Справа № 357/1450/22
1-кп/357/769/22
Категорія 98
16 лютого 2022 року м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань № 1 в м. Біла Церква, Київської області об'єднане кримінальне провадження № 12012100030000747 відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.12.2012 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
09.02.2022 до судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою суду від 10.02.2022 за вищевказаним об'єднаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання на 16.02.2022, під час якого обвинуваченим ОСОБА_3 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження № 12012100030000747 від 11.12.2012 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім цього ОСОБА_3 зазначив, що йому цілком і повністю зрозуміла підстава звільнення від кримінальної відповідальності, у порядку ст. 49 КК України та він надає свою згоду на таке його звільнення у рамках указаного кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю, наполягав на тому, що не ухилявся від органу досудового розслідування та суду, оскілки весь час мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , з потерпілими приблизно у 2014 -2015 роках повністю розрахувався та вважав, що останні повідомлять правоохоронні органи та відмовляться від обвинувачення.
У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого, оскільки з часу вчинення кримінальних правопорушень минуло більш п'яти років, а в матеріалах кримінального провадження відсутні матеріали, які підтверджують дотримання органом досудового розслідування порядку оголошення в розшук ОСОБА_3 .
Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви в яких просили кримінальне провадження розглядати за їх відсутності, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не мають, та не заперечують проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Так, у порядку ст. 325 КПК України, вирішено питання про можливість розгляду провадження без потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так як з урахуванням думки учасників судового провадження, є можливим за відсутності останніх з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, у світлі норм ст. 91 КПК України.
Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступного.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно з пунктом 1 частини 2 статті 284 наведеного Кодексу кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КПК України є законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованих діянь, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованого діяння, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Отже, в силу норми ст. 12 КК України в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованих діянь, зазначене кримінальне провадження є злочином невеликої тяжкості.
За вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованих діянь, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі строком до трьох років.
Таким чином, в силу норми ст. 12 КК України в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованих діянь, зазначені кримінальні провадження є злочинами середньої тяжкості.
Аналізуючи питання строків у цьому кримінальному провадженні судом ураховується факт того, що з матеріалів об'єднаного кримінального провадження внесеного до ЄРДР 11.12.2012 за № 12012100030000747 слідує, що 07.05.2009 приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Ксаверівка, Білоцерківського району, Київської області, де в останнього виник злочинний намір, спрямований на заволодіння майном, шляхом обману, яке належить потерпілій ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та вказаний час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, під надуманим приводом, не маючи в подальшому наміру повертати грошові кошти, отримав від ОСОБА_7 три голови великої рогатої худоби, загальною вагою 1533 кг, загальною вартістю 16000 грн., при цьому запевнивши останню про надання їй вказаних грошових коштів за велику рогату худобу.
Потерпіла ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, не усвідомлюючи дійсний злочинний намір ОСОБА_3 , погодилася та передала останньому вказану велику рогату худобу.
В свою чергу ОСОБА_3 , розуміючи, що потерпіла ОСОБА_7 не здогадується про його злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, заволодів трьома головами великої рогатої худоби, загальною вагою 1533 кг, загальною вартістю 16000 грн. та розпорядився ними на власний розсуд.
Крім цього, 22.05.2009 вранці (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Ксаверівка, Білоцерківського району, Київської області, де в останнього виник злочинний намір, спрямований на заволодіння майном, шляхом обману, які належать потерпілому ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, під надуманим приводом, не маючи в подальшому наміру повертати грошові кошти, отримав від ОСОБА_5 дві голови великої рогатої худоби (молодняка), загальною вагою 1280 кг, загальною вартістю 13290 грн., при ньому запевнивши останнього про надання йому вказаних грошових коштів за велику рогату худобу.
Потерпілий ОСОБА_5 , будучи введеним в оману, не усвідомлюючи дійсний злочинний намір ОСОБА_3 , погодився та передав останньому вказану велику рогату худобу.
В свою чергу ОСОБА_3 , розуміючи, що потерпілий ОСОБА_5 не здогадується про його злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, заволодів двома головами великої рогатої худоби (молодняка), загальною вагою 1280 кг, загальною вартістю 13290 грн. та розпорядився ними на власний розсуд.
Крім цього, 28.09.2009 приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Храпачі, Білоцерківського району, Київської області, де в останнього виник злочинний намір, спрямований на заволодіння майном, шляхом обману, які належать потерпілому ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, під надуманим приводом, не маючи в подальшому наміру повертати грошові кошти, отримав від ОСОБА_6 одну голову великої рогатої худоби, вагою 580 кг, вартістю 4506 грн. 25 коп., при цьому запевнивши останнього про надання йому вказаних грошових коштів за ВРХ.
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи введеним в оману, не усвідомлюючи дійсний злочинний намір ОСОБА_3 , погодився та передав останньому вказану велику рогату худобу.
В свою чергу ОСОБА_3 , розуміючи, що потерпілий ОСОБА_6 не здогадується про його злочинні наміри, вважаючи свій злочинний умисел доведеним до кінця, заволодів однією головою великої рогатої худоби, вагою 580 кг, вартістю 4506 грн. 25 коп. та розпорядився ними на власний розсуд.
Таким чином органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
Зазначені фактичні обставини, як-то дати, час та місце подій, підтвердив у суді обвинувачений ОСОБА_3 , як дійсні.
Таким чином, судом установлено, що кримінальні провадження стосуються подій, які мали місце 07.05.2009, 22.05.2009 та 28.09.2009.
Відповідно з дня вчинення кримінальних правопорушень, а саме з 07.05.2009, 22.05.2009 та 28.09.2009, минуло більше п'яти років.
Під час підготовчого судового засідання встановлено, що оголошення обвинуваченого ОСОБА_3 у розшук відповідно до постанови від 15.02.2010 слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не є ухиленням ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду, як підстава для зупинення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України. Оскільки враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду колегії суддів Касаційного кримінального суду від 20.10.2020 у справі № 204/4728/15-к (провадження № 51-735км20) щодо поняття «ухилення особи від слідства або суду», що міститься у постанові ВСУ від 19.03.2015 (провадження № 5-1кс15), а також правову позицію у постанові ВС від 27.03.2019, відповідно до якої підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного/обвинуваченого невідомо» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження, дійшла висновку, що зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного/обвинуваченого від слідства або суду.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою від 15.02.2010 слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області підозрюваний ОСОБА_3 був оголошений у розшук та постановою від 15.02.2010 слідчого слідчого відділу Білоцерківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
Однак, відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадженнях ухвали слідчого судді ОСОБА_8 від 17.07.2020, зазначено, що при розгляді клопотань про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 встановлено, що заходи, які застосовувалися органом досудового розслідування для встановлення місцезнаходження підозрюваного є формальними, а отже прокурором не доведено, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 переховується від органів досудового розслідування.
При дослідженні наданих прокурором в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження встановлено, що підставою для оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_3 стало те, що працівниками поліції не виконано привід слідчого через відсутність підозрюваного за відомим працівникам поліції місцем проживання ОСОБА_3 . Водночас матеріали провадження не містять відомостей про вжиття заходів для встановлення місця проживання обвинуваченого та приводу останнього до органу досудового розслідування, а також відсутні докази належного здійснення виклику підозрюваного.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження працівникам поліції було відомо місце проживання та номер телефонного зв'язку, а також місце проживання близьких родичів останнього, втім будь-яких заходів для виклику за місцем ймовірного проживання не було вжито. Обвинувачений ОСОБА_3 згідно з показами останнього в судовому засіданні вів звичайний спосіб життя, при цьому користувався транспортним засобом, під час керування яким, останнього було зупинено працівниками поліції та повідомлено, що останній рахується у розшуку. Після чого ОСОБА_3 зразу направився до правоохоронних органів, що свідчить про відсутність з боку обвинуваченого ухилення від слідства або суду.
Отже, матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, а зупинення провадження по кримінальному провадженню відносно обвинуваченого у зв'язку з його розшуком саме по собі не свідчить про ухилення від правоохоронних органів та суду.
Відповідно з 07.05.2009, 22.05.2009 та 28.09.2009, тобто з дат інкримінованих кримінальних правопорушень минуло п'ять років, з вищевикладеного суд вважає за можливе у строк давності притягнення до кримінальної відповідальності зарахувати весь строк перебування обвинуваченого під слідством, суду та у розшуку без переривання зазначеного строку.
Отже, відповідно до статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Усі ці підстави є дійсними. Так, ОСОБА_3 надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованих діянь, у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності за клопотанням сторони кримінального провадження.
Також судом ураховується те, що Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к указав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Наведені Верховним Судом умови, судом було дотримано, а тому суд не пов'язує в цій справі таке звільнення із фактом визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, або ж з фактом його відсутності.
За таких обставин, беручи до уваги наведене, суд вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню зі звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України, в редакції Закону від 30.04.2009, який діяв на час інкримінованих діянь та із закриттям даного кримінального провадження.
Речові докази у справі відсутні.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі статей 44, 49 КК України в редакції Закону від 30.04.2009 та керуючись статтями 1-29, 284, 314, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності у об'єднаному кримінальному провадженні № 12012100030000747 від 11.12.2012 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100030000747 від 11.12.2012 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, - закрити.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Копії ухвали вручаються обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення.
СуддяОСОБА_9