ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2022Справа № 910/17841/21
За позовом Державного підприємства «Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»
до Комунальної корпорації «Київавтодор»
про стягнення 157 840,72грн. заборгованості
Суддя Борисенко І.І.
за участю представників сторін:без виклику учасників справи.
Державне підприємство «Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до комунальної корпорації «Київавтодор», в якому просить суд заборгованість за договором № 272/е/18/45-10 від 19.04.2018 на виконання експертизи проектно - кошторисної документації «Будівництво транспортної розв'язки на примиканні вул. Старонаводницької та вул. Лаврської до бул. Дружби Народів (площа Героїв Великої Вітчизняної війни)», в загальному розмірі 157 849,72 грн., з яких:
98 884,48 грн. - заборгованість за виконі роботи з проведення експертизи (з урахуванням ПДВ);
8 753,27 грн. - 3 % річних;
17 502,47 грн - інфляційні втрати;
32 709,50 грн - пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач порушив своє зобов'язання за договором № 272/е/18/45-10 від 19.04.2018, в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги (виконані роботи з проведення експертизи).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17841/21 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.12.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, зокрема, що ним вживаються всі заходи для отримання коштів задля погашення заборгованості перед позивачем, проте з огляду на те, що відповідач являється комунальної корпорацією, формування кошторису в тому числі на оплату робіт позивача здійснюється за погодженням з Комітетом Верховної Ради України питань бюджету.
28.12.2021 позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача з огляду на їх необґрунтованість, вказував що не можливість виконання грошового зобов'язання не звільняє відповідача від його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
19.04.2018 між Державним підприємством «Державний науково - дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (Позивач/Виконавець) та Комунальною корпорацією «Київавтодор» (Відповідач/Замовник) укладено Договір №272/е/18/45-10 на виконання експертизи проектно - кошторисної документації по об'єкту «Будівництво транспортної розв'язки на примиканні вул. Старонаводницької та вул. Лаврської до бульв. Дружби Народів (площа Героїв Великої Вітчизняної війни)».
Відповідно до п.п.1.1.-1.3 замовник (Відповідач) доручає виконавцю (Позивачу) провести експертизу та надати Експертний Звіт, а Замовник (Відповідач) зобов'язується оплатити виконані роботи. Договір №272/е/18/45-10 від 19.04.2018 року сторонами підписаний та прийнятий до виконання.
Відповідно до пунктів 2.2-2.3 Договору, Кошторису№1 (додаток №1 до Договору) та Протоколу погодження договірної ціни (додатку №2 до Договору), вартість проведення експертизи складає 98884,48 грн., з урахуванням ПДВ.
Пунктом 2.4. Договору визначено зобов'язання Замовника здійснити оплату Виконавцю у розмірі 100% вартості виконаних робіт у строк не більше 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Сторони дійшли згоди, що факт приймання Замовником/Відповідачем робіт за цим Договором оформлюється підписанням Акту передачі-приймання виконаних робіт (п.п. 5.1.-5.3 Договору).
Строк проведення експертизи - 30 (тридцять) календарних днів (п.4.1. Договору).
Згідно п.3.2.1. та п. 3.2.3. Договору, Виконавець зобов'язується в обумовлений Договором строк, якісно та в повному обсязі провести експертизу та надати Замовнику належним чином оформлений Звіт за результатами проведеної експертизи, а Замовник, згідно п. 3.1.4. Договору, зобов'язується прийняти та оплатити роботи Виконавця в порядку та строки, передбачені Договором.
Згідно п.9.1 Договору строк його дії встановлено до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.
Нормами ст. 631 ЦК України визначено, що договір укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до норм ст. 180 ГК України, ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Судом встановлено, що договір підписаний сторонами та скріплений печатками, отже був таким що породжував зобов'язання для сторін, обумовлені таким договором.
Матеріалами справи підтверджено, що робота Позивачем виконана та оформлена відповідно до договору, замовлення та чинних нормативних документів у строки, передбачені Договором, та прийнята Відповідачем, що підтверджується Актом передачі-приймання виконаних робіт від 15.11.2018 року.
Суд зауважує, що акт підписаний сторонами, без будь - яких зауважень, що свідчить про повну згоду Замовника (відповідача) щодо виконаних Виконавцем (позивачем) робіт.
Так, згідно вказаного акту, роботи прийняті 15.11.2018, отже, з урахуванням п. 2.4. договору, оплата робіт повинна бути проведена Відповідачем до 20.11.2018.
Проте, як вказує позивач, Відповідач кошти не сплатив, чим порушив взяті зобов'язання по Договору, з огляду на що позивачем 30.04.2021 на адресу відповідача була відправлена Претензія № 90/к про сплату основної суми заборгованості за договором, з урахуванням нарахованих позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляції, в загальному розмірі 148 562,98 грн.
Вимог претензії відповідач не виконав, відповідь не надав.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд керувався таким.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
За своєю правовою природою спірний договір є договором підряду, відносини за яким регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ч.1 ст. 887 ЦК України).
Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Суд зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Чинним законодавством України, зокрема статтею 193 ГК України, визначені загальні умови виконання господарських договорів, згідно яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначені норми обов'язку виконання договору встановлені ст. 509, 526 ЦК України.
Суду доведено, а матеріалами справи підтверджено, що Позивач належним чином виконав взяті зобов'язання провівши експертизу, вартість якої складає 98 884,48 грн. (з ПДВ) та надавши Відповідачу Експертний звіт, про що сторони підписали Акт передачі-приймання виконаних робіт від 15.11.2018, без зауважень та будь - яких претензій.
Разом з тим, станом на час прийняття рішення у справі, доказів оплати відповідачем вартості виконаних робіт 98 884,48 грн. за договором № 272/е/18/45-10 від 19.04.2018 матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Отже, судом встановлено, що відповідач порушив зобов'язання за вказаним договором в частині оплати вартості робіт в означеній сумі, при цьому судом встановлено, що строк оплати є таким що настав.
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність коштів на оплату роботи позивача за договором, та очікування погодження кошторису від Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від виконання та відповідальності за не можливість виконати ним грошове зобов'язання.
За таких обставин, судом визнається повністю обґрунтованою та підставною вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу 98 884,48 грн. за договором № 272/е/18/45-10 від 19.04.2018, у зв'язку з чим задовольняється судом.
Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних 8 753,27 грн. та інфляційних втрат 17 507,47 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період прострочки відповідачем сплати коштів за Договором за період з 20.11.2018 по 01.11.2021, вказує, що такий здійснено позивачем в меншому розмірі, аніж підлягає до стягнення з відповідача, проте, враховуючи положення ГПК України, господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 3 % річних 8 753,27 грн. та інфляційна складова 17 507,47 грн. Також, суд зауважує, що заяв про збільшення позовних вимог до суду не надходило.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 709,50 грн. пені, суд відзначає наступне.
За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пені та штраф, сторони мають досягти у письмовому вигляді.
Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання, відповідно до п.2 ст.231 ГК України сторони не досягли, а тому, вимога позивача стягнути з відповідача пені в сумі 32 709,50 грн. за порушення строків виконання зобов'язання визнається судом необґрунтованою.
При цьому, посилання позивача на норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням якої він просить стягнути пені, суд визнає помилковими з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зазначеною нормою врегульований лише розмір неустойки, проте вона не відміняє дію норм закону, якими встановлена обов'язкова письмова форма для згоди сторін щодо застосування такого виду відповідальності як неустойка (штраф, пеня).
Розмір неустойки має бути встановлений або договором або актом цивільного законодавства, і лише у випадку, коли у договорі сторін або в акті цивільного законодавства передбачено застосування такого виду відповідальності за порушення зобов'язання як неустойка, а її розмір при цьому не встановлений, буде правомірним застосувати розміри неустойки, встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України, за наявності обставин, якими в цій статті обумовлено їх застосування.
Розділом 6 Договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов даного договору. Проте Сторони в даному розділі не передбачили відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання.
Враховуючи, що у тексті Договору Сторони такої згоди не досягли, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 98 884,48 грн. основного боргу, 17 502,47 грн. інфляційних втрат та 8 753,27 грн. 3% річних.
Так, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно частково, в сумі 98 884,48 грн. основного боргу, 17 502,47 грн. інфляційних втрат та 8 753,27 грн. 3% річних.
В частині стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Державного підприємства «Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 04653199) задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної корпорації «Київавтодор» (01133, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 6 код ЄДРПОУ 03359026) 98 884 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 48 коп. основного боргу, 17 502 (сімнадцять тисяч п'ятсот дві) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 8 753 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 27 коп. 3% річних та 2 125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в порядку передбаченому ст. 327 ГПК України.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Суддя І.І. Борисенко