ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/35202/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження ВП № 67468700 від 10.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. На думку позивача, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач проживає у Київській області, а відповідач здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі м. Києва.
Ухвалою суду від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/35202/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 13.12.2021.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Катющенка В.П. у стані непрацездатності, справу № 640/35202/21 знято з розгляду, наступне судове засідання призначено на 17.01.2022.
17.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено, що стягувачем при пред'явленні виконавчого документа до виконання додано докази знаходження майна позивача (боржника) у м. Києві, перевіривши яку відповідач дійшов висновку про наявність підстав для прийняття виконавчого документа до виконання. Також до відзиву долучено копію матеріалів виконавчого провадження № 67468700.
Позивач у призначене на 17.01.2022 судове засідання не прибув, судові повістки та ухвала суду, надіслані за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві - АДРЕСА_1 , повернулись на адресу суду із зазначенням: "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового засідання 17.01.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється з огляду на приписи частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишиним Андрієм Миколайовичем від 10.11.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 67468700 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова В.О. від 02.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2114000,00 грн.
У вказаній постанові зазначено адресу боржника: АДРЕСА_1 .
Позивач, вважаючи дану постанову протиправною та такою, що винесена всупереч вимогам законодавства, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 3 частини першої статті 3 наведеного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до частини першої статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною другою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно пункту 1 частини другої статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 19 наведеного Закону право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Згідно частини першої статті 24 вказаного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (ч. 2 ст. 24 Закону).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За текстом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII).
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Так, 10.11.2021 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова В.О. № 2821 від 02.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2114000,00 грн на підставі договору позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О. № 848 від 11.02.2021.
У вказаній заяві ОСОБА_2 зазначив адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка відповідає і адресі, зазначеній у виконавчому документі.
Також у вказаній заяві третя особа зазначила про місцезнаходження майна боржника, а саме: боржнику належить частка у статутному капіталі ТОВ "Локатор", код ЄДРПОУ 42235170.
З інформації з сайту Міністерства юстиції України, наявної в матеріалах виконавчого провадження № 67468700 вбачається, що серед засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Локатор", код ЄДРПОУ 42235170, місцезнаходження юридичної особи: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 13А, офіс 201, розмір статутного фонду - 50000,00 грн, зазначено ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 24500, 00 грн.
Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно частини першої статті 316 наведеного Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 зазначеного Кодексу встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
І відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Враховуючи наведене та встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, позаяк остання винесена за місцемзнаходження майна позивача (боржника у виконавчому провадженні).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. код НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя В.П. Катющенко