Справа № 761/4477/21
Провадження № 2/761/3047/2022
03 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.,
з участю секретаря Бражніченко І.О.
представника позивача Кальонкіна О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютого 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно з якою позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.11.2014 року у розмірі 123 028,25 грн., а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.11.2014 року ОСОБА_1 підписав з банком заяву, з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який змінювався. Для користування кредитними картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.
Також, позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку»,складає між ним та банком договір.
При цьому, підписуючи вказану Анкету-заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що вказана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» й «Тарифами Банку», які згідно заяви були йому надані в письмовій формі для ознайомлення, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (надалі - Договір).
Разом з тим, позивач вказує, що в порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує та станом на 07.12.2020 року має заборгованість за договором у загальному розмірі 123028,25 грн., з яких: 100 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредитом; 23 028,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
За вказаних обставин, а також зв'язку з виникненням у відповідача заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2022 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18.05.2021 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволені позову. Так відповідачем зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами: - укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитної карти, або відкриття рахунку на який би були перераховані кошти/встановлений кредитний ліміт; - отримання та використання відповідачем будь-яких коштів, які нібито були надані йому позивачем; - наявність будь-якої заборгованості; - підтвердження того, що сума заборгованості становить саме таку суму, яку просить стягнути позивач.
30.06.2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якому позивач просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
05.07.2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
28.07.2021 року до суду надійшли пояснення позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено у судовому засіданні, що 18.11.2014 року ОСОБА_1 підписав з банком заяву, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який згідно довідки «Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) з 18.11.2014 року становив та в подальшому змінювався і збільшився до 100 000,00 грн. Для користування кредитними картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує та станом на 07.12.2020 року має заборгованість за договором у загальному розмірі 123028,25 грн., з яких: 100 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредитом; 23 028,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Так, згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Крім того, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У заяві позичальника від 18.11.2014 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.06.2012 року, посилався на Умови та правил надання банківських послуг та Тарифи банку в ПриватБанку, які були надані відповідачу в письмовій формі для ознайомлення, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом за договором кредиту немає.
В даному випадку, варто зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16.06.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, кошти у розмірі 100 000,00 грн., фактично отримані позичальником, у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 23028 грн.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1838,70 грн. (81 %) пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 16, 207,525, 526, 530, 625, 629, 634,638, 1054 ЦК України,ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 листопада 2014 року у розмірі заборгованості по тілу кредиту - 100000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1838,70 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення складено 03.02.2022 року.
Суддя: