14 лютого 2022 року м. ТернопільСправа № 500/1977/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Лановецької міської ради (вул. Незалежності, 34, м. Ланівці, Тернопільська область, 47400)
до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46021)
третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
За участю від:
позивача - ОСОБА_3
відповідача - не з'явився
третьої особи №1 - ОСОБА_4
третьої особи №2 - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №500/1977/20 за позовом Лановецької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про:
- визнання бездіяльності відповідача щодо відмови скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098, площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 протиправною;
- зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098, площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві №1091/03-11 від 20.07.2020 зазначено, що 20.04.2018 Лановецькою міською радою прийнято рішення №345, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 в межах населеного пункту, та зобов'язано громадянина ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до умов чинного законодавства. Проте, протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі речове право (право власності) на неї не було зареєстроване громадянином ОСОБА_1 у зв'язку із його бездіяльністю. В зв'язку із цим Лановецька міська рада звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки на підставі статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр». Проте, листом від 01.04.2020 №18-19-0.62-2107/2-20 Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області повідомлено про неможливість скасування державної реєстрації земельної ділянки у зв'язку із не встановленням факту вини заявника. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач звертає увагу суду, що в зв'язку із бездіяльністю відповідача щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі, територіальна громада Лановецької міської ради позбавлена можливості використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, надавати в оренду або передавати у власність іншим громадянам.
Позиція відповідача.
У відзиві №9-19-0.92-4806/2-20 від 19.08.2020 на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. З приводу цього ним зазначено, що встановлення вини особи, яка не зареєструвала речове право впродовж року не входить до компетенції державного кадастрового реєстратора. Тому, прийняття рішення щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки за таких умов без надання доказів розпорядником земель щодо встановлення факту вини особи унеможливлює прийняття позитивного рішення. Водночас, ознака винності діяння особи є обов'язковою умовою в даному випадку. Відповідач звертає увагу суду, що оскільки рішення Лановецької міської ради, що слугують підставою для оформлення речового права третьою особою за своїм характером є індивідуально-правовими актами, які породжують права та обов'язки особи, тому вимога щодо бездіяльності позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки є неправомірною та не підтверджена жодними фактичними обставинами.
Позиція третьої особи ОСОБА_1 .
Третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 08.12.2020, від 21.09.2021 просив суд відмовити у задоволенні позову. Зокрема ним зазначено, що позивач не надав доказів, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення Лановецької міської ради від 20.08.2018 за №345, а також отримання ним вказаного рішення. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не був обізнаний щодо рішення Лановецької міської ради від 20.04.2018 за №345, а також не отримував вказане рішення. Зазначене рішення третя особа отримала 07 грудня 2020 року. Представник стверджує про відсутність вини ОСОБА_1 у тому, що ним не зареєстровано речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 . Отже, відмова відповідача у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 є правомірною. Разом з цим ним зазначено, що 13.04.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . Надалі, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.05.2021, посвідченого Магдич О.О. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстраційним номером №558 вказана земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 . Відтак, на час прийняття судового рішення, Лановецькою міською радою не обґрунтовано порушення відповідачем її прав на земельну ділянку, яка знаходиться у власності третьої особи №2.
Позиція третьої особи ОСОБА_2 .
Третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 у письмових поясненнях від 15.12.2021 просила суд відмовити у задоволенні позову. З приводу цього нею звернено увагу на те, що чинне законодавство не обмежує в часі реєстрацію речового права на земельну ділянку. Також законодавство не передбачає втрату особою права на реєстрацію речового права на земельну ділянку по закінченню певного строку. 13.04.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . Окрім того, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.05.2021, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за №558 нею придбано зазначену земельну ділянку. Державна реєстрація речового права на земельну ділянку проведена. Це свідчить про неможливість скасування попередньої реєстрації цієї земельної ділянки в кадастрі. А тому, позивачем не доведено порушення його прав.
Процесуальні дії суду у справі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі №500/1977/20 задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, викладену у листі від 01.04.2020 №18-19-0.62-2107/2-20, у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098, площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_3 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №500/1977/20: частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільський області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 в адміністративній справі №500/1977/20; закрито провадження в адміністративній справі №500/1977/20.
Надалі, за заявою Лановецької міської ради, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 справу №500/1977/20 за адміністративним позовом Лановецької міської ради Тернопільської області до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільський області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії передано до Господарського суду Тернопільської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2021 справу №500/1977/20 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 25.08.2021: матеріали справи №500/1977/20 прийнято до провадження суддею Шумським І.П.; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 22.09.2021; запропоновано надати позивачу в строк до 16.09.2021 відповідь на відзив з врахуванням постанови Верховного Суду у справі №910/17459/20.
Ухвалою суду від 22.09.2021: прийнято до розгляду письмові пояснення третьої особи б/н від 21.09.2021 (вх. №7781 від 22.09.2021), з додатками; відкладено підготовче судове засідання на 21.10.2021.
Ухвалою суду від 21.10.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ; продовжено строк підготовчого провадження по справі №500/1977/20; відкладено підготовче судове засідання на 08.11.2021; запропоновано сторонам у справі та третій особі №1 в строк до 05.11.2021 надати суду докази надіслання на адресу третьої особи №2 заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 08.11.2021: прийнято до розгляду звернення: представника третьої особи Рубай М.С. б/н від 05.11.2021 (вх. №9018 від 05.11.2021), з додатками; відповідача від 05.11.2021 №-9-19-0.9-3912/2-21 (вх. №9039 від 05.11.2021), з додатками; відкладено підготовче судове засідання на 18.11.2021; запропоновано ОСОБА_2 в строк до 18.11.2021 надати письмові пояснення в порядку ст. 168 ГПК України та докази їх надіслання на адресу інших учасників справи.
Надалі, ухвалою суду від 18.11.2021: відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2021; продовжено ОСОБА_2 строк для подання письмових пояснень (в порядку ст. 168 ГПК України) до 15.12.2021, запропоновано їй надати докази надіслання пояснень на адресу інших учасників справи; запропоновано сторонами та третій особі №1 в строк до 15.12.2021 за наявності, надати суду відповідь на такі пояснення та докази її надіслання на адресу інших учасників.
Ухвалою суду від 16.12.2021 закрито підготовче провадження по справі №500/1977/20 та призначено її до розгляду по суті на 20.01.2022.
Надалі, ухвалою від 07.02.2022 судове засідання у даній справі було призначено на 14.02.2022.
Представником позивача в судовому засіданні 14.02.2022 підтримано позовні вимоги.
Представником третьої особи 1 в судовому засіданні 14.02.2022 заперечено проти позову.
Відповідач та третя особа 2 явку повноважного представника в судове засідання 14.02.2022 не забезпечили, про дату, час та місце його проведення повідомлялись у встановленому ст. 120 ГПК України порядку.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Суд, у судовому засіданні 14.02.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
До Лановецької міської ради звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.
05.10.2017 рішенням Лановецької міської ради № 846 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 м. Ланівці» надано дозвіл на розроблення відповідної проектної документації. Зміст рішення №846 від 05.10.2017 вказує на те, що воно прийняте відповідно до ст.ст. 12, 116, 118, 122, 123 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.07.2020 №НВ-6113104382020 Відділ у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області 22.03.2018 на основі проекту землеустрою вніс відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , до Державного земельного кадастру.
Надалі, 20.04.2018 Лановецькою міською радою прийнято рішення №345 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в м. Ланівці, та передачу земельної ділянки у власність», яким затверджено поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 в межах населеного пункту. Також, даним рішення Лановецька міська рада зобов'язала громадянина ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до умов чинного законодавства. У рішенні №345 від 20.04.2018 зазначено, що його прийнято відповідно до ст. ст. 12, 116, 118, 121, 126, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр».
Проте, як випливає з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №210925563 речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 станом на 01.06.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано не було.
Лановецька міська рада звернулася з листом від 27.02.2020 року №295/03-11 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 на підставі статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», в зв'язку із тим, що протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини ОСОБА_1 .
У відповідь Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області листом від 01.04.2020 №18-19-0.62-2107/2-20 повідомило про неможливість скасування державної реєстрації земельної ділянки, зазначаючи, що чинним законодавством не визначено механізму встановлення вини заявника у нездійсненні державної реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня державної реєстрації такої земельної ділянки.
06.05.2020 Лановецькою міською радою було надіслано на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) лист від 04.05.2020 за №602/03-11 про необхідність його звернення до відповідача у справі з приводу скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098.
Згідно інформації Витягу №252487278 від 13.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі рішення Лановецької міської ради №345 від 20.04.2018 ОСОБА_1 13.04.2021 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098.
На підставі посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. договору купівлі-продажу від 28.05.2021 (зареєстрованого в реєстрі за №558) ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Лановецький район, м. Ланівці, вул. Незалежності, з приводу чого приватним нотаріусом 28.05.2021 вчинено запис про право власності під №42211449.
Наведене підтверджується також Інформацією № 280411617 від 21.10.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 12 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.
У ч.1 ст. 116 ЗК України зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
У ч.4 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» зазначено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), проектів землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розробляються з метою зміни їх цільового призначення, робочих проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Відповідно до ч.1 - ч.5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державний земельний кадастр» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч.9 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч.8 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Судом встановлено, що рішенням Лановецької міської ради №345 від 20.04.2018 затверджено гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_3 в межах населеного пункту, з одночасною передачею цієї земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .
Щодо заперечень третьої особи №1 про одержання цього рішення слід зазначити наступне.
Рішення Лановецької міської ради №345 від 20.04.2018 прийнято саме за зверненням третьої особи №1.
Реалізація прав громадян на отримання земельної ділянки у власність (в тому числі і її реєстрації) передбачає здійснення ними певних активних дій, в тому числі подання відповідних заяв, документів, виготовлення проекту землеустрою, тощо.
Без таких активних дій з боку заявника реалізувати вказане право неможливо.
ОСОБА_1 звертаючись до ради із відповідними заявами та документами був (повинен бути) обізнаний з процедурою набуття земельної ділянки у власність та вживати відповідних заходів, в тому числі, цікавитись результатами вирішення його питання.
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.07.2020 №НВ-6113104382020 вбачається, що до цього - 22.03.2018 зазначено, що Відділом у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6123810100:02:004:1098, за адресою АДРЕСА_3 , на основі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Положеннями частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України, у тому числі й право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ч. 2 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права та їх обтяження, підлягають державній реєстрації, і зокрема право власності (пункт 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону).
За змістом наведених норм державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, до якого віднесено і земельні ділянки, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України зазначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Отже, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, пунктах 92, 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц зазначено, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Звертаючись до суду з позовом, Лановецькою міською радою зазначено про наявність підстав для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_1 не здійснено реєстрації речового права на неї. Відмова відповідача у скасуванні державної реєстрації такої земельної ділянки є протиправною.
А тому, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови скасуванні державної реєстрації земельної ділянки протиправною, а також зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію такої земельної ділянки.
Частина 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі зокрема, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Разом з цим у ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» зазначено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Про те, що спір у даній справі фактично торкається права власності третьої особи на земельну ділянку зазначено ще у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021, якою провадження в адміністративній справі закрито, через її юрисдикційну приналежність господарському суду.
Матеріали справи не містять доказів скасування чи визнання незаконним рішення Лановецької міської ради №345 від 20.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в м. Ланівці, та передачу земельної ділянки у власність», на підставі якого 22.03.2018 було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
В позовній заяві та інших заявах Лановецькою міською радою не наведено та не заявлено вимог щодо припинення речових прав (права власності) на земельну ділянку третіх осіб №1, №2.
Не являючись на момент прийняття судового рішення власником земельної ділянки позивач не мотивує в чому полягає порушення його майнових прав та необхідність їх захисту.
Скасування державної реєстрації земельної ділянки та запису у поземельній книзі щодо земельної ділянки не призвело б до припинення речових прав гр. ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації таких речових прав.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.10.2020 у справі № 372/2650/17, від 01.09.2021 у справі № 444/2315/18 та від 22.09.2021 у справі № 444/2344/18.
Позивач шляхом подання позову у даній справі намагається оспорити підстави здійснення землекористування гр. ОСОБА_1 виключно у площині здійснення похідних реєстраційних дій щодо майна (його реєстрації в Державному земельному кадастрі), яке до того ж відчужено іншій особі - гр. ОСОБА_2 .
Між сторонами фактично існує спір про право власності на земельну ділянку, яка належить третій особі та не належить позивачу.
В такий спосіб задоволення вказаних вимог не призведе до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), який за встановлених судом фактичних обставин справи не є ані ефективним, ані належним.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Подібні за змістом висновки наведено Верховним Судом у постановах від 17.11.2021 у справі №910/11125/19, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях "Sutyazhnik v. Russia" від 29.07.2009, "Esertas v. Lithuania" від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.
З огляду на вищенаведені обґрунтування щодо відмови у задоволенні позову, судом не надається оцінка доводам учасників справи щодо обізнаності ОСОБА_1 про прийняття Лановецькою міською радою рішення №345 від 20.04.2018.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 50, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 16 лютого 2022 року.
Суддя І.П. Шумський