Справа № 417/217/22
Провадження № 2-о/417/60/22
Іменем україни
"17" лютого 2022 р. с. Марківка Луганської області
Марківський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Дідоренко А.Е.
за участі секретаря Шматко О.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі Марківського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Марківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту смерті,-
встановив:
16.02.2022 року заявник звернулася до Марківського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті дядька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганськ Луганської області.
В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на те, що вона є племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганськ Луганської області, що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть №769 від 03.12.2021 року та Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 видане Жовтневим відділом ЗАГС Луганського МУЮ, ЛНР від 04.12.2021 року.
Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасовоокупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України, визначеною Постановою Верховної ради від 17 березня 2015 року № 254-УІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
Встановлення факту смерті має для неї юридичне значення, оскільки надасть право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме Марківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) та в подальшому отримання допомоги на поховання.
Заявник в судове засідання не з'явилася, надала заяву в якій просила справу розглянути без її участі(а.с.18).
Представник заінтересованої особи Марківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повідомлення, заперечень не надав.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК.
В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 02.07.1973 року(а.с.4), Свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 від 05.10.1991 року(а.с.5), Посвідкою про народження НОМЕР_4 (а.с.6), Свідоцтвом про народження НОМЕР_5 від 24.02.1949 року (а.с.7), Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвище №00035061192 від 16.02.2022 року(а.с.8).
Згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 04.12.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Луганськ Луганської Народної Республіки (а.с.13).
Отже, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2 , факт смерті якого необхідно встановити, оскільки він помер на тимчасово окупованій території України визначеній постановою Верховної Ради України.
Вирішуючи справу по суті судом використовуються норми процесуального та матеріального права виходячи при цьому з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно п.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є зокрема:
- лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006р. №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
На підставі викладеного, суд вважає надані заявником документи, як доказ смерті особи належними та допустимими, не дивлячись на те, що установа, яка видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України.
Згідно ч.2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами та отримання свідоцтва про смерть.
Приймаючи до уваги викладені заявником обставини, підтвердження їх належними доказами, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, з метою захисту прав особи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України підлягає негайному виконанню.
Судові витрати на підставі ч.7 ст.294 ЦПК України не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 49, 81, 263-265, 247, 293, 294, 315, 317, 319, 430ЦПК України суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Марківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Марківка Марківського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Луганськ Луганської області.
Роз'яснити заявникові, що рішення суду про встановлення фактів, які підлягають реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Суддя: А.Е. Дідоренко