Справа № 293/1773/18
Провадження № 2-а/293/1/2022
15 лютого 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бруховського Є.Б.
секретаря судового засідання Давиденко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Черняхів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 військового комісара Черняхівського районного військового комісаріату підполковника про скасування постанови Черняхівського районного військового комісара №207 від 12.10.2018 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 210-1 КУпАП,
26.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він обіймає посаду сільського голови Сліпчинської сільської ради. Згідно ст.36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим комітетам сільських рад делеговані повноваження в галузі оборонної роботи. Працівниками Черняхівського районного військового комісаріату 11 жовтня 2018 року проводилась перевірка виконкому Сліпчинської сільської ради з даного питання. Постанова №207 від 12.10.2018 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210-1 КпАП України (за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку) йому була вручена 18.10.2018. Такою постановою на нього накладено штраф у дохід держави у розмірі 1700 грн.. При постановленні постанови були порушені його права по справі, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи: давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Його пояснення по суті справи були проігноровані. З протоколом його не ознайомили. Копію постанови він отримав через 6 днів з дня її постановлення. Йому не зрозуміло за які порушення його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, за якою його пригнуто до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказана норма є загальною за змістом, тобто такою, яка не називає конкретних ознак правопорушення або називає тільки частину із них, відсилає до інших нормативних актів. Згідно запису в журналі перевірок вказано, що ним порушені вимоги ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу; Постанову КМУ № 921 від 07.12.2016 р.
В 2017-2018 роках неодноразово проводилися перевірки Сліпчинської сільської ради щодо ведення військового обліку у виконкомі сільської ради та будь-яких зауважень щодо документації ведення віськового обліку не було. Також зазначив, що сільський голова не відповідає за військово-облікову роботу на території сільської ради, оскільки такі обов'язки виконує інша посадова особа, а саме секретар сільської ради ОСОБА_3 , а тому сільський голова не може нести відповідальність за порушення правил ведення війського обліку. За таких обставин вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому така постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній заперечує проти вимог позивача та зазначає, що у вересні - жовтні 2018 року проведено перевірки у виконкомах сільських селищних рад щодо мобілізаційної підготовки та веденню військового обліку. Під час перевірки Сліпчицької сільської ради було виявлено, що недоліки виявлені під час звірки 10.04.2018 року по даний час не усунуто. Сільським головою ОСОБА_1 порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку, а саме: ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В Сліпчицької сільської ради відсутні належним чином оформлені: плануючі документи, інструкція сільського голови, обов'язки посадових осіб сільської ради та порядок їх роботи, схема оповіщення апарату посилення, розрахунок оповіщення військовозобов'язаних та постачальників техніки, список уповноважених сформовано, але уповноважені про те, що входять в групу до них не доведено, документація по пункту збору сільської ради не відповідає вимогам законодавства, відсутнє розпорядчий документ щодо виділення автотранспорту для оповіщення військовозобов'язаних до пункту збору сільської ради. Одночасно встановлено, що відповідальною особою за ведення військового обліку ОСОБА_3 в журналі оповіщення військовозобов'язаних, призовників відсутні відмітки про результати оповіщення. Доповіді на розпорядження військового комісара не надаються. 26 листопада 2018 року відповідно до Указу Президента України №393/2018 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан в окремих областях. Було визначено повноваження передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. За таких обставин вимоги та доводи викладені в позовній заяві позивачем є безпідставними. В позові просив відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності його представника, позов просить задовольнити.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча і був належним чином повідомлений про час та міце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 12.10.2018 військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 постановлено постанову №207 за якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210-1 Кодексу законів про адміністративні правопорушення України (далі-КУпАП) та накладено штраф у розмірі 1700 грн.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту позовної заяви та наданих пояснень позивача під час розгляду справи вбачається, що при постановленні оскаржуваної постанови були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи: давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Пояснення позивача по суті справи були проігноровані. З протоколом його не ознайомили, копію постанови ним отримано через 6 днів з дня її постановлення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КУпАП (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) військові комісари, від імені військових комісаріатів, розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 - 211-6 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу вбачається, що у відповідних графах, зокрема, про роз'яснення прав та обов'язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП відсутній підпис ОСОБА_1 , та зазначено, що останній відмовився від надання пояснення. Нижче мають місце підписи двох свідків без зазначення прізвищ, в тому числі їх адрес. При цьому у змісті протоколу в графі свідки правопорушення мають місце їх прізвища без повних адрес проживання та відібрання відповідних пояснень останніх. В графі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності має місце підпис, однак є незрозумілим його належність. Також надані матеріали справи щодо вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не містять відомостей про повідомлення останнього про час та місце розгляду справи, що в свою чергу свідчило б про надання йому можливості скористатися своїми правами на захист, ознайомитися з матеріалами справи та випрацювати свою позицію захисту.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Натомість в оскаржуваній постанові військовий комісар обмежився лише описом скоєного, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
До оскаржуваної постанови не додано жодних доказів, які поза розумним сумнівом доводять вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, зокрема пояснень свідків, які, як зазначено в постанові, були очевидцями правопорушення, та не представлено жодних інших доказів.
Крім того в порушення вищенаведеної норми встановлено, що постанова №207 від 12.10.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить нормативної кваліфікації дій, інкримінованих позивачеві: нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, адже ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. В оскаржуваній постанові №207 від 12.10.2018 відсутні посилання на порушення позивачем конкретних норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та/або Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Окрім того, згідно ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При цьому в оскаржуваній постанові відсутні посилання на обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, та обґрунтування застосування стягнення у максимальному розмірі, встановленому ч.1 ст.210-1 КУпАП.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення, повно і всебічно не досліджено усі обставини справи.
Таким чином, суд уважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідачем не подано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення вимог того чи іншого закону, тобто не доведено правомірність оскаржуваної постанови.
Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та вважає, що дану постанову слід скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.210-1 КУпАП закрити.
Щодо посилання позивача на той факт, що сільський голова не відповідає за військово-облікову роботу на території сільської ради, оскільки такі обов'язки виконує інша посадова особа, а саме секретар сільської ради Юрченко О.Ю., а тому сільський голова не може нести відповідальність за порушення правил ведення війського обліку, суд заначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Відповідно до ст. 26 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Згідно ст.15 ЗУ "Про оборону України" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують: підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час; приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік військовозобов'язаних і призовників; призов громадян на строкову військову службу; направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори; організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом; бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період; здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством; вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України.
Тому за наведеними вище положеннями законодавства, суд уважає, що позивач, як сільський голова є саме тією посадовою особою-керівником, на якого покладається відповідальність за організацію ведення військово-облікової роботи, тобто є особою, яка здійснює відповідний контроль за таку роботу на території сільської ради.
Керуючись ст.ст. 2,19,72-77, 94, 211, 241-246, 250,286 КАС України суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №207 військового комісара Черняхівського РВК підполковника ОСОБА_2 від 12.10.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1700 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Євген БРУХОВСЬКИЙ