Справа № 761/27809/20
Провадження № 2/761/7328/2021
02 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Гюлалієвій Ф.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», 3-я особа: громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
05 вересня 2020 року, через систему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПрАТ «Київстар», третя особа: ГО «Проти примурків та ідіотів» про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій позивач просить: визнати неправомірними дії ПрАТ «Київстар» щодо ненадання відповіді на його звернення від 29.07.2020; зобов'язати відповідача розглянути його звернення від 29.07.2020 в установленому законом порядку; стягнути з відповідача на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди у в сумі 25000,00 грн, а також, стягнути з відповідача на його користь кошти на відшкодування коштів витрачених на подання і розгляд даної позовної заяви в сумі 1022,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020, справу передано на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.09.2020 розгляд справи № 761/27809/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київстар» (ПрАТ «Київстар»), 3-я особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ухвалено проводити в паперовій формі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2020 вказану позовну заяву, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій позивач просив скасувати ухвалу суду від 08.12.2020, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
В подальшому, постановою Київського Апеляційного суду від 24.02.2021 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2020 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11.03.2021 цивільну справу № 761/27809/20 було повернуто до Шевченківського районного суду м. Києва після закінчення апеляційного провадження.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2021 справу передано на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 07.07.2021 року о 15 год. 00 хв. в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Дегтярівська, 31 А, каб. № 614).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є користувачем мобільного телефонного зв'язку ПрАТ «Київстар», абонентський номер НОМЕР_1 , який на його ім'я офіційно зареєстрований.
Зазначає, що 29.07.2020 у звичайному вигляді та підписаному електронним ключем у форматі р7s, як визначено ч. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ним відповідачу направлене електронним відправленням звернення, в якому він просив відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 4 ст. 1, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 5 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», п. 3, ч. 4 п. 64 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених 09.08.2005 Постановою Кабінету Міністрів України № 720 забезпечити відновлення надання телекомунікаційних послуг з можливістю оплати та користування телекомунікаційними послугами, сплачуючи за послуги на принципі стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг (тривалість часу (секунда, хвилина), обсяг даних (кілобайт, мегабайт), кількість повідомлень, сеансів зв'язку) та запропонував в досудовому порядку вирішити питання відновлення надання телекомунікаційних послуг та компенсації споживачу понесених матеріальних та моральних втрат.
Звернення було надане у звичайному вигляді та підписаному електронним ключем у форматі р7s, як визначено ч. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» та направлене електронним відправленням, що підтверджується як самим зверненням, так і скріном з журналу вихідної кореспонденції ІНФОРМАЦІЯ_1 за 29.07.2020.
Однак, письмової відповіді про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві щодо відмови розглянути пропозицію, в досудовому порядку вирішити питання відновлення надання телекомунікаційних послуг та компенсації йому, як споживачу, понесених матеріальних та моральних втрат, з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також, із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, підписаної керівником ПрАТ «Київстар» або особою, яка виконує його обов'язки, як визначено ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідач йому не надав, тому він змушений звернутись за захистом порушеного права до суду.
Позивач вказує, що ненаданням відповіді на його звернення, відповідачем порушено його права, визначені ст. 40 Конституції України та ст. 15, 18, 19 Законом України «Про звернення громадян» та порушує його права, як споживача, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, позивач зауважив, що відповідач своїми діями щодо ненадання відповіді на його звернення, допустивши протиправну бездіяльність щодо не розгляду його звернення, спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у порушенні стосунків з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих зв'язків, виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності неодноразового повторного звернення на встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності, витрачання особистого часу, значних коштів, сили для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, спричинених неправомірними діями та бездіяльністю відповідача. За таких обставин, посилаючись, зокрема, на судову практику касаційного суду, практику ЄСПЛ, постанову Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 16, 23 ЦК України, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, просив суд стягнути з ПрАТ «Київстар» на його користь кошти на відшкодування моральної шкоди у в сумі 25000,00 грн.
Крім того, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь кошти на відшкодування коштів, витрачених на подання і розгляд даної позовної заяви, в сумі 1022,00 грн, оскільки час та матеріальні ресурси, витрачені на підготовку матеріалів до суду, мають безпосередній причинний зв'язок з неправомірними діями відповідача, а тому, за нормами ч. 1 ст. 23 ЦК України, ч. 2 ст. 138 ЦПК обумовлюють його право на їх відшкодування.
Також звернув увагу, що в зв'язку з суперечністю нормам права та здоровому глузду дій посадових осіб відповідача, які, на його думку, неналежно розглянули його звернення, з метою захисту інтересів голови громадської організації «Проти придурків та ідіотів» - ОСОБА_1 від неправомірних дій відповідача, він змушений звернутись за захистом свого порушеного права до громадської організації «Проти придурків та ідіотів».
20.07.2021, поштовим відправленням, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Пояснив, що 07.08.2021 на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої було отримано відповідне звернення від 29.07.2020, відповідачем було надано відповідь, що підтверджено роздрукуванням відповідних електронних доказів - файлу електронного повідомлення та файлу «Відповідь_ОСОБА_1_4.doc», в якому наведена відповідь Вих. №6499930280/03/03/02 від 07.08.2020. Файл «Відповідь_ОСОБА_1_4.doc» підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису ОСОБА_2 начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПрАТ «Київстар» (довіреність № 292 від 08.04.2020), що підтверджено файлами «Відповідь_ОСОБА_1_4.doc» та «signature.p7s» і може бути перевірено будь-яким публічним сервісом перевірки кваліфікованого електронного підпису, зокрема на офіційному сайті Центрального засвідчувального органу за посиланням https://www.czo.gov.ua/verify. При цьому оригінали зазначених електронних доказів записано на компакт диск № N109X127D8051133В2, який додається до цього відзиву. Зазначені електронні докази наявні у позивача, що відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України, звільняє відповідача від обов'язку надсилати такі докази позивачу та третій особі, керівником якої є позивач.
Крім того, зауважив, що позивач вже отримував судове рішення у справі №280/1064/18, яке набрало законної сили, згідно з яким судом підтверджено право відповідача встановлювати тарифні плани та стягувати плату в межах такого тарифного плану за пакет послуг, в той час як позивач наполягає на власному помилковому тлумаченні положень Закону України «Про телекомунікації» та стверджує зворотне, при цьому, інформація щодо тарифних планів відома позивачу і доступна йому у будь-який час на офіційному сайті відповідача та в інших формах, встановлених чинним законодавством.
Крім цього, звернення позивача від 29.07.2021 містить ряд абстрактних тверджень, які не відповідають фактичним обставинам, а його пропозиція щодо «мирного врегулювання» жодним чином не конкретизована, у зв'язку із чим, із звернення позивача неможливо встановити, що саме він пропонує, крім вимог про надання роз'яснення щодо користування послугами відповідача за «похвилинними, посекундними тарифами».
При цьому, позивач вже неодноразово звертався до відповідача із зверненнями, на які було надано відповіді, в яких по суті позивач ставив аналогічні питання, в той час як за ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також, ті звернення, терміни розгляду яких передбачено ст. 17 вказаного Закону та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Також зауважив, що позивач систематично зловживає процесуальними правами як це визначено п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, оскільки позивач наразі заявив декілька позовів до відповідача з аналогічними вимогами до різних судів.
Щодо стягнення моральної шкоди у вказаному розмірі, зазначив, що позивачем не надано жодних доказів факту існування моральної шкоди та обґрунтування її розміру, що суперечить ч. 1 ст. 81 ЦПК України. При цьому вказав, що позивач, обґрунтовуючи свої доводи про розмір моральної шкоди, посилається на висновки судів касаційної інстанції, які в принципі не пов'язані з обставинами щодо відносин між абонентами та операторами в сфері надання телекомунікаційних послуг та не мають зв'язку із фактичними обставинами цієї справи.
Крім того, заперечував щодо заявленого позивачем розміру судових витрат в розмірі 1022,00 грн, оскільки заявлена позивачем вимога, не відповідає вимогам ст. 133 ЦПК України, а з огляду на приписи ст. 176 ЦПК України судові витрати не включаються у ціну позову, у зв'язку із чим позивач неправомірно включив судові витрати у ціну позову.
Щодо залучення як третьої особи ГО «Проти придурків та ідіотів» вказав, що враховуючи ч. 3 ст. 53 ЦПК України, позивач мав вказати, на які права та обов'язки вказаної громадської організації щодо нього або відповідача може вплинути рішення у цій справі.
Крім того, вказав, що із врахуванням положень Закону України «Про судовий збір», відповідач очікує понести судові витрати у виді судового збору: в першій інстанції - 0,00 грн; в апеляційній інстанції - 3783,60 грн; в касаційній інстанції - 5044,80 грн, а всього 8828,40 грн.
22.07.2021, через систему «Електронний суд», від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає відзив необґрунтованим та не підтверджений доказами. Просить позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання, яке відбулося 02.12.2021 позивач та третя особа не з'явилися, сповіщенні належним чином про час та місце слухання справи, надіслали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є користувачем мобільного телефонного зв'язку ПрАТ «Київстар», абонентський номер НОМЕР_1 .
Встановлено, що позивачем, 29.07.2020 у звичайному вигляді та підписаному електронним ключем у форматі р7s, як визначено ч. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», на ім'я керівника відповідача ОСОБА_3 направлене електронним відправленням звернення, в якому він просив на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 4 ст. 1, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 5 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», п. 3, ч. 4 п. 64 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених 09.08.2005 Постановою Кабінету Міністрів України № 720 забезпечити відновлення надання телекомунікаційних послуг з можливістю оплати та користування телекомунікаційними послугами сплачуючи за послуги на принципі стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг (тривалість часу (секунда, хвилина), обсяг даних (кілобайт, мегабайт), кількість повідомлень, сеансів зв'язку) та запропоновано в досудовому порядку вирішити питання відновлення надання телекомунікаційних послуг та компенсації споживачу понесених матеріальних та моральних втрат.
При цьому, як вбачається із вказаної заяви, позивач вказував, що є інвалідом II групи, про що оператору неодноразово направлялась копія пенсійного посвідчення та в зв'язку з відповідним фінансовим станом, не має можливості необмеженої оплати за телекомунікаційні послуги, тим більше, за ті, які не замовляє та йому не потрібні. Разом з тим, в даний час, оператор незаконним шляхом стягує з нього сплачені ним авансом кошти за незамовлені та непотрібні йому послуги, працівники підприємства відмовляються вислухати його як споживача послуг та встановити взаємовигідні умови та компенсувати завдані збитки.
Відповідно до з п.п. 1-5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода виявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами здійснюються на підставі норм цивільного законодавства України та Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила № 295).
Згідно ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває у його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг, зокрема, мають право на: вільний доступ до телекомунікаційних послуг; вибір оператора, провайдера телекомунікацій; вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.
Згідно п. п. 4, 14 ч. 1 ст. 39 Закону оператори телекомунікацій зобов'язані надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; оприлюднювати тарифи на телекомунікаційні послуги, що встановлюються самим оператором, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх введення.
Умови надання телекомунікаційних послуг Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - Умови) оприлюднені на сайті відповідача.
За п. 1.2. Умов останні розроблені у відповідності до чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про телекомунікації» № 1280-IV від 18.11.2003, «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 № 295 та «Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг». затверджених рішенням НКРЗІ № 624 від 29.11.2012.
Відповідно до п. 1.3 Умов умови регулюють відносини з приводу надання Оператором будь-яких телекомунікаційних послуг та поширюються на усіх Абонентів (у тому числі тих, які уклали Договори до вступу в силу цих Умов).
За змістом абз. 2 п. 1.1 Умов абонент передплаченого зв'язку - особа, що уклала з Оператором Договір в усній формі. Абонентом передплаченого зв'язку є Абонент, який користується послугами рухомого (мобільного) зв'язку, Абонент, який користується Послугою «Прямий міський номер» та Абонент, який користується послугою «Домашній Інтернет». Абонент передплаченого зв'язку отримує Послуги знеособлено.
Відповідно до п. 2.3 Умов договір з абонентом передплаченого зв'язку є публічним і не може бути змінений на вимогу абонента.
Умови для абонента передплаченого зв'язку є публічною пропозицією укласти договір на умовах, викладених в Умовах. Договір з абонентом передплаченого зв'язку складається з наступної сукупності документів: оприлюднених на Інтернет-сайті тексту Умов, тарифних планів для абонентів та умов окремих додаткових послуг оператора. Договір з абонентом передплаченого зв'язку на надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку укладається в усній формі у момент активації цим абонентом відповідної ідентифікаційної картки.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення, транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Аналіз зазначеної норми свідчить, що положення про публічний договір є винятком із загального принципу свободи договору, встановленого з метою захисту прав споживачів товарів (робіт, послуг) у певній сфері відносин. Особливістю публічного договору є те, що споживач позбавлений можливості брати участь у визначенні умов даного договору. Разом з тим, він вправі вільно обирати особу, яка надає послуги на підставі публічного договору, умови такого договору й не може бути обмежений у праві відмовитись від отримання послуг.
Відповідно до п. 58 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила № 295) тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із Законом України «Про телекомунікації» підлягають державному регулюванню. Оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний).
Відповідно до п. п. 3.2.37 п. 3.2 Умов абонент має право змінити Тарифний план (якщо така можливість допускається умовами цього Тарифного плану) за допомогою Системи самообслуговування, IVR шляхом звернення до Центру обслуговування або іншим визначеним Оператором способом.
Крім того, відповідно до ст. 67 Закону України «Про телекомунікації» тарифне регулювання на ринку телекомунікацій України базується, зокрема, на принципі стягнення почасової оплати за фактичний час отримання споживачем телекомунікаційних послуг.
Разом з тим, закріплений у зазначеній нормі принцип не обмежує передбачене ч. 1 ст. 66 даного Закону право оператора самостійно встановлювати тарифи на телекомунікаційні послуги.
Згідно з п. 65 Правил № 295 вартість послуг залежить від їх переліку, тарифів на них, умов оплати та обсягу наданих послуг, інших умов, визначених законодавством та договором.
Виходячи з понять «абонентна плата» та «тарифний план», значення яких наведено у ч. 1 ст. 1 Закону «Про телекомунікації», п. 3 Правил № 295 вбачається, що чинне законодавство передбачає можливість встановлення оператором тарифного плану, який може включати в себе абонентну плату за доступ до мережі на постійній основі незалежно від отримання послуг.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій не мають права відмовляти в подальшому наданні загальнодоступних послуг особам з інвалідністю I та II груп усіх категорій, поточна заборгованість яких за отримані послуги не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про телекомунікації» до загальнодоступних телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж фіксованого зв'язку загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів.
Таким чином, аналізуючи вище вказані правові норми, Умови надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Київстар» законодавством передбачено право відповідача встановлювати тарифні плани та стягувати плату в межах такого тарифного плану за пакет послуг.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Так, з листа-відповіді ПАТ «Київстар», Вих №6499930280/03/03/02 від 07.08.2020 надісланої на адресу електронної пошти позивача, вбачається, що відповідач повідомив позивача, що телекомунікаційні послуги за абонентським номером НОМЕР_1 надаються у повному об'ємі відповідно до умов обраного тарифного плану «Київстар Онлайн 3G 2018», вартість послуг визначається діючим тарифним планом, а також, зазначено, що отримати всебічну інформацію стосовно тарифного плану «Київстар Онлайн 3G 2018» можна на веб-сайті оператора, про що вказано на посилання. Крім цього, зазначено, що відповідно до умов обслуговування абоненти компанії мають можливість перевіряти нарахування по з'єднанням з абонентського номера у системі самообслуговування «Мій Київстар» на відповідному веб-сайті або встановленому додатку на кінцевому обладнанні. Зауважено, що станом на 06.08.2020 баланс абонентського номеру складав 0,06 грн.
Надання відповіді підтверджено роздрукуванням відповідних електронних документів - файлу електронного повідомлення та файлу «Відповідь_ОСОБА_1_4.doc», в якому наведена відповідь Вих. №6499930280/03/03/02 від 07.08.2020.
При цьому, файл «Відповідь_ОСОБА_1_4.doc» підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису ОСОБА_2 - начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПАТ «Київстар» (довіреність № 292 від 08.04.2020), що підтверджено файлами «Відповідь_ОСОБА_1_4.doc» та «signature.p7s». Також, зазначені електронні докази записано на компакт диск № №109X127D8051133В2, який додано відповідачем до матеріалів відзиву.
При цьому, як вбачається з довіреності № 292 від 08.04.2020 ПАТ «Київстар», в особі Президента Товариства Комарова О.В., який діє на підставі статуту, останній цією довіреністю уповноважує начальника відділу каналів кореспонденції з клієнтами ПАТ «Київстар» Пусєва С.С. підписувати від імені Товариства, виключно, інформаційні листи та стандартні листи-відповіді на звернення фізичних та/або юридичних осіб стосовно надання та/або отримання телекомунікаційних послуг та інформаційні листи, а також, завіряти відповідність оригіналам копій договорів про надання телекомунікаційних послуг абонентам Товариства. Довіреність дійсна до 08.04.2023.
По суті, у своєму зверненні від 29.07.2020 позивач, зокрема, вказував що тривалий час користується послугами зв'язку, які надаються відповідачем, проте, не бажає отримувати послуги за встановленим оператором тарифним планом, які він не замовляв та йому не потрібні.
Тобто, виходячи з наведеного, позивач був обізнаний про свій тарифний план, користувався послугами відповідача, а отже, мав можливість, у разі незгоди з тарифним планом, або самостійно обрати інший тарифний план із запропонованих відповідачем, виконавши, при цьому, необхідні умови, або, відповідно до п. 10.2.3 Умов, відмовитись від послуг відповідача та розірвати договір. Крім того, відповідно до своїх повноважень, у відповідача відсутній обов'язок персонально встановлювати за номерами особливі умови тарифікації, як то зазначає позивач.
Таким чином, відповідач не вчиняв порушень умов чинного законодавства у сфері надання телекомунікаційних послуг та публічного договору з позивачем, діяв відповідно до його умов, Умов надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Київстар».
Інші доводи, які викладені у позовній заяві, не спростовують та не дають підстав вважати, що відповідачем було порушено норми чинного законодавства у сфері надання телекомунікаційних послуг, права позивача, як споживача цих послуг, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а також, що відповідачем порушено його права позивача, визначені Законом України «Про звернення громадян» зважаючи на те, що відповідачем надано позивачу відповідь, що телекомунікаційні послуги за абонентським номером НОМЕР_1 , який належить позивачу, надаються у повному об'ємі відповідно до умов обраного тарифного плану «Київстар Онлайн 3G 2018», вартість послуг визначається діючим тарифним планом.
Крім цього, постанова КМУ від 09.08.2005 № 720 «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 295 від 11.04.2012.
Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з фактичних обставин справи, досліджених судом доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні порушення з боку відповідача в порядку наданні послуг позивачу, як споживачу телекомунікаційних послуг, позивачем не надано достатніх доказів на обґрунтування позовних вимог, не доведено обставин на які посилається позивач та по суті зводяться до власного бачення правових норм закону та умов надання відповідачем телекомунікаційних послуг, тому, позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дії ПрАТ «Київстар» щодо ненадання відповіді на його звернення від 29.07.2020 та зобов'язання відповідача розглянути його звернення не підлягають задоволенню.
При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо ненадання відповіді на його звернення від 29.07.2020 та зобов'язання відповідача розглянути його звернення, а тому, суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині та в частині відшкодування коштів витрачених на подання і розгляд позовної заяви в сумі 1022,00 грн, також, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-268, 273, 274, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», 3-я особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: