Справа № 635/3491/17 (1-кс/635/1650/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/226/22 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
07 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12017220430001284 від 20.06.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2021 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», до 14 лютого 2022 року.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилається на те, що жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Просить врахувати, що підозрюваний ОСОБА_7 є добропорядним сім'янином, одружений на ОСОБА_9 та спільно виховують 2-х неповнолітніх доньок 7 і 6 років. Він є основним годувальником в сім'ї. Також має постійне місце роботи у трамвайному депо №3 м. Харкова, та є інвалідом 3 групи з дитинства. Ввжажає, що ризики вказані в клопотання та в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, остільки не взято до уваги відомості про особу підозрюваного про те, що на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, також не враховано його незадовільний стан здоров'я, позитивна характеристика, міцні соціальні зв'язки.
В судове засідання апеляційного суду прокурор, який, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання за відсутністю прокурора.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220430001284 від 20.06.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
16.12.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України.
17.12.2021 слідчий звернувся до слідчого судді Харківського районного суду Харківської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Зазначив, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_7 у випадку визнання останнього винним, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.
Також, перебуваючи на свободі у ОСОБА_7 будуть існувати всі умови для залишення як території області так перетину державного кордону України з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин.
Крім того, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що на теперішній час органом досудового розслідування не встановлені всі обставини кримінального правопорушення, а саме, відсутні; дані про місцезнаходження знаряддя вчинення злочину, а тому, є підстави вважати, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Також він може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що на даний час вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується, у тому числі показаннями свідків, і, перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, надаючи необхідні відомості, для дачі відповідних показів, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні і,
Крім того, існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення зважаючи на те, що відповідно до даних отриманих під час досудового розслідування, кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_7 , було завчасно сплановано, після його вчинення впродовж тривалого часу підозрюваний ретельно здійснював дії спрямовані на уникнення відповідальності та на знищення слідів злочину, свідчать про завзятість його злочинних намірів і схильність підозрюваного до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Слідчий вважає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_7 інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення .
Оцінивши сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, підвищену суспільна небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який є особливо-тяжким, за яке передбачене законом покарання до 15 років позбавлення волі, слідчий суддя суду першої інстанції вважав, що застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому, задовольнив клопотання слідчого та обрав запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки інкримінований ОСОБА_7 злочин, є злочином, який спричинив загибель людини.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193, 194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченогоч.1 ст. 115 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.1 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженні відомостями, які містяться у:
- витягу № 12017220430001284 від 20 червня 2017 року до з ЄРДР внесене повідомлення, від 19 червня 2017 року, що о 22-41 за адресою: Харківський район, смт Васищево, вулиця Орєшкова, на трасі стоїть автобус «Іван» держаний номер НОМЕР_1 , за кермом на сидінні в положенні сидячи знаходиться мертвий водій автобусу ОСОБА_10 , одяг якого в крові в області грудної клітини;
- протоколі від 19 червня 2017 року огляду місця події, за адресою: Харківський район, смт Васищево, вулиця Орєшкова, виявлено, що на трасі стоїть автобус «Іван» держаний номер НОМЕР_1 , за кермом на сидінні в положенні сидячи знаходиться мертвий водій автобусу, одяг якого в крові в області грудної клітини;
- висновку судово-медичної експертизи № 1687-ДМ/17 від 24.07.2017, потерпілому ОСОБА_10 , були спричинені наступні тілесні ушкодження: тулуба: п'ятнадцять колото-різаних поранень грудної клітки з крововиливами в оточуючі м'які тканини справа, у центральній ділянці та зліва, при чому поранення, яке розташовано по передній поверхні грудної клітки справа є проникаючим у плевральну порожнину з ураженням правої легені, поранення, яке розташовано по передньо-боковій поверхні грудної клітки справа є проникаючим у черевну порожнину з ураженням печінки, поранення, яке розташовано по боковій поверхні грудної клітки зліва є проникаючим у черевну порожнину до брижі товстої кишки; кінцівок: поверхневе колото-різане поранення по передній поверхні правого плеча у середній третині, два поверхневих колото-різаних поранення по задній поверхні правого передпліччя у середній третині, поверхневе колото-різане поранення по внутрішній поверхні правого передпліччя у нижній третині, поверхневе колото-різане поранення по передньо верхній поверхні плечового суглобу зліва, поверхневе колото-різане поранення по зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, два садна по задній поверхні лівого плеча у середній третині. Колото-різані поранення тулуба мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Причиною смерті ОСОБА_10 стали множинні колото-різані поранення тулуба з крововиливами у плевральну та черевну порожнину, які ускладнились розвитком гострої крововтрати, яка стала безпосередньою причиною смерті;
-протоколі допиту свідка ОСОБА_11 , яка повідомила 19 червня 2017 року близько 20:20, вона із своїм знайомим ОСОБА_12 їхала автобусом маршруту № 1167 «Харків - Хорошево» до смт Безлюдівка, разом із ними в автобусі їхав хлопець, інших осіб в автобусі не було. Коли вони вийшли, в маршрутці крім водія, залишився тільки хлопець;
-протоколі пред'явлення особи для впізнання від 22 червня 2017 року, в ході проведення якого ОСОБА_11 , впізнала ОСОБА_7 , як особу, яка 19 червня 2017 року близько 20:20 їхала автобусом маршруту № 1167 «Харків - Хорошево» до смт Безлюдівка, разом із ними, а потім залишився у салоні і поїхав в маршрутці в сторону смт Васищеве;
-протоколі від 21 червня 2017 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 в ході проведення якого виявлені та вилучені чоловічі кросівки «NIKE», чоловічі спортивні штани;
- протоколі огляду речей, в ході проведення якого встановлено, що за даними відеозапису від 19.06.2017 року камер зовнішнього спостереження напрямку смт Безлюдівка - смт Васищево Харківського району Харківської області, зафіксовано, як з маршрутного автобусу потерпілого виходять дві особи чоловічої та жіночої статі, після чого автобус прослідував у напрямку вулиці Зміївська в смт Безлюдівка, через нетривалий час у тому ж напрямку проїхав інший автобус, водій якого вірогідно і виявив труп потерпілого;
- висновку експерта № 76-МК/18 (проведена 16 лютого 2018 року - 16 жовтня 2018 року), встановлено часткову збіжність слідів за формою та розмірними характеристиками, що дають змогу припустити можливість утворення сліду на фуфайці ОСОБА_10 , слідовою (носковою частиною) поверхні підошви кросівок ОСОБА_7
-даних про рух автобуса за маршрутом № 1167 «Харків - Хорошево».
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення певних дій, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а саме, у протиправному заподіянні смерті іншій людині, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Згідно відомостей про особу підозрюваного вбачається, що він працює кондуктором у Трамвайному депо №3, одружений, інвалід 3 групи, раніше не судимий.
Однак, враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який було вчинено ОСОБА_7 , згідно підозри та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь -яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_7 , а саме вчинення умисного злочину, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому,колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема життя та здоров'я населення, яке, відповіднодо ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що підозрюваний ОСОБА_7 є добропорядним сім'янином, одружений на ОСОБА_9 з якою спільно виховують 2-х неповнолітніх доньок 7 і 6 років, а також про те, що він є основним годувальником в сім'ї, має постійне місце роботи у трамвайному депо №3 м. Харкова та є інвалідом 3 групи з дитинства - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Щодо доводів в апеляційній скарзі про наявність у підозрюваного захворювань, які унеможливлюють перебування його під вартою, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування підозрюваного в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої підозрюваний має процесуальне право заявляти клопотання слідчому.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_7 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Керуючись ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2021 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді