61064, м .Харків, вул. Володарського, 46 (1 корпус)
Справа 22-а-928/07
Категорія - 29 Головуючий 1 інстанції - Бунякіна Г.І.
Доповідач - Шевцова Н.В.,
25 вересня 2007 рокум. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого - судді Філатова Ю.М.
Суддів Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.
за участю секретаря Волошиної Я.В.
представника позивача: Волкова В.В.
представника відповідача: Гриценко Ю.В., Книш М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 13.04.2007 по справі №3/84
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тон Тан »
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тон Тан »(надалі по тексту позивач, ТОВ «Тон Тан») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту відповідач, ДПІ у м.Полтава) провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Полтаві від 22.08.2006 року за №0002182301/0, в частині донарахування податку на прибуток в сумі 155,01 грн. і штрафної санкції з цього податку в 77,50 грн. та за №0002172301/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 125,00 грн. і штрафної (фінансової) санкції з цього податку в 62,50 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 13.04.2007 року позов задоволено повністю.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 7 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.4.7 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року за №614.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на ухвалення судом першої інстанції постанови з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень послужили матеріали перевірки, які набрали форму акту від 10.08.2006 року №414\23-1\13941951 про результати виїзної планової перевірки ТОВ МП „Тон Тан” код ЄДРПОУ 13941951 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 31.03.2006 року, за яким працівниками державної податкової служби було констатовано про порушення з боку ТОВ „Тон Тан” п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”.
При цьому, державна податкова служба виходила з того, що:
- ТОВ „Тон Тан” занижено валовий дохід за 1 квартал 2004 року в розмірі 622 гривні за рахунок не оприбуткування частини готівки (виручки від реалізації товарів) в касі підприємства;
- Позивачем занижені податкові зобов'язання за лютий 2004 року в розмірі 125 гривень в результаті не оприбуткування частини готівки (виручки від реалізації товарів) в касі підприємства.
Як аргумент та доказовою базою зазначеному твердженню відповідач використав довідку від 20.07.2007 року „Про результати планової виїзної перевірки питань дотримання вимог податкового законодавства в сфері готівкового обігу ТОВ „Тон Тан” за період з 01.10.2003 року по 01.04.2006 року, дані розділу 2, якого лягли в розділ 3.3.3 акту перевірки №414 від 10.08.2006 року, за висновками якого визначена міра відповідальності для позивача за порушення касової дисципліни відповідно до положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Положенням НБУ від 19.02.2001 року за №72 та від 15.12.2004 року за №637, грошовий еквівалент якої склав 762, 71 гривні.
Результатом зазначених висновків ДПІ у м.Полтава стало визначення позивачу податкових зобов'язань з:
- податку на прибуток у вигляді основного платежу - 155,01 гривня та штрафної санкції з цього податку в 77,50 гривень, в частині донарахувань за податковим повідомлення-рішенням від 22.08.2006 року за №0002182301\0;
- податку на додану вартість в вигляді основного платежу - 125,00 гривень та штрафної (фінансової) санкції з цього податку - 62,50 гривень за податковим повідомленням-рішенням від 22.08.2006 року за №0002172301\0.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по нарахуванню вказаних вище сум за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м.Полтава є за межами норм чинного законодавства, оскільки порушення касової дисципліни тягне відповідальність платника податків у вигляді штрафів за вище зазначеними положеннями, а не в вигляді донарахування податків.
Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду, оскільки вони не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, вході проведення виїзної планової перевірки ТОВ „Тон - Тан", встановлено неоприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 747,17 гривень.
Підставою для такого висновку ДПІ у м.Полтава став факт службового виведення з РРО (реєстраційний № 1632000939, Zзвіт №930) готівки в сумі - 6655,17грн., а здачі у банк готівки їв сумі - 5908,00грн. (копія супровідної відомості до сумки з грошовою виручкою № 13/132). Не оприбуткованою готівкою в касі підприємства та не зданою у банк, таким чином, стала готівка в сумі 747,17грн.
Документально, вище вказаний факт порушення, був зафіксований на контрольній стрічці реєстратора розрахункових операцій (ксерокопії контрольної стрічки завірену керівництвом ТОВ ,Тон - Тан" були додані до акту перевірки), з якої видно , що касир - особа яка проводила розрахунки:
- з метою дотримання вимог п.13 ст. З Закону України „Про застосуванняреєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - „зобов'язаний забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів , яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями , виданими з початку робочого дня "
- та на виконання п.4.5 „Порядку реєстрації , опломбування та застосування
реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298 з використанням операції „службове внесення „ внесла 747,17грн. до оперативної пам'яті реєстратора розрахункових операцій, які зберігались на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання 2 - звіту. Зазначена сума шляхом використання операції ,,службове внесення" не потрапляє до фіскальної пам'яті РРО та в свою чергу не оподатковується.
Пунктом 4.7 „Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)”, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614,регламентує порядок видачі коштів у випадку повернення товару ( відмови від послуги , прийняття цінностей під заставу , виплати виграшів у державні лотереї) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку за допомогою операції „ службова видача”, а не повернення введеної „службовим внесенням„ готівки, як це відображено позивачем.
Зазначене питання такожврегульовано п.13 ст.3 , ст..7 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та „Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)" (надалі по тексту Порядку), в якомуп.4.5 зобов'язує особу, яка проводить розрахунки вводити з використанням операції „службове внесення" ту наявну готівку , яка знаходиться на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції.
Крім того, позивачем виведено „помилкову” суму 747,17 грн не відразу після „помилкового" внесення, а після проведення чергової розрахункової операції з покупцем за готівку ( про що свідчить контрольна стрічка ).
Відповідно до п.4.8 Порядку при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, складається акт, в якому зазначається дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.
Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку зберігаються протягом 3 років.
Проте, при підписані Акту перевірки позивач підтвердив, щопервинні документи використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період що перевіряється не має.
Отже, ДПІ у м. Полтава встановивши не оприбуткування позивачем у касі підприємства 747, 17 гривень обґрунтовано донарахувало позивачу податок на прибуток та податок на додану вартість і відповідно застосувало штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції помилково послався, що спірні правовідносини не регулюються Законами України „Про оподаткування прибутку підприємств” та „Про податок на додану вартість”, оскільки відповідачем було встановлено не порушення касової дисципліни, а зменшення бази оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток та ПДВ, який обґрунтовано донарахований позивачеві ДПІ у м. Полтава спірними податковими повідомленнями-рішеннями, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин Закони України „Про оподаткування прибутку підприємств” та „Про ПДВ”, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтава - задовольнити.
Постанову господарського суду Полтавської області від 13.04.2007 року по справі №3\84 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Тон-Тан” до Державної податкової інспекції у м.Полтава про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити
Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця після складання постанови у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.В. Шевцова
Н.С. Водолажська