Справа № 417/1118/21
Провадження № 3/417/2/22
"17" лютого 2022 р. смт Марківка Луганської області
Суддя Марківського районного суду Луганської області Шкиря В. М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за адміністративним протоколом серії БР 013902 від 27.08.2021 та додані до нього матеріали, які надійшли з відділення №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Марківка Луганської області, громадянина України, зареєстованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , якому роз'яснено його права передбачені ст. 268 КУпАП, та ст.10,63 Конституції України,-
27.08.2021 о 18 годині 30 хвилин, в с. Марківка Старобільського району Луганської області поліцейський СРПП відділення поліції №1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області склав протокол про адміністративне правопорушення серії БР №013902 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення 27.08.2021 о 17 годині 27 хвилин в с. Марківка, по вул. Центральній, Старобільського району Луганської області ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ210934-2, н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився лікарем у встановленому законом порядку.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, особу посвідчено паспортом
Свою вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що того дня він разом з компанією приїхав на автомобілі ВАЗ210934-2, н/з НОМЕР_1 до магазину, що знаходиться по вулиці Центральній в с. Марківка (навпроти погранзастави) з метою вживати алкоголь. По приїзду він зателефонував брату, та запитав чи зможе він їх згодом відвезти. Брат приїхав та забрав у нього ключі від автомобіля сказавши, що відвезе їх потім куди треба. Біля магазину вони вживали алкоголь. Потім сіли до автомобіля та чекали коли приїде брат, щоб відвезти їх по домах. Коли вони сиділи в автомобілі підїхали поліцейські почали вимагати документи та огляду на стан сп'яніння, хоча вони нікуди не їхали, згодом відвезли його до лікарні де він пройшов огляд. Результат огляду - стан сп'яніння. Вважає, що поліцейські неправомірно провели огляд на стан сп'яніння та склали протокол за ст.130 КУпАП, оскільки, він не керував транспортним засобом бо був у стані алкогольного сп'яніння і добре це розумів. Просить суд оправдать його, а справу закрити.
Скориставшись своїми правами ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик свідків - поліцейських тих чиї пояснення є в матеріалах справи та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були допитані під час розгляду справи.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що того дня вони здійснювали патрулювання в с. Марківка Лугансько області, їм повідомили, що на автомобілі ВАЗ 2109 темно-синього кольору їздить селищем водій у нетверезому стані та зараз знаходиться біля 10 магазину. Вони відразу виїхали до вказаного місця. Коли вони наблизилися їх помітив водій тавтомобіля ВАЗ 2109 темно-синього кольору та припинив рух. Підїхавши вони з'ясували, що водій - ОСОБА_5 , який почав стверджувати, що він не їхав, а вони просто сиділи в автомобілі.
Допитний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що вн є рідним братом ОСОБА_1 , якосьвілітку, точної дати не пам'ятає подзвонив брат та попрохав приїхати, щоб забрати автомобіль бо він вживає алкоголь біля 10 магазину(навпроти погранзастави). ВІн приїхав забрав ключі і поїхав, приїхав згодом коли там була поліція і відігнав машину до матері додому. Більше нічого не знає.
Свідок ОСОБА_2 будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, засвідчив суду, що він бачив, як автомобіль ОСОБА_1 , це було влітку, часа два стояв біля 10 магазину, приїхали поліцейські і почали щось виясняти, він пішов до магазину та зрозумів, що ОСОБА_6 п'яний. Проте він стверджує, що автомобіль стояв на місці і не рухався, коли підїхали поліцейські і задовго до того, хоча в ньому сиділи люди - дівчина спереду і двоє чоловіків ззаду.
Під час розгляду справи було оглянуто відеодиски на яких зафіксовані події 28.07.2021 за участі ОСОБА_1 ..
На відео зафіксовано, що автомобіль ВАЗ 2109 н/з НОМЕР_1 стоїть в напрямку руху на головну дорогу. За кермом сидить ОСОБА_1 в футболці голубого кольору, в автомобілі перебуває жінка, що сидить на передньому сидінні та двоє чоловіків. ОСОБА_1 стверджує, що не їхав, вони просто сидять в автомобілі. ОСОБА_1 пропонується пройти огляд на стан сп'яніння, ознайомлення з протоколом.
Вислухавшипояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, переглянувши відеодаз, дослідивши повно, об'єктивно матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, відповідно до ст.252 КУпАП, оцінивши докази в їх совокупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» та п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону та п. 1.9 передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п.1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно довідки відділення поліції №1 Старобільського РУП ГУНП ОСОБА_1 станом на 28.08.2021 відповідно до бази даних АПРА в період за 2020 року до адміністративної відповідальності, яка передбачає позбавлення права керування транспортними засобами не притягувався. Також має посвідчення водія за базою ІПНП АІА №010361 видано 25.11.1995.
Так диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновком лікаря №166 від 27.08.2022 встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2021 о 17 годині 50 хвилин перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Проте, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2021 о 17-24 годині транспортним засобом ВАЗ 210934-20 д/н НОМЕР_1 не керував, це зафіксовано на відеодиску, що долучений до протоколу. Крім того свідок ОСОБА_7 також засвідчив суду, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а разом з дівчиною та ще двома особами сиділи в автомобілі приблизно годині дві автомобіль стояв на місці, аж до того часу коли приїхала поліція.
Письмові свідчення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд до уваги не приймає, оскільки свідки до суду не з'явилися, та не дали свідчень безпосередньо суду під час розгляду справи, а ОСОБА_1 стверджує, що вони неправдиві та такі, що не відповідають обставином справи, а можливо і не писалися ними. Він неодноразово клопотав про їх виклик до суду, бажав задати їм питання та спростувати їх пояснення. Судом вживалися заходи для виклику свідків до суду проте вони так і не прибули.
Як вже зазначалося судом, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП - в даному випадку на особу, що склала протокол.
При цьому, презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріпленастаттею 62 Основного закону Українита передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого .
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 та ч.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 01.11.1950, ратифікованою Україною 17.97.1997 передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010у справі щодо офіційного тлумачення положень частини першоїстатті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно достатті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того,стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, астаття 18 цього Законувизначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» від 23.02.2006 з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення УкраїноюКонвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).
Таким чином вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення предбченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутні "поза розумним сумнівом" докази керування ним автомобілем 27.08.2021 о 17-24 годині. Сам факт перебування ОСОБА_1 у стані алкоголоного сп'яніння, без факту керування транспортним засобом не утворює складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Отже, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду .
Суддя В. М. Шкиря