Справа № 622/1240/21 р.
2/622/38/22
14.02.2022 смт Золочів
Золочівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Квітки О.О.,
за участі секретаря - Попової В.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
в ході відкритого судового засіданні в смт Золочів з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Золочівська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
22 листопада 2021 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати відповідача ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщення будинку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що йому, ОСОБА_1 , належить на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є його колишньою дружиною, шлюб із якою розірваний згідно із рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 17.07.2021 у справі №622/697/21. ОСОБА_3 із березня 2020 року не проживає у його будинку, фактично проживає у будинку своїх батьків у с. Довжик. При цьому відповідачка фактично не проживає у будинку без поважних причин більше року, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей відповідачки в будинку немає і взагалі житлом не цікавиться. Перешкод відповідачці у користуванні жилим приміщенням у будинку позивач не чинив. Фактом реєстрації відповідачка порушує його право як власника будинку та створює йому перешкоди на вільне розпорядження і користування власним майном, він позбавлений можливості оформити субсидію, оскільки плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводить він. Отже, будучи зареєстрованою у його будинку, відповідачка в ньому не проживає, увесь час вона проживає у іншому місці, а тому позивач вважає, що вона втратила право користування житлом, однак по теперішній час залишається прописаною (зареєстрованою) в будинку.
Ухвалою судді від 22.11.2021 справу було прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що в його будинку зареєстрована, зокрема, - його колишня дружина ОСОБА_3 , яка фактично проживає у с. Довжик. Зі сплатою комунальних платежів ОСОБА_3 йому не допомагає, він зараз проживає із іншою жінкою. Йому не відомо про те, чи залишилися ще якісь речі його колишньої дружини у його будинку. Коли вона приїздить, то щоразу влаштовує скандали.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона перебувала у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 .. У них є двоє спільних дітей, які проживають разом із нею. Десь із березня 2020 року вона не проживає разом із ОСОБА_1 , оскільки у останнього з'явилася інша жінка. Інколи вона приїздить у будинок ОСОБА_1 до своїх дітей та його бабусі, з якою в неї склалися приязні відносини. У зв'язку із цим, вона не бажає зніматися із реєстрації із будинку. За час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 вона проживала у спірному будинку.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що у нього дружні відносини із ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 він знає як колишню дружину останнього. Неприязних відносин у нього із ОСОБА_3 немає. Він не є сусідом ОСОБА_1 , але проживає неподалік від його будинку по АДРЕСА_2 , десь за 100 метрів від будинку ОСОБА_1 .. Їхні домоволодіння не межують. У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є двоє спільних дітей. Йому відомо, що ОСОБА_6 не проживає у будинку ОСОБА_7 десь із березня 2020 року. ОСОБА_1 йому розповідав про інцидент, який стався у жовтні 2020 року, коли до нього у будинок приїздила ОСОБА_3 .. В той час їхні діти проживали у ОСОБА_8 . Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка. Йому відомо, що їх молодша донька проживала разом із ОСОБА_1 до листопада 2021 року. Речей ОСОБА_3 у спірному будинку він не бачив. Зараз у ОСОБА_1 інша співмешканка, з якою він проживає десь півтора року.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що у нього із ОСОБА_1 дружні відносини. Із ОСОБА_3 у нього теж були дружні відносини. Він живе у с. Феськи десь за 3-5хв. (200-300 м) ходьби до будинку ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 не є його сусідом. Йому відомо, що із березня 2020 року ОСОБА_3 не проживає разом із ОСОБА_1 у с. Феськи. Йому не відомо, щоб ОСОБА_1 виганяв із будинку ОСОБА_3 .. Вдома у ОСОБА_1 він буває десь 1-2 разів на тиждень. Речей ОСОБА_3 у будинку ОСОБА_1 він не бачив. Зі слів ОСОБА_7 йому відомо, що ОСОБА_6 приїжджала по свої речі і щоб не було конфліктної ситуації, то викликали поліцію. Акт підписував його товариш та хтось із селищної ради.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.04.2019 ОСОБА_1 успадкував після ОСОБА_10 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку (а.с. 8-14).
Як вбачається із рішення Золочівського районного суду Харківської області від 12.07.2021, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі із 11.08.2007 по 11.08.2021.
Згідно із свідоцтвами про народження батьками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.15-16).
У довідці Феськівського старостинського округу від 18.11.2021 зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і має такий склад сім'ї: доньки - ОСОБА_11 (2008 р.н.) та ОСОБА_12 (2010 р.н.), мати - ОСОБА_13 , бабуся - ОСОБА_14 , не родичка - ОСОБА_6 (а.с. 17).
Згідно із актом від 05.10.2021, підписаним ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , 1984 р.н., дійсно не проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , із 15 березня 2020 року по теперішній час (а.с. 18).
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 12, 13, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, якою гарантується право на житло і встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з положень ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.
Статтею 405 ЦК України окреслено право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Так, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з вимогами ст. 150 Житлового кодексу Української радянської соціалістичної республіки (далі - ЖК УРСР) громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
У ст. 156 ЖК УРСР зазначено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 64 ЖК УРСР якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з роз'ясненнями п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Водночас за правилом ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Отже між сторонами склались правовідносини житлового сервітуту, які урегулюванні ст.ст. 405, 406 ЦК України.
Положення ст.ст. 71-72 ЖК УРСР та роз'яснення Пленуму ВСУ щодо їх застосування на вказані правовідносини не розповсюджується.
У своєму відзиві відповідачка ОСОБА_3 вказала, що у спірному будинку їй проживати перешкоджають.
В той же час позивач ОСОБА_1 на підтвердження того, що ОСОБА_3 вже більше року без поважних причин не проживає у його будинку, надано акт від 05.10.2021, який підписаний особами, які проживають не по сусідству із ОСОБА_1 .. Це ставить під сумнів їхню обізнаність про час, протягом якого ОСОБА_3 була відсутня у спірному будинку. Тому вказаний акт суд визнає недостовірним доказом.
Враховуючи вищевикладене, зважуючи на всю сукупність доказів, у суду немає підстав вважати, що відповідачка станом на листопад 2021 року (день подачі позову) була відсутня у спірному житловому будинку понад один рік без поважних причин.
Відтак правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог із позивача на користь відповідачки необхідно стягнути витрати на правову допомогу, які сплачені останньою її представнику в сумі 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 142, 235, 258, 259, 263- 265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа - Золочівська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.02.2022.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;
третя особа: Золочівська селищна рада, ЄДРПОУ 25175462, адреса: Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А.
Суддя О. О.Квітка