308/16814/21
20.01.2022 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., за участі правопорушника ОСОБА_1 т його захисника -адвоката Штефаняк І.І., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП
26 листопада 2021 о 18 годині 30 хвилин, в м. Ужгороді, по вул. Закарпатська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Мersedes benz GLK220», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, пояснив, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'ягніння, стверджував, що перебуваючи в медзакладі лікар пропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», проте ОСОБА_1 відмовився продути в «Драгер», а хотів здати кров на аналіз та наполягав на цьому, оскільки приладу «Драгер» не довіряв. Посилався на подані ним раніше письмові пояснення, просив справу про адміністративне правопорушення закрити у відповідності до ст..247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Адвокат Штефаняк І.І. в судовому засіданні підтримав подані письмові заперечення щодо обставин викладених у протоколі та просив закрити справу за відсутністю складу правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а хотів здати кров на аналіз, бо приладу «Драгер» не довіряв.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та думку адвоката Штефаняк І.І., дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода- це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати:чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст. 251 КУпАП визначає, щодо доказами в справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи,яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів,що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. ст.245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 1 статтею 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"(пункт 27) роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, обов'язок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції покладається саме на водія, як особу, що керує транспортним засобом.
Для притягнення до відповідальності заст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. Наказ Міністерства внутрішніх справ України,Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є:наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці,які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Слід зазначити, що дослідивши матеріали справи, суддя уважає, що поліцейськими було дотримано процедури фіксування відмови водія, в якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння безпосередньо у медичному закладі та у присутності лікаря.
Вина правопорушника також стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №089221 від 26.11.2021, направленням на огляд водія транспорного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп"яніння від 26.11.2021 року, рапортом працівника поліції, а також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, лікарем у медичному закладі - відмовився.
При розгляді даної справи, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суддя у відповідності до положень статей 251 та 252 КУпАП, уважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в судовому засіданні сукупністю зібраних та наданих УПП в Закарпатській області ДПП доказів підтверджується факт того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Що стосується пояснень наданих правопорушником ОСОБА_1 та його адвокатом в судовому засіданні, то суддя ставиться до таких критично та вважає, що такі не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, не обґрунтовані належними доказами та надані з метою уникнення адміністративної відповідальності особою за вчинене правопорушення, оскільки спростовані матеріалами справи, зокрема долученими до справи та дослідженими в судовому засіданні відео файлами, а складений протокол оформлений з дотриманням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суддя враховує характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно ч.5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Відповідно до п.5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 грн. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 454,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 23, 130, 251, 252, 283-285, 287-294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А.Придачук