Справа №461/10419/21
Провадження №3/461/238/22
16 лютого 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 захисника Тиховського Т.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив :
13.12.2021 о 17 годині 17 хвилин у м. Львові, вул. Словацького, 3 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.2.1. «В'їзд заборонено» здійснив в'їзд у зону дії знаку та допустив зіткнення з транспортним засобом TOYOTA д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №053375, «13» грудня 2021 року о 17 годині 17 хвилин у м. Львові по вул. Словацького, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнав. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП заперечив. Зазначив, що алкогольних напоїв не вживав. Пояснив, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, оскільки йому відомо про те, що технічні пристрої для визначення стану алкогольного сп'яніння можуть допускати похибку при визначенні ступеня сп'яніння. Зазначив, що звертався до поліцейських з клопотанням скерувати його для огляду в медичний заклад, однак вони відмовили йому, сказавши що протокол вже складено. Після складання відносно нього адміністративних матеріалів, він звернувся до КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова», де здав зразок крові на визначення вмісту алкоголю у крові. За результатами проведеного аналізу у його крові алкоголю не виявлено.
Захисник в судовому засіданні підтримав доводи ОСОБА_1 та звернув увагу суду на порушення працівниками поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року. Також, зазначив, що долучений до протоколу відеозапис є недопустимим доказом, оскільки працівниками поліції при фіксації порушення ПДР України не забезпечено безперервного відеозапису на бодікамери з моменту початку виконання службових обов'язків до їх завершення.
Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол та його захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а такожіншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно п.8.4.в ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи, зокрема на заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №053375 від 13.12.2021 року, який засвідчує факт допущених порушень ПДР та схемою місця ДТП, яка фіксує обставини події, зокрема місце розташування транспортних засобів під час ДТП, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , а також поясненнями по суті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та його захисника Тиховського Т.О. наданими у судовому засіданні.
Оцінюючи докази щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходжу з наступного.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КпАП України, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно положень п.12 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.8 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Однак, в порушення наведених положень, працівниками поліції до протоколу не долучено вищевказаного направлення, та таке, відповідно до пояснень ОСОБА_1 наданих суду, взагалі не складалось.
Долучені до протоколу письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростовуються показами наданими цими особами під час безпосереднього допиту в судовому засіданні.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не було. Він не бачив як поліцейські роз'яснювали права ОСОБА_1 та пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичній установі, хоча він був присутній коли ОСОБА_1 клопотав про проходження такого огляду саме у медичній установі, а не на місці. Пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення він не читав. Пояснення, які долученні до матеріалів справи написані працівником поліції та він їх не читав, просто підписав, оскільки спішив.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не бачила. Також, вона не бачила щоб ОСОБА_1 категорично відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Письмові пояснення надані нею заперечила, та вказала, що наведені пояснення не відповідають фактичним обставинам справи та містять неповні дані про перебіг подій під час складання протоколу.
Отже, оцінюючи пояснення свідків та співставляючи їх з письмовими поясненнями долученим до протоколу, суд виходить з наступного.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному провадженні доказів шляхом отримання пояснень від осіб яким інкримінують вчинення адміністративного правопорушення, потерпілих, свідків, експерта, дослідження письмових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада судочинства має значення для повного з'ясування обставин справи та її об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ст. 252 КУпАП, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретної справи.
Суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в поясненнях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених Законом.
Отже, оцінюючи пояснення свідків, суд бере до уваги їх пояснення надані у судовому засіданні, які суд сприймав безпосередньо і саме цей факт має вирішальне значення при оцінці цих пояснень в сукупності з іншими доказами у справі.
Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і
технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки,
відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України N 1026 від 18.12.2018 року, яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Всупереч вказаних вимог, працівниками поліції при фіксації порушення ПДР України не забезпечено безперервного відеозапису на бодікамери з моменту початку виконання службових обов'язків під час фіксації обставин справи до їх завершення, що є порушенням Інструкції. Відеозапис складається з 6 (шести) окремих частин (відеофайлів), відсутній будь-який відеозапис в період часу з 17:35:05 до 17:46:14 13 грудня 2021 року.
Також, відеозапис не містить даних щодо належного роз'яснення ОСОБА_1 прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст.268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, що є порушенням його права на захист. Такі дані відсутні і у протоколі.
Також, суд враховує те, що згідно листа Комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» від 24.01.22 №07-06вих-323, вбачається, що зразок крові на визначення вмісту етанолу ОСОБА_1 був відібраний 13.12.2021 року о 19 год. 40 хв., тобто через дві години після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з результатом токсикологічного дослідження №7861 від 14.12.2021 року - вміст етанолу в крові - 0%.
Наведений факт не спростовує та не засвідчує обставини наведені у протоколі, але додатково підтверджує позицію сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не мав наміру ухилитись чи відмовитись від проходження огляду, а лише вимагав проведення огляду у спосіб який об'єктивно встановить наявність чи відсутність у нього сп'яніння.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що під час провадження у справі працівниками поліції було порушено чинний порядок проходження огляду водіями на перебування у стані сп'яніння, допущено порушення процедури направлення для огляду, тобто фактично відмова зафіксована у протоколі належним чином не оформлена та не підтверджена допустимими доказами, а також спростована показами допитаних в судовому засіданні свідків.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що належних, достатніх та допустимих доказів, які б давали підстави встановити, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, з дотриманням визначеної законодавчої процедури, немає.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 6 Конвенції встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Отже, адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами, мають каральний і стримуючий характер.
Водночас, розмір штрафу та вид стягнення в даній категорії справ цілком співставний з розмірами штрафів визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.
Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене статтею ч.1 ст. 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на працівниках поліції), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку працівників поліції) має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія працівників поліції не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (в даному випадку працівники поліції), був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена повністю.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з особи яка притягується до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 496,20 гривень.
Водночас, оскільки судом встановлено, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б поза розумним сумнівом доводили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, приходжу до висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, тобто у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.124, 130, 247, 283, 284 КУпАП, -
постановив :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 496 гривні 20 копійок судового збору.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.