Справа № 285/6595/21
провадження № 3/0285/12/22
17 лютого 2022 року м. Новоград-Волинський
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов
від Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Житомирській області
про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 (згідно протоколу),
за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03.12.2021 близько 12 год. 10 хв. ОСОБА_1 , будучи пасажиром рухався на транспортному засобі “Мерседес”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснював регулярне перевезення у міжобласному сполученні за маршрутом Київ-Рівне, без наявного у нього негативного результату тестування на COVID-19 або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, будучи проінформованим перед поїздкою, чим порушив вимоги п.п.23 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами (далі - Постанова КМУ №1236).
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений в порядку, визначеному ст.277-2 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Так, відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана стаття є бланкетною правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. В той же час, конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Згідно статті 29 Закону України «Про захистнаселення від інфекційних хвороб» (далі - Закон) карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно п.п.23 п.3 Постанови КМУ №1236 на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється пасажирам (крім осіб, які не досягли 18 років) користуватися послугами регулярних та нерегулярних перевезень автомобільним транспортом у міжобласному та міжнародному сполученнях (крім перевезень легковими автомобілями з кількістю пасажирів, включаючи водія, до п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років або більшою кількістю пасажирів за умови, що вони є членами однієї сім'ї) без наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до дня поїздки; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини; або міжнародного, внутрішнього сертифіката чи іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.44-3 КУпАП, підтверджується протоколом серії ГП №549819 про адміністративне правопорушення.
Дослідивши адміністративний матеріал, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
В даній нормі реалізується принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративної відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером не становить великої суспільної шкоди, нікому не створило загрози життю та здоров'ю та не завдало будь-яких збитків ні державним, ні суспільним інтересам.
У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
За таких обставин, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням на нього штрафу, розмір якого в декілька разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних громадян, є надто суворим видом адміністративного стягнення.
На думку суду, виховних та попереджувальних цілей можливо досягти без застосування засобів адміністративного впливу та із застосуванням ст. 22 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, тяжких наслідків від якого не наступило; особу ОСОБА_1 всі обставини справи в їх сукупності; а також те, що головною метою адміністративної відповідальності є не лише сам факт накладення на правопорушника певного виду стягнення, а його виховання, формування у нього звички законослухняної поведінки, - приходжу до висновку про малозначність вчиненого правопорушення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
З огляду на встановлені обставини, вважаю можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, що буде необхідним для його виправлення та достатнім для виконання завдань КУпАП.
Керуючись статтями 22, 124, 280, 283, 284 КУпАП,-
Визнати правопорушення, скоєне ОСОБА_1 відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, малозначним та звільнити йоговід адміністративної відповідальності, обмежившись в силу статті 22 КУпАП усним зауваженням.
Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення або отримання копії.
Суддя О. О. Літвин