"17" лютого 2022 р. Справа № 363/504/21
17 лютого 2022 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Котлярової І.Ю.
за участі секретаря: Тищенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород матеріали заяви адвоката Ковальчук Вікторії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Леся Олексіївна, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, застосування наслідків недійсності, витребування майна, скасування записів про реєстрацію права власності.
16.02.2022 року до суду надійшла заява адвоката Ковальчук Вікторії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на адміністративний будинок, загальною площею 97,2 кв.м. реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1888054232218, за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 3221884000:32:165:0201, площею 7, 6395 га реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1878309532218; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме адміністративного будинку, загальною площею 97, 2 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1888054232218, за адресою: АДРЕСА_1 ; здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:32:165:0201; виконання ухвали доручити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії.
В обґрунтування поданої заяви зазначила, що 22.04.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . відділом реєстрації актів громадянського стану Подільської районної державної адміністрації м. Києва зареєстрований шлюб. 21.06.2016 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 06.03.2009 року за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу набуто адміністративний будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 97,2 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 7,6395 га. Відповідно договору купівлі-продажу від 06.03.2009 року адміністративний будинок придбавався за рахунок спільного майна подружжя та позивач надала згоду на його укладення. 15.10.2010 року постановою Вишгородського районного суду Київської області у справі № «2» А» - 340/10 позов ОСОБА_3 до Вишгородської районної державної адміністрації задоволено, внаслідок чого ОСОБА_3 , з яким позивач перебувала в шлюбі, став орендарем земельної ділянки рекреаційного призначення площею 7,6395 га, кадастровий номер 3221884000:32:165:0201, розташованої на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. 07.11.2012 року ОСОБА_3 без згоди позивача подарував адміністративний будинок ОСОБА_4 за договором дарування адміністративного будинку, посвідченим 07.11.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиною Л.О. 15.12.2021 під час ознайомлення з матеріалами нотаріальної справи на підставі яких вчинений договір, стало відомо, що в матеріалах справи приватного нотаріуса Литвина Л.О. договори відчуження житлових будинків та документи, на підставі яких вони посвідчувались 26 вересня 2012 року - 07 листопада 2012 року знаходиться оригінал Заяви від 07.11.2012 року індекс 20-02/07 за підписом від імені ОСОБА_1 , яку остання не підписувала. У результаті ознайомлення стало відомо, що оригінал Заяви від 07.11.2012 року має ознаки підробки, ОСОБА_1 на той час була за межами України. Для встановлення факту підробки підпису ОСОБА_1 замовила проведення дослідження підпису та рукописного тексту. 18.12.2021 року висновком спеціаліста № 11 підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 та рукописний запис " ОСОБА_1 ", зображення яких наявні на оригіналі Заяви від 07.11.2012 індекс 20-02/07, що зберігається в матеріалах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О. виконані не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою. 30.12.2021 року зазначила, що звернулась до правоохоронних органів з заявою про кримінальне правопорушення, 31.12.2021 року згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження за № 12021100050002890. Оскільки крім оспорюваного, мали місце численні перепродажі нерухомого майна, зокрема, 06.08.2019 року ОСОБА_4 відчужив спірний адміністративний будинок ОСОБА_6 , а вже 27.08.2019 року ОСОБА_6 відчужила ОСОБА_5 , відтак побоювання щодо відчуження спірного майна у позивача є обґрунтованими та такими, що за відсутності у реєстрі заборон можуть бути легко реалізовані ОСОБА_5 , а тому, стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. На підставі викладеного просить задовольнити заяву.
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість поданих доказів при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження будинку на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, оскільки з долученої до матеріалів заяви доказів не можливо встановити про намір ОСОБА_5 на відчуження спірного будинку.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представником заявника не надано доказів того, що власником спірного будинку вживаються заходи того, що може призвести до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представником заявника не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.3 ст.151 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Суд також враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності представником заявника не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - а така співмірність та відповідність так само не встановлена. Також, представник заявника просить накласти арешт на земельну ділянку, однак будь-яких вимог щодо неї не заявляє.
Враховуючи, те що представником заявника не наведено об'єктивних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до викладеного, та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», статтями 149-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката Ковальчук Вікторії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Суддя І.Ю. Котлярова