ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2022Справа № 910/16343/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо"
про стягнення 4 754 232,50 грн.,
Представники учасників справи:
від позивача: Шалашова В.І. за довіреністю від 04.01.2022 року;
від відповідача: Сукорянський Є.О. за довіреністю від 28.12.2021 року;
від третьої особи: Білека Ю.І. за довіреністю від 29.12.2021 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (далі - відповідач) про стягнення 4 754 232,50 грн. за користування без достатніх правових підстав частиною належного позивачу нежилого приміщення площею 530,00 м2, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. А) за адресою: місто Київ, вулиця Кільцева дорога (Велика окружна), 4, за період з 01.03.2017 року по 31.07.2021 року.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що він є власником нежитлового приміщення площею 10 134,4 м2 в ЛІТ. "1А", що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Кільцева дорога, 4. У той же час 03.06.2019 року позивач виявив факт використання приміщень другого поверху вищенаведеної будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" для розміщення магазину побутової техніки, у зв'язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" неодноразово направляло означеним особам вимоги про негайне звільнення приміщень та усунення перешкод у користуванні позивачем цією нерухомістю.
Зважаючи на те, що наведені вимоги позивача у добровільному порядку користувачами приміщення задоволені не були, у серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні вищевказаним майном та виселення. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року в справі № 910/10900/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 року та постановою Верховного Суду від 04.08.2021 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Боедем" у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, а також виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" з нежитлового приміщення площею 4 589,90 кв.м., яке розташовано на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4. У той же час у задоволенні пред'явленого у межах справи № 910/10900/19 зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2013 року № 01/10-13, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", поновленим по 30 червня 2022 року на тих самих умовах, а також визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" права користування нежитловим приміщенням площею 4 589,90 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01/10-13, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", відмовлено.
З матеріалів справи № 910/10900/19 позивач дізнався, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" у якості правової підстави для користування приміщенням загальною площею 530 кв.м., розташованим на другому поверсі належної позивачу нежитлової будівлі у місті Києві на вулиці Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, посилалося на укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Ельдорадо" договір суборенди нежитлового приміщення від 01.03.2017 року № Т001/17, за умовами якого відповідач (як суборендар) повинен був сплачувати третій особі (як орендарю) оренду плату в сумі 169,25 грн. за 1 кв.м, що становить 89 702,50 грн. за місяць оренди.
Враховуючи фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" частиною належного позивачу приміщення площею 530 кв.м. у період з 01.03.2017 року по 31.07.2021 року, а також зважаючи на відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо оренди цієї нерухомості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем", посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму вартості користування відповідачем зазначеним майном у розмірі 4 754 232,50 грн., розраховану на підставі вартості орендної плати, вказаної у договорі суборенди нежитлового приміщення від 01.03.2017 року № Т001/17.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Боедем" строк для усунення її недоліків.
04.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/16343/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2021 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо".
Слід зазначити, що 09.11.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 09.11.2021 року, в якому останній просив суд повернути поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" у даній справі позов на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
02.12.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" заперечив з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, у відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" зазначило, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/10-13 (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у оперативне орендне платне користування нежитлове приміщення площею 4 589,90 кв.м., розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4. У свою чергу, 01.03.2017 року між третьою особою та відповідачем був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № Т001/17 (далі - Договір суборенди), згідно з яким останньому було передано в користування нежитлове приміщення, загальною площею 530 кв.м., розташоване на другому поверсі вищевказаної нежитлової будівлі. Відповідач звернув увагу на те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" вказало, що у випадку подання позивачем кондикційного позову (який є способом захисту права власності, а не мірою відповідальності) його предметом має бути повернення майна, а не відшкодування вартості за його використання, і такий позов мав бути пред'явлений саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо". Разом із тим, у позовній заяві, пред'явленій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" взагалі не ставить питання про повернення безпідставно набутого майна, натомість позовні вимоги обмежуються стягненням з відповідача грошових коштів. Відповідач вказав, що на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" до суду з даним позовом він жодним чином не порушує права власності (у тому числі права на володіння та користування) позивача на нежитлове приміщення площею 4 589,90 кв.м., розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4. Також відповідач зазначив про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів, оскільки між сторонами відсутні будь-які прямі договірні правовідносини, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" відсутній обов'язок сплачувати позивачу орендну плату в розмірі, визначеному Договором суборенди, стороною якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" не є. Крім того, відповідач наголосив на відсутності у нього прострочених зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" за Договором суборенди, а відтак задоволення вимог позивача у даній справі може призвести до подвійного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" однієї і тієї ж суми грошових коштів.
07.12.2021 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання третьої особи, в якому остання просила суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 07.12.2021 року, не відбулося.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року підготовче засідання у справі № 910/16343/21 призначено на 28.12.2021 року.
13.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 13.12.2021 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові аргументи на спростування обґрунтованості заперечень відповідача проти позову. Позивач вказав, що строк дії укладеного між ним та третьою особою Договору оренди закінчився 31.08.2016 року, проте в порушення умов цієї угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" орендоване ним майно позивачу не повернуло та, зловживаючи своїми правами та ухиляючись від виконання зобов'язань за Договором оренди, не звільнило орендовані приміщення. Разом із тим, факт відсутності у відповідача права користування (у тому числі на підставі Договору суборенди) нежитловим приміщенням загальною площею 530 кв.м., розташованим на другому поверсі належної позивачу будівлі, встановлений судовими рішеннями у справі № 910/10900/19, які відповідачем в частині виселення останнього зі спірного нежитлового приміщення на час розгляду даної справи не виконані.
28.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 24.12.2021 року, в якій останнє просило суд застосувати строк позовної давності до пред'явлених у даній справі вимог позивача.
Крім того, 28.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 24.12.2021 року, в якому останнє в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України просило суд скасувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21.
У підготовчому засіданні 28.12.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою позивача зобов'язано у строк до 31.12.2021 року направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" строк на подання письмових пояснень по суті позовних вимог до 11.01.2022 року. Слід зазначити, що у наведеному підготовчому засіданні представник відповідача не підтримав раніше подане клопотання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Боедем" позову в даній справі на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим означене клопотання судом по суті не розглядалося. У той же час протокольною ухвалою суду від 28.12.2021 року строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/16343/21 продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 11.01.2022 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2021 року розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 24.12.2021 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21, призначено на 11.01.2022 року.
31.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви та доданих до неї документів.
10.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" на позовну заяву, в яких останнє вказало про необґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та зазначило про те, що з моменту набрання законної сили рішенням у справі № 910/10900/19 саме у третьої особи як орендаря за договором (а не у відповідача) могло виникнути зобов'язання по поверненню об'єкта оренди та сплати штрафної санкції за час несвоєчасного повернення нежитлового приміщення.
10.01.2022 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача від 10.01.2022 року на відповідь на відзив на позовну заяву.
Крім того, 10.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 24.12.2021 року, в яких позивач навів обґрунтування щодо відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2022 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 24.12.2021 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21, відмовлено.
У той же час, у підготовчому засіданні 11.01.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.01.2022 року.
20.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення третьої особи на відзив на позовну заяву, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" вказало про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (як суборендар) не отримувало доходу від орендованого майна, оскільки не передавало його в наступну суборенду.
20.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на пояснення третьої особи, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" вказало про те, що нормами чинного законодавства передбачено можливість захисту особою її порушених прав, тоді як безпосередній спосіб захисту може бути обраний такою особою на її розсуд у залежності від фактичних обставин.
Разом із тим, 20.01.2022 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 20.01.2022 року, в якій останнє в порядку статті 141 Господарського процесуального кодексу України просило суд застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" заходи зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача внести грошові кошти у розмірі 229 885,91 грн. на депозитний рахунок господарського суду міста Києва.
21.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача від 21.01.2022 року, в яких останній зазначив, що саме з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року в справі № 910/10900/19 позивач довідався (зміг довідатися) про порушення свого права та можливість його судового захисту шляхом подання кондиційного позову в справі № 910/16343/21. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про його звернення до суду з даним позовом в межах встановленого законом строку позовної давності.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2022 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" від 20.01.2022 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" заходів зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання внести грошові кошти у розмірі 229 885,91 грн. на депозитний рахунок господарського суду міста Києва, відмовлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2022 року підготовче провадження у справі № 910/16343/21 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 08.02.2022 року.
Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2022 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
Представник третьої особи вказав про відсутність, на його думку, правових підстав для задоволення пред'явленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" позову.
У судовому засіданні 08.02.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" на підставі рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 року в справі № 910/18397/14 є власником нежитлового приміщення площею 10 134,4 м2 в ЛІТ. "1А", що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни), 4.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Цей правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 року в справі № 922/2391/16 та від 18.06.2021 року в справі № 910/16898/19.
Судом встановлено, що у серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні вищевказаним майном та виселення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року в справі № 910/10900/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 року та постановою Верховного Суду від 04.08.2021 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Боедем" у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, а також виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" з нежитлового приміщення площею 4 589,90 кв.м., яке розташовано на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4. У той же час у задоволенні пред'явленого у межах справи № 910/10900/19 зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2013 року № 01/10-13, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", поновленим по 30 червня 2022 року на тих самих умовах, а також визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" права користування нежитловим приміщенням площею 4 589,90 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01/10-13, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", відмовлено.
Означене судове рішення на час розгляду спору в справі № 910/16343/21 набрало законної сили.
Вказаним рішенням встановлено, що 01.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/10-13 (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оперативне орендне платне користування нежитлове приміщення площею 4 589,90 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
Згідно з пунктом 2.4 Договору оренди приміщення повинно бути повернено орендарем та прийнято орендодавцем протягом десяти календарних днів з моменту припинення цього договору. До цього часу орендар зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, пов'язані з вивільненням приміщень (в тому числі, але не виключно, здійснити за власний рахунок демонтаж усіх здійснених у приміщеннях поліпшень, які можна відокремити без завдання шкоди приміщенням) і підготувати ці приміщення до передачі орендодавцю.
Відповідно до пункту 2.5 Договору оренди передача приміщення орендодавцю у випадку припинення дії цього договору здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан приміщень та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Приміщення вважаються поверненими орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного акта приймання-передачі. В разі затримання орендарем повернення приміщень орендодавцю, орендар несе ризик їх випадкового знищення або випадкового пошкодження.
У пункті 7.1 Договору його сторони визначили, що цей правочин вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.08.2016 року.
01.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" було підписано акт приймання-передачі, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 4 589,90 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
09.08.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" лист від 09.08.2016 року № 060, в якому орендаря повідомлено про наявність заборгованості з орендної плати, відмову від підписання додаткової угоди до Договору оренди та наявність наміру для використання орендованого приміщення для власних потреб.
20.09.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" було направлено на адресу орендаря лист від 20.09.2016 року № 087, в якому вказано про те, що Договір оренди діяв до 31.08.2016 року, а також наголошено на тому, що у листі від 09.08.2016 року № 060 орендодавцем повідомлялось про намір використання приміщення для власних потреб та висунуто вимогу про негайне повернення вищенаведеного об'єкта нерухомого майна.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" орендоване приміщення не повернуло та продовжило ним користуватись, вважаючи, що Договір оренди було пролонговано на новий строк.
При цьому, вважаючи себе й надалі орендарем спірного нерухомого майна, 01.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" договір суборенди нежитлового приміщення № Т001/17 (далі - Договір суборенди), згідно з яким останньому було передано в користування терміном до 31.12.2017 року (пункт 7.1) нежитлове приміщення загальною площею 530 кв.м., розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
Слід зазначити, що за умовами пункту 3.1 Договору суборенди (копія якого наявна у матеріалах справи № 910/16343/21) місячна орендна плата за користування приміщенням становить 169,25 грн. за 1 кв.м. орендованого приміщення.
У той же час, при розгляді справи № 910/10900/19 судами була встановлена наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та відмовлено в задоволенні зустрічного позову з огляду на доведену до відома орендаря відсутність у орендодавця волі на продовження орендних відносин за цим правочином у розумінні статті 764 Цивільного кодексу України, а також встановлено факт припинення укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" Договору оренди з 31.08.2016 року, що виключає можливість вважати після 31.08.2016 року відповідні орендні правовідносини продовженими.
Крім того, у рішенні господарського суду міста Києва від 09.09.2020 року в справі № 910/10900/19 зазначено, що укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" Договору суборенди спірного майна поза межами строку оренди не може створювати визначених цією угодою юридичних наслідків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/16343/21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" вказувало на те, що у якості правової підстави для користування приміщенням загальною площею 530 кв.м., розташованим на другому поверсі належної позивачу нежитлової будівлі у місті Києві на вулиці Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" під час розгляду справи № 910/10900/19 посилалося на укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія "Ельдорадо" Договір суборенди, за умовами якого відповідач (як суборендар) повинен був сплачувати третій особі (як орендарю) оренду плату в сумі 169,25 грн. за 1 кв.м, що становить 89 702,50 грн. за місяць оренди.
Враховуючи фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" частиною належного позивачу приміщення площею 530 кв.м. у період з 01.03.2017 року по 31.07.2021 року, а також зважаючи на відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо оренди цієї нерухомості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем", посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму вартості користування відповідачем зазначеним майном у розмірі 4 754 232,50 грн., розраховану на підставі вартості орендної плати, вказаної у договорі суборенди нежитлового приміщення від 01.03.2017 року № Т001/17.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:
1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина 2 статті 1213 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Як було зазначено вище, в обґрунтування розміру заявленої до стягнення з відповідача суми грошових коштів, позивач посилався на фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" частиною належного позивачу приміщення площею 530 кв.м. у період з 01.03.2017 року по 31.07.2021 року, сума вартості користування яким у розмірі 4 754 232,50 грн. була розрахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" на підставі вартості орендної плати, вказаної у Договорі суборенди, підписаному між відповідачем та третьою особою.
Проте вказаний розрахунок не може бути прийнятим судом до уваги в якості належного доказу дійсної вартості безпідставно набутого відповідачем майна (вартості користування приміщенням), оскільки між сторонами відсутні будь-які прямі договірні правовідносини, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" відсутній обов'язок сплачувати позивачу суборендну плату в розмірі, визначеному Договором суборенди, стороною якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" не було.
Суд також звертає увагу на зміст відзиву на позовну заяву, в якому відповідач наголосив на відсутності у нього прострочених зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" по сплаті орендних платежів за Договором суборенди, а відтак задоволення вимог позивача у даній справі може призвести до подвійного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" однієї і тієї ж суми грошових коштів.
У той же час належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" грошових зобов'язань за підписаним із третьою особою Договором суборенди позивачем під сумнів не ставилося, будь-яких клопотань про витребування доказів фактичного виконання відповідачем своїх договірних грошових зобов'язань за Договором суборенди учасниками справи заявлено не було.
Крім того, як вже було зазначено вище та підтверджено самим позивачем у позовній заяві, Договір суборенди не створив визначених цією угодою юридичних наслідків, що свідчить про необґрунтованість покладення в основу позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" умов такого правочину, не погоджених будь-яким чином між сторонами у даній справі.
Суд також звертає увагу на факт відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження отримання відповідачем будь-яких доходів від орендованого майна, оскільки за наявними у справі документами саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" було кінцевим користувачем належного позивачу нерухомого майна на платній основі та в наступну суборенду його не передавало. Докази, які свідчать про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми цієї статті застосовуються під час вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.
Як було зазначено вище, укладений між позивачем та третьою особою Договір оренди, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" було передано в оперативне орендне платне користування нежитлове приміщення площею 4 589,90 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10134,40 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, припинився 31.08.2016 року, після чого правові підстави для користування третьою особою орендованим приміщенням фактично відпали та в останньої виник обов'язок негайно повернути позивачу орендоване майно.
Так, відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Разом із тим, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України прямо передбачені наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, які полягають у виникненні у наймодавця право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Наведене свідчить про те, що захист прав позивача може бути здійснений на підставі вищенаведених приписів закону.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 4 754 232,50 грн. за користування без достатніх правових підстав частиною належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Боедем" нежилого приміщення.
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" в установленому законом порядку не довело належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до пред'явлених позивачем вимог, суд зазначає таке.
Як визначено статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статей 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, слід з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" з підстав його необґрунтованості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду по суті та задоволення поданої відповідачем заяви про застосовування позовної давності.
Слід також зазначити наступне.
Судом встановлено, що у вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" у межах наявного боргу в розмірі 4 754 232,50 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21 (суддя Головіна К.І.) вищенаведену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 4 754 232 (чотири мільйони сімсот п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 50 коп., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", наявні на його рахунках в усіх банківських установах та інших кредитно-фінансових установах на території України.
Відповідно до частини 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
06.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом у даній справі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення 4 754 232,50 грн. за користування без достатніх правових підстав частиною належного позивачу нежилого приміщення площею 530,00 м2, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. А) за адресою: місто Київ, вулиця Кільцева дорога (Велика окружна), 4, за період з 01.03.2017 року по 31.07.2021 року.
Відповідно до частини 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" у справі № 910/16343/21 не підлягають задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору компенсації не підлягають та залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2021 року № 910/15953/21.
3. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.02.2022 року.
Суддя В.С. Ломака