Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2206/19
Провадження № 1-кп/935/48/22
Іменем України
15 лютого 2022 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5
обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
перекладача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишеві у режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.27, п.12,13 ч.2 ст.115 КК України ,-
встановив:
У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває вказане кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 22.12.2021 обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, включно по 19.02.2022.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим строку запобіжних заходів через неможливість закінчення розгляду справи до спливу строків тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор вказав на наявність ризиків ухилення обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на особи обвинувачених. Клопотання оголошено у судовому засіданні, у письмовому вигляді долучено до матеріалів справи, завчасно вручено обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вважають, що прокурором не доведено ризиків, відсутнє посилання на докази, якими прокурор підтверджує наявність останніх, не надано доказів на підтвердження обґрунтованості підозри обвинуваченому, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вважають його необґрунтованим, просять застосувати альтернативний запобіжний захід, який не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник ОСОБА_12 заперечував проти клопотання прокурора, вважає, що прокурором порушено вимоги КПК України щодо процедури подання клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останнім порушено строки подання клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу. Крім того, документи, долучені до матеріалів клопотання, не засвідчені належним чином. Також, вважає, що прокурором належним чином не доведено ризики, передбачені ст.177 КПК України, звертає увагу, що прокурор на підтвердження клопотання надає документи (характеристики, ухвали слідчого судді тощо), які датовані 2019 роком. Просить відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку свого захисника, просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов такого висновку.
У відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з частинами 1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1,3 ст.115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Водночас, згідно п.20-5 Перехідних положень КПК України, тимчасово на період карантину, визначеного КМУ з метою запобіганню поширенню корона вірусної хвороби, визначено, що під час досудового розслідування та судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали.
Згідно ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.12.2021, яка набрала законної сили, обвинуваченим продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.02.2022 включно.
До канцелярії Коростишівського районного суду Житомирської області клопотання про продовження строку тримання під вартою було подано прокурором 15.02.2022.
Згідно супровідних листів від 11.02.2022 №09/2-1993-19 клопотання про продовження строку тримання під вартою були направлені прокурором обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за місцем утримання останніх, а саме на адресу УВП №8 (отримані державною установою 11.02.2022) для вручення обвинуваченим.
Згідно розписки, наданої прокурором у судовому засіданні, обвинуваченому ОСОБА_6 оголошено клопотання про продовження строку тримання під вартою, проте, отримувати копію клопотання з перекладом на азербайджанську мову останній відмовився.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою отримав завчасно.
Згідно роздруківки з електронної поштової скриньки відділу обласної прокуратури, копія клопотання про продовження строку тримання під вартою з додатками направлена прокурором на електронну адресу ВК №71 за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_7 , для вручення останньому, 11 лютого (рік не видно). Разом з тим, згідно акту, складеного за підписами службових осіб ВКВСР, обвинувачений ОСОБА_7 відмовився 15.02.2022 о 13.50 год. від отримання клопотання з додатками у категоричній формі.
Колегія суддів вважає, що подання прокурором клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з порушенням строків , передбачених положеннями КПК України, не є тим істотним порушенням, що є підставою для безумовної відмови у задоволенні клопотання.
Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст.199 КПК України слідує, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст.178 цього кодексу.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирався обвинуваченим ще під час досудового розслідування, надалі неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.12.2021, яка набрала законної сили.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, міра покарання за найтяжчий з яких, у разі визнання їх винуватими, передбачає до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, міра покарання за який, у разі визнання його винуватим, передбачає до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.
Кримінальне правопорушення за п.12 ч.2 ст.115 КК України, що інкримінується обвинуваченим, вчинене проти життя людини, яке відповідно до ст.3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю.
Обвинувачений ОСОБА_6 не працює, неодружений, утриманців не має, на території України не має родинних та інших міцних соціальних зв'язків.
Обвинувачений ОСОБА_7 не працює, постійного джерела доходу не має, неодружений, утриманців не має, на території України не має родинних та інших міцних соціальних зв'язків, раніше судимий за вчинення на території України умисного тяжкого злочину проти власності ч.2 ст.186 КК України, за що реально відбував покарання, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, не пов'язаних з даним кримінальним провадженням, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, у рамках якого перебував у розшуку - обвинувальний акт перебуває у провадженні Богунського районного суду м.Житомира.
Обвинувачений ОСОБА_8 не працюючий, постійного джерела доходів не має, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий, разом з тим, намагався втекти від поліції на мотоциклі, який використовувався під час вчинення злочину, допускав порушення умов перебування у місцях попереднього ув'язнення, зокрема, у нього було вилучено мобільний телефон, який зберігав в умовах СІЗО ДУ «УВП №8», якій міг використовуватись для перешкоджання кримінальному провадженню.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 являються громадянами іншої держави - Азербайджану, перебувають на території України без законних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання в АР Крим (територія непідконтрольна державі Україна).
Міцність соціальних зв'язків, майновий стан обвинувачених, стан здоров'я не змінилися з часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, свідки, зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування, судом ще не допитані, водночас, ризик впливу на них існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від учасників провадження та дослідження їх судом. (ч.5 ст.95 КПК України). При цьому, незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
З огляду на все зазначене вище, суд дійшов висновку про відсутність зменшення ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі, під загрозою можливого покарання, існує висока ймовірність переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства вцілому.
Щодо посилання захисників на утримання обвинувачених тривалий час під вартою, а також стосовно ґрунтування обвинувачення виключно на припущеннях, то суд вкотре вважає за необхідне зазначити таке.
Тривалість судового розгляду викликана об'єктивними чинниками, такими як складністю кримінального провадження, кількістю учасників судового провадження (троє обвинувачених, потерпілий, прокурор, троє захисників та представник потерпілого, які мають власні робочі графіки, потерпілий), відповідною процесуальною поведінкою учасників провадження, заміна захисників, яка відбувалась неодноразово протягом судового розгляду, надання можливості обвинуваченим укласти угоди із новими захисниками та ознайомлення їх з матеріалами кримінального провадження.
Суд звертає увагу, що судові засідання, призначені на 23.12.2021, 17.01.2022, 27.01.2022, відкладались за клопотаннями захисника ОСОБА_11 про надання часу на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а також неможливості вчасно прибути у судове засідання через затримку авіарейсу.
Крім того, у кримінальному провадженні приймають участь перекладачі ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , які також мають власні робочі графіки, приймають участь в інших судових засіданнях в інших судах.
Крім того, судовий розгляд кримінального провадження здійснюється колегією суддів, які відправляють правосуддя в інших провадженнях, не пов'язаних з цим.
Питання встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості обвинувачених у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки під час судового розгляду доказів, суд буде вирішувати у нарадчій кімнаті згідно вимог ст.368 КПК України.
Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи положення ч.1 ст.194 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено, що жоден з альтернативних запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, на даний час не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому обвинуваченим необхідно продовжити обрану міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Наявність достатніх стримуючих факторів, у разі застосування до обвинувачених менш суворих запобіжних заходів, а також наявність будь-яких застережень, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, суду не надано та стороною захисту не доведено.
Продовження строку тримання під вартою не є значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмежень прав особи на вільне пересування. Такий строк тримання під вартою суд вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинувачених.
Керуючись ст.331 КПК України суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.04.2022 включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.04.2022 включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.04.2022 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3