Справа № 489/4256/18
Номер провадження 1-кп/489/486/22
Іменем України
17 лютого 2022 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше судимого:
- 14.02.2007 Очаківським міським судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці;
- 03.11.2010 Гагарінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;
- 01.10.2015 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;
- 29.04.2020 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, Одеським апеляційним судом вирок Приморського районного суду м. Одеси залишено без змін;
зареєстрований за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Козирка та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , що наразі утримується в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор"
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України
встановив
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06.10.2017 відносно ОСОБА_8 , встановлено адміністративний нагляд строком на один рік та встановлено наступні обмеження щодо дій піднаглядного:
- заборонити вихід за межі будинку в період з 22:00 год. до 06:00 год. ранку наступного дня;
- з'являтися на реєстрацію до відділення поліції один раз кожного місяця (20 числа).
06.10.2017 було винесено ухвалу Казанківським районним судом Миколаївської області про звільнення ОСОБА_8 на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році" та встановлення адміністративного нагляду терміном на 1 рік з певними обмеженнями. При звільненні ОСОБА_8 вказав місцем проживання адресу: АДРЕСА_2 . Прибувши до свого місця проживання ОСОБА_8 17.11.2017 зареєструвався в Інгульському ВП ГУНП в Миколаївській області. До квітня 2018 року ОСОБА_8 з'являвся до Інгульського ВП для відмітки.
15.03.2018 ОСОБА_8 подав заяву до Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області стосовно зміни адреси проживання, а саме: АДРЕСА_1 . За новою адресою з ОСОБА_8 була проведена профілактична бесіда з приводу встановлення відносно нього адміністративного нагляду та обмеження дій його поведінки, з якою він був письмово ознайомлений.
Так, протягом березня 2018 року на ОСОБА_8 були складені протоколи щодо порушення ним встановленого відносно нього адміністративного нагляду. З 15.03.2018 і до теперішнього часу ОСОБА_8 відсутній за адресою проживання.
Будучи ознайомленим з ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06.10.2017 про застосування відносно нього адміністративного нагляду, діючи умисно, з метою умисного ухилення від адміністративного нагляду в період часу з 20.04.2018 за адресою проживання не знаходився та згідно договору оренди квартири за вищевказаною адресою з 03.04.2018 проживають інші громадяни.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ст. 395 КК України, а саме, самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.
Прокурор в судовому засіданні надав копію вироку Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 згідно якого ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Строк покарання ОСОБА_8 рахувати з 26 червня 2018 року, тобто з дня моменту його фактичного затримання. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк покарання ОСОБА_8 , термін його попереднього ув'язнення, з 26 червня 2018 року, тобто з моменту його фактичного затримання по день набрання вироком законної сили, слід здійснювати з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.01.2021 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 залишено без змін.
08 лютого 2022 року Ленінським районним судом було ухвалено вирок, згідно якого ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання за цим вироком та за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2020, а саме з 26.06.2018 по 08.02.2022, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття провадження.
Судом роз'яснено обвинуваченому, що закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України є звільненням від кримінальної відповідальності по нереабілітуючим обставинам та він має право вимагати повноцінного судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, за таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 395 КК України відноситься до кримінального проступку.
Відповідно до санкції ст. 395 КК України самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, - караються арештом на строк до шести місяців.
Суд враховує правову позицію, викладену Касаційним кримінальним Судом у складі Верховного Суду в постанові від 19.11.2019 року в справі № 345/2618/16-к, відповідно до якої звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Триваюче кримінальне правопорушення - це правопорушення, яке починається дією або бездіяльністю особи і триває безперервно впродовж певного часу.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив триваюче кримінальне правопорушення. Згідно рапортів ДОП СП Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_8 з 20.03.2018 самовільно залишив місце проживання (в ході перевірок двері в житло ніхто не відчиняв).
Згідно з вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2020 та Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.02.2022, ОСОБА_8 фактично затриманий 26.06.2018, тобто у зв'язку з тим, що тримався під вартою він фізично не міг перебувати за місцем свого мешкання та не міг самовільно залишити місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду. Тому, фактично триваюче правопорушення почалося з 20.03.2018 та закінчилося 26.06.2018.
З 27.06.2018 минуло більше двох років, доказів вчинення кримінальних правопорушень після цієї дати суду не надано, обвинувачений не ухилявся від органів досудового розслідування, оскільки утримувався під вартою, тому суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_8 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Відносно останнього закрити кримінальне провадження за ст.395 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. ст. 284 КПК України, ст. 49 КК України суд
постановив
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 395 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України закрити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1