79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.02.2022 Справа № 914/3759/21
Господарський суд Львівської області в складі судді Горецької З.В., при секретарі Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД», м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 28 332,86 грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився/
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд» не здійснювалось.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД» про стягнення заборгованості в розмірі 28 332,86 грн.
Ухвалою від 10.12.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Хід розгляду справи висвітлено в ухвалах та протоколах судових засідань, що містяться в матеріалах справи.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників сторін не забезпечили.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи належне повідомлення про дату та час судового засідання, відсутність будь-яких клопотань щодо процесу розгляду справи, суд не вважає неявку сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
Судом 14.02.2022 прийнято рішення по справі.
Аргументи позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору поставки №06/03-1 від 06.03.2020 у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 23 468,50 грн.
На основну суму заборгованості нараховано пеню - 1 805,39 грн., 3% річних - 762,00 грн. та інфляційні втрати - 2 296,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку уповноваженого представника не забезпечив, пояснень по суті позовних вимог не подав, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
06.03.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №06/03-1.
Відповідно до п.1.1 - 1.3 договору предметом поставки виступає бетон товарний, пісок, щебінь, цемент.
Кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно договору партії товару (п. 2.7).
На виконання умов договору відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 401 727,50 грн. Вказаний факт підтверджується видатковими та товаротранспортними накладними, які містяться в матеріалах справи. Вказані видаткові та товаро - транспортні накладні містять підписи та відтиски печаток сторін.
Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 378 259 грн.
Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, шляхом звернення з претензією вих. № 26/07-1 від 26.07.2021 щодо оплати отриманого товару, однак поштова кореспонденція повернулась за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № 06/03-1 від 06.03.2020.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу був відвантажений товар на суму 401 727,50 грн., який ним був оплачений частково на суму 378 259,00 грн.
Доказів оплати поставленого товару у повному обсязі суду не надано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 23 468,50 грн. основного боргу з огляду на ст.14 та ч.2 ст.237 ГПК України підлягає задоволенню.
Сторонами погоджено, що кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно договору партії товару (п. 2.7).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи часткову оплату за видатковими накладними щодо яких проводилось нарахування суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 698,69 грн. 3% річних та 2 241,88 грн. інфляційних втрат.
Щодо стягнення пені суд відзначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом п.5.2 договору сторони погодили можливість нарахування пені на суму простроченного платежу за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд з урахуванням часткової оплати за видатковими накладними щодо яких проводилось нарахування, враховуючи норми ст. 253 ЦК України дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 656,83 грн.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 8800 від 07.12.2021 на суму 2'270,00 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (79058, Львівська область, місто Львів, проспект В'ячеслава Чорновола, будинок 59; ідентифікаційний код 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бетонікс» (79049, Львівська область, місто Львів, вулиця Коломийська, будинок 5, квартира 29; ідентифікаційний код 37800875 ) 23 468,50 грн - основної заборгованості, 698,69 грн. - трьох відсотків річних, 1 656,83 грн. - пені, 2 241,88 грн. - інфляційних втрат та 2270,00 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16.02.2022.
Суддя Горецька З.В.