6.8.2 договору договір оренди не підлягає продовженню у випадку необхідності використання приміщень для потреб територіальної громади міста.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 20.12.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі в будівлях за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Чорновола, 6 площею 19,1 кв.м та вул. Чорновола, 6 Б, площею 283,0 кв.м.
В подальшому сторони уклали угоди №УО-2971-1 від 22.02.2007 та №УО-2971-2 від 28.05.2008, якими вносили зміни до договору оренди в частині розміру орендних платежів.
У 2015 році Івано-Франківська міська рада зверталась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконкому та Єпархії про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006, за результатом розгляду якого рішенням суду першої інстанції від 15.12.2015, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, відмовлено у задоволенні позову.
При прийнятті постанови касаційний суд надав оцінку терміну, на який укладений договір оренди № ДО-2971 від 20.12.2006, і вказав, зокрема, що визначена п. 6.1 договору подія - початок будівництва нового будинку, за адресою: вул. Чорновола, 6 та Чорновола, 6б, не є такою, що має неминуче настати. Водночас, згідно з п. 5.4.2 Положення дозвіл виконавчого комітету міської ради на оренду комунального майна не повинен перевищувати 3 роки. Договір укладений на підставі дозволу виконкому міської ради. Враховуючи вказане, договір слід оцінювати таким, що укладений до початку будівництва відповідного нового будинку, але не більше ніж на максимальний термін, на який Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради уповноважений надавати відповідний дозвіл.
Також в матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру № НВ-2601747922016 від 11.05.2016, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м.Івано-Франківську відноситься до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування закладів освіти.
Рішенням Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради земельної ділянки площею 0,1898га з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м. Івано-Франківську з передачею її в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.
В Управлінні з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27.10.2016 зареєстровано Декларацію про початок виконання підготовчих робіт з будівництва об'єкта - дитячого дошкільного закладу по вул. Чорновола, 6, 6-Б в м. Івано-Франківську.
Управління капітального будівництва та ТОВ "Златограф-Проект" 03.10.2017 уклали договір №10-17/01пр від 03.10.2017 з виготовлення проектно-кошторисної документації по об'єкту - будівництво дошкільного навчального закладу по вул. Чорновола в м. Івано-Франківську.
Виконком 22.08.2018 прийняв рішення "Про оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська" № 929, згідно з п. 4 якого вирішено припинити з 19.12.2018 договір оренди № ДО-2971 від 20.12.2006 нежитлових приміщень, у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди та необхідністю використання приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме для будівництва дошкільного навчального закладу.
Відповідач 10.09.2018 направив позивачу повідомлення про припинення договору оренди № 870/01-15/25в від 07.09.2018 (отримане позивачем 14.09.2018), в якому проінформував позивача про прийняте Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішення №929 від 22.08.2018 з посиланнями на викладений у постанові касаційного суду від 12.07.2016 висновок щодо терміну дії договору оренди та необхідність використання приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме для будівництва дошкільного навчального закладу. Також у цьому повідомленні відповідач просив позивача до 19.12.2018 звільнити та передати за актом приймання передачі орендовані приміщення.
Аналогічного змісту повідомлення №1153/01-15/25в від 29.12.2018 (отримано позивачем 05.01.2019) відповідач повторно адресував відповідачу та вимагав звільнити нежитлові приміщення до 08.01.2019.
Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №929 від 22.08.2018 в частині пункту 4 щодо припинення з 19.12.2018 договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2016 у справі № 909/1190/15 досліджено та встановлено преюдиційні для даної справи обставини, пов'язанні з терміном дії договору оренди нежитлових приміщень, зокрема, встановлено, що визначена п. 6.1 договору подія - початок будівництва нового будинку не є такою, що має неминуче настати, а відтак договір слід оцінювати таким, що укладений до початку будівництва відповідного нового будинку, але не більше ніж на максимальний термін, на який виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради уповноважений надавати відповідний дозвіл ( не більше 3років). При цьому, суд встановив завчасне та належне повідомлення відповідачем позивача про закінчення терміну дії договору оренди з 19.12.2018 та відсутність наміру продовжувати його на новий строк через необхідність використання орендованих нежитлових приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме для будівництва дошкільного навчального закладу та врахував, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-2601747922016 від 11.05.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м. Івано-Франківську відноситься до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування закладів освіти. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що оспорюване рішення відповідача не суперечить умовам договору чи вимогам закону.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2016 у справі № 909/1190/15 позиція щодо строку дії договору не є преюдиційною, а є правовою оцінкою, яка не є обов'язковою при розгляді даної справи. На думку скаржника, вказану позицію касаційного суду не можна розцінювати як таку, що тлумачить або змінює умови договору оренди, оскільки жодна зі сторін не зверталась до суду з такими вимогами, а умова договору про його чинність до будівництва нового будинку оцінювалась сторонами буквально. Вважає, що договір оренди зберігає свою силу та може бути припиненим лише з настанням події початком будівництва будинку на вул. Чорновола, 6 та 6Б. Також позивач вважає, що аналіз змісту пунктів договору свідчить, що правила, встановлені ст. 213 ЦК України, не дозволяють однозначно визначити зміст відповідної умови договору щодо строку його дії, і тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem - "слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав".
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ст. 213 ЦК України у подібних правовідносинах (пов'язаних з закінченням строку дії договору з настанням певної події).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 (колегія суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.01.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.01.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача та третьої особи надійшли відзиви на касаційну скаргу, подані в установлений в ухвалі від 20.12.2021 строк, у яких вони вказують на помилковість доводів скаржника та просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Волковицької Н.О. на лікарняному 25.01.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги обрано колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Мачульський Г.М., Случ О.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 відкладено розгляд касаційної скарги на 08.02.2022.
У судовому засіданні 08.02.2022 оголошено перерву у справі до 15.02.2022.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Предметом даного розгляду є вимога позивача про скасування рішення Виконкому №929 від 22.08.2018 в частині пункту 4 щодо припинення з 19.12.2018 договору оренди №ДО-2971 від 20.12.2006, яким відповідач вирішив припинити договір оренди у зв'язку з закінченням терміну дії договору та необхідністю використання приміщень для потреб власника.
Щодо закінчення строку дії договору суди обох інстанцій встановили, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2005 затверджено Положення про оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, яке регулює організаційні та майнові відносини між орендодавцем та орендарем, пов'язані з передачею у користування (оренду) за плату на певний строк об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська. Вказане Положення розроблено відповідно до Конституції України, Законів України "Про власність", "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів України. Положення (пункти 1.1., 1.2. Положення).
Відповідно до пунктів 3.1., 4.4. Положення орендодавцем об'єктів оренди є Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. Рішення виконавчого комітету про надання об'єктів в оренду є підставою для укладення договору оренди.
Згідно з п. 5.4.2 Положення термін, на який укладається договір оренди конкретного об'єкта оренди, встановлюється виконавчим комітетом міської ради і записується в договорі оренди.
Мінімальний термін, на який може укладатися договір оренди конкретного об'єкта оренди, визначається за погодженням сторін. Максимальний термін, на який може укладатися договір оренди з дозволу виконавчого комітету міської ради, не повинен перевищувати 3 років.
Приписами ст. 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Таким чином, правильними є висновки судів обох інстанцій про те, що норми зазначеного Положення передбачають порядок укладення договорів оренди та розподіляють повноваження між міською радою та її виконкомом щодо прийняття рішення про надання дозволу на передачу майна в оренду залежно від строку.
При цьому термін, на який був укладений договір оренди № ДО-2971 від 20.12.2006, був предметом дослідження під час прийняття Вищим господарським судом України постанови від 12.07.2016 у справі №909/1190/15 за позовом Івано-Франківської міської ради до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2971 від 20.12.2006, яка набрала законної сили та є чинною.
У цій постанові суд касаційної інстанції встановив, зокрема, що договір оренди слід оцінювати таким, що укладений до початку будівництва відповідного нового будинку, але не більше ніж на максимальний термін, на який виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради уповноважений надавати відповідний дозвіл, оскільки визначена пунктом 6.1 договору подія - початок будівництва нового будинку за адресою: вул. Чорновола, 6, 6Б не є такою, що має неминуче настати, договір укладений на підставі дозволу виконкому міської ради, а згідно з пунктом 5.4.2 Положення дозвіл виконавчого комітету міської ради на оренду комунального майна не повинен перевищувати 3 роки.
Колегія суддів вважає слушними доводи скаржника, що обставини, встановлені при прийнятті постанови від 12.07.2016 у справі № 909/1190/15 є правовою оцінкою положень договору щодо строку його дії, а не преюдиційними обставинами, і відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Попри це, відповідні висновки суду повинні враховуватись при розгляді даної справи, позаяк в іншому випадку це ставило б під сумнів правильність та однозначність зроблених висновків у справі № 909/1190/15. Вказане не означає, що суд мусить їх безальтернативно покладати в основу свого рішення у спорі між тими ж самими сторонами. Однак, з огляду на те, що таке судове рішення (у справі № 909/1190/15) набрало законної сили і є обов'язковим для виконання, у зв'язку з чим правильність зроблених у ньому висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, щодо строку дії договору.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. В свою чергу надання іншої оцінки положенням договору щодо розуміння строку його дії, за умови існування рішення суду, у якому вже зроблені такі висновки, піддає сумніву правильність та стабільність висновків судів у раніше розглядуваній справі та самого судового акту, який набрав законної сили, у зв'язку з чим відповідна протилежна оцінка обставин повинна бути тією мірою обґрунтована, в якій вона б не ставила під сумнів висновків, зроблених у справі № 909/1190/15.
Колегія суддів за результатами перегляду судових рішень у справі № 909/788/20 вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в цій частині, що з огляду на обставини справи, п. 5.4.2 Положення та висновки Вищого господарського суду України у справі № 909/1190/15 положення договору оренди щодо строку його дії слід оцінювати таким, що він укладений до початку будівництва відповідного нового будинку, але не більше ніж на максимальний термін, на який виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради уповноважений надавати відповідний дозвіл.
При цьому доводи скаржника про зворотнє є намаганням змінити судове рішення у справі № 909/788/20, а посилання позивача на інше розуміння строку дії договору є його власним баченням. До того ж посилання в касаційній скарзі в тій частині, що сторони не звертались до суду з вимогами про відповідне тлумачення договору жодним чином не спростовують правомірність висновків Вищого господарського суду України, оскільки рішення господарського суду повинно ухвалюватися на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин і ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на викладене в даному випадку немає підстав для застосування ст. 213 ЦК України та принципу contra proferentem - "слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав", у зв'язку з чим Верховний Суд не формулює висновок з підстави відкриття касаційного провадження, оскільки застосування вказаної правової норми для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи не є необхідним.
Судами обох інстанцій встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що з моменту укладення договору по 07.09.2018 (дата повідомлення відповідача про припинення договору у зв'язку з необхідністю використання орендованих приміщень для власних потреб) виконавчий комітет як орендодавець заперечував щодо продовження строку дії договору, а відтак що такий щоразу вважався поновленим на 3 роки, востаннє до грудня 2018 року. З вказаним висновком погоджується Верховний Суд.
Що ж до іншої підстави для припинення договору, викладеної у оскаржуваному рішенні Виконкому - необхідності використання приміщень для потреб власника, то судами встановлено, що пунктом 6.8.2 договору сторони погодили, що договір оренди не підлягає продовженню у випадку необхідності використання приміщень для потреб територіальної громади міста.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону № 1022-VI від 19.02.2009 на момент виникнення спірних відносин) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Судами обох інстанцій встановлено, що матеріалами справи (листом відповідача від 07.09.2018, який позивач отримав 14.09.2018) підтверджено завчасне та належне повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення терміну дії договору оренди з 19.12.2018 та відсутність наміру продовжувати його на новий строк через необхідність використання орендованих нежитлових приміщень для потреб власника - територіальної громади м. Івано-Франківська, а саме для будівництва дошкільного навчального закладу.
Використання орендованих приміщень для власних потреб позивача підтверджується наявними в матеріалами справи рішенням Івано-Франківської міської ради №220-6 від 08.07.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради земельної ділянки площею 0,1898 га з кадастровим номером 2610100000:04:003:0161 по вул. Чорновола, 6, 6-а, 6-б в м. Івано-Франківську з передачею її в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, та зареєстрованою 27.10.2016 в Управлінні з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Декларацію про початок виконання підготовчих робіт з будівництва об'єкта - дитячого дошкільного закладу по вул. Чорновола, 6, 6-Б в м. Івано-Франківську.
Доводи позивача про те, що суди не надали оцінки доказам в цій частині спростовуються текстами оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про відсутність підстав стверджувати про те, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, приймаючи оскаржуване рішення № 929 від 22.08.2018, в частині пункту 4, діяв поза межами повноважень чи не у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та що спірне рішення суперечить умовам договору чи вимогам закону, а відтак і про відсутність підстав для його скасування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах заявлених скаржником доводів.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020 у справі № 909/788/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Мачульський Г.М.
Случ О.В.