ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 січня 2022 року м. Київ № 826/5496/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 33546858) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 44116011)
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі також - Позивач, ТОВ «Нікея-ЛТД») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить:
1. Визнати незаконним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі від 06.09.2017 № 12553/10/26-55-08-05.
2. Зобов'язати ДПІ у Печерському районі прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць серпень 2017 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Нікея-ЛТД» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 07.09.2017.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки оскаржуване рішення прийнято Відповідачем за відсутності на те правових підстав, то таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне рішення прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, оскільки станом на дату подання Позивачем декларації з ПДВ за серпень 2017 року йому було ліквідовано свідоцтво платника ПДВ, що виключало можливість Відповідача приймати податкову звітність від особи, яка не була платником відповідного податку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Нікея-ЛТД» відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2019 скасовані рішення і постанова судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд.
При цьому, Верховний Суд заначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено, чи мало Товариство спеціальну право дієздатність на момент подання декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року та на момент прийняття відповідачем спірного рішення, чи є суб'єктивний фактор єдиною та достатньою умовою для неприйняття декларації, якщо є, то чи мав він місце у межах спірних правовідносинах. Необхідним є також з'ясування правових наслідків постанови суду апеляційної інстанції від 26.12.2018 у справі № 826/15293/16 на спірне рішення відповідача.
За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» районні податкові інспекції у м. Києві, в тому числі Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, реорганізовано шляхом їх приєднання до Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві припинена.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного Відповідача на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).
Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вказівки Верховного Суду, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2017 ТОВ «Нікея-ЛТД» подало до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період за серпень 2017 року з додатками № 2, 3, 4, 5 та доповненням до податкової декларації у формі листа від 04.09.2017 вих.№ 116.
Рішенням ДПІ у Печерському районі від 06.09.2017 № 12553/10/26-55-08-05 Позивачу відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період за серпень 2017 року, як податкового звіту, у зв'язку з анулюванням ТОВ «Нікея-ЛТД» 25.05.2016 свідоцтва платника ПДВ за ІПН 33546852557.
Незгода Позивача з таким рішенням Відповідача, зумовила його звернення до суду з даним позовом.
При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі також - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.).
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1. статті 36 Кодексу).
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2. статті 36 Кодексу).
Відповідно до пунктів 46.1., 46.5. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).
За приписами статті 48 Кодексу, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 49.1., 49.2., 49.3., підпунктом 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Кодексу, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.
Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.
У взаємозв'язку з наведеними нормами суд дійшов висновку, що абзац 2 пункту 49.4 статті 49 Кодексу чітко визначив порядок подання податкової звітності з податку на додану вартість саме в електронній формі контролюючому органу з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Тобто в даному випадку альтернатива відсутня.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8. статті 49 Кодексу).
Згідно з пунктом 49.9. статті 49 Кодексу, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Кодексу, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15. статті 49 Кодексу).
Також, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі також - Порядок) затверджено, зокрема, нову форму податкової декларації з податку на додану вартість та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (набрало чинності 01.02.2016).
Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ вказаного Порядку, декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, особливістю подання податкової звітності з податку на додану вартість, стало покладення на платника податків обов'язку щодо її подання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.
Наведений імперативний припис передбачає обов'язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.
Єдине виключення з цього правила, як зазначено вище, закріплено в абзаці 3 пункту 49.4 статті 49 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Інших виключень з правила, встановленого пунктом 49.4 статті 49 Кодексу, законодавець не передбачив.
Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 02.10.2018 у справі № 810/2468/17.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.12.2015 укладено договір про визнання електронних документів №9258630649. При цьому, Позивачем не подано суду доказів об'єктивної неможливості подання контролюючому органу відповідної податкової декларації в електронному вигляді.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період - серпень 2017 року з додатками була подана Позивачем до податкового органу у паперовому вигляді, що, окрім іншого, свідчить про порушення Позивачем порядку подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 826/7516/17 за позовом ТОВ «НІКЕЯ-ЛТД» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якій зокрема зазначено, що позивач з 01.02.2016 року був зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість, шляхом подання відповідної декларації в електронній формі.
Окрім того, зі змісту поданої декларації з ПДВ за серпень 2017 року судом встановлено, що у графі « 04» Позивачем зазначено індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 335468526557.
Згідно з пунктом 184.5 статті 184 Кодексу, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Відповідно до пункту 184.6. статті 184 Кодексу, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. (пункт 184.10 статті 184 Кодексу).
Таким чином, декларація з податку на додану вартість подається платником, яким є особа, яку зареєстровано платником цього податку у встановленому порядку. Відповідно, подання декларації особою, яку в установленому порядку не зареєстровано платником ПДВ є порушенням вказаних норм.
Наведена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.12.2021 у справі № 826/7516/17.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, як зазначив Відповідач, що не було заперечено і спростовано Позивачем належними та допустимим доказами, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 було анульоване 25.05.2016 за рішенням контролюючого органу № 485/26-55-12-05 від 25.05.2016 і на момент подання Позивачем зазначеної декларації відновлено не було, тож на момент подання декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року Позивач був позбавлений індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.
Наведені обставини підтверджуються судовими рішеннями у справі № 826/15293/16, тож у суду відсутні підстави ставити їх достовірність під сумнів.
Таким чином, на момент подання відповідної податкової декларації до контролюючого органу у паперовому вигляді, в останнього, не було підстав для її прийняття.
При цьому, судом встановлено, що реєстрацію платника ПДВ відновлено ТОВ «Нікея-ЛТД» в судовому порядку, а саме постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі № 826/15293/16 скасовано рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 485/26-55-12-05 від 25.05.2016 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Нікея-ЛТД» та зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ТОВ «Нікея-ЛТД».
Наведені обставини вказують на те, що Позивач, з дня набрання законної сили в зазначеній справі, відновило реєстрацію платника ПДВ, та як наслідок - право подавати звітність з ПДВ, проте, на момент подання її до контролюючого органу в паперовому вигляді, в останнього, не було підстав для її прийняття.
Як вже зазначалося вище, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8. статі 49 Кодексу).
При цьому, оскільки пункт 48.4 статті 48 Кодексу передбачає наявність такого обов'язкового реквізиту податкової декларації, як індивідуальний податковий номер, згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період, то, відповідно, контролюючий орган при прийнятті податкової звітності повинен перевірити наявність та достовірність у податній декларації цього реквізиту.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає суду змогу дійти висновку про те, що анулювання Позивачу реєстрації особи, як платника податку на додану вартість, унеможливлює прийняття контролюючим органом поданої податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року, з огляду на що, суд дійшов переконання, що у спірних правовідносинах контролюючий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів Позивача, що відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.12.2021 у справі № 826/7516/17.
Таким чином, оскаржуване рішення ДПІ у Печерському районі від 06.09.2017 № 12553/10/26-55-08-05 відповідає нормам Податкового кодексу України, а отже, є правомірним та скасуванню не підлягає.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку із скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, на даний момент відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ «Нікея-ЛТД» з ПДВ, оскільки судовим рішення, що набрало законної сили, відновлено право платника податків з моменту його порушення. За даних обставин, Позивач не позбавлений права подати контролюючому органу відповідну звітність, проте у формі, визначеній приписами Кодексу. Згідно чинного, як на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час вирішення даного спору законодавства, Позивач зобов'язаний подавати звітність з податку на додану вартість, шляхом подання відповідної декларації виключно в електронній формі. Невиконання Позивачем цього обов'язку свідчить на користь неможливості прийняття податковим органом таких документів. Подання платником податків звітності з ПДВ в паперовій формі не передбачено (крім випадку припинення дії договору про визнання електронних документів), що у свою чергу виключає будь-яку можливість зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати звітність у формі, не встановленій спеціальним законодавством для подачі звітності по ПДВ.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об'єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність правових підстав для його задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук