14 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7166/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 27.07.2021
у складі судді Борисенко І.І.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 13.12.2021
у складі колегії суддів: Тищенко А.І., (головуючий), Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до: 1. Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
2. Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві
про стягнення 268 886,64 грн.
Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі - заявник) 31.12.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі № 910/7166/19.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7166/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.01.2022.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві з наступних підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".
При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
Пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27.07.2021 щодо відмови у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, залишено без змін.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України можливість оскарження даної ухвали у касаційному порядку не передбачено.
У зв'язку з чим, касаційна скарга не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийняті слід відмовити з підстав передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 286, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі № 910/7166/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
С.В. Жуков