Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216
Іменем України
02.10.2007
Справа №2-22/17503-2006А
За позовом - СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Довідповідача - ДПІ у Совєтському районі АРК ( смт. Совєтське, вул. Механізаторів 1).
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .
Суддя ЯковлєвС.В.
За участю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача - ОСОБА_2 - пред-к, дов. від 12.11.2006 р.
Від відповідача - Кулак К.В. - заст. керівника, дов. від 01.10.2007 р.
Сутність спору: СПД ОСОБА_1 ( далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними акт перевірки № 1801/17-0/1984512397 від 21.04.2006 р. та податкові повідомлення-рішення № 0000971700/0 та № 0000971700/1. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень - рішень Феодосійською МДПІ , правонаступником якої є ДПІ у Совєтському районі АРК , були невірно встановлені обставини справи, в наслідок чого порушенні положення Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник ДПІ у Совєтському районі АРК ( далі відповідач) надав заперечення на позовну заяву ( вих. № 1628/10/10-0 від 20.11.2006 р.) , в якому с позовними вимогами не погодився, вказавши, що в наслідок порушення позивачем норм діючого законодавства були прийняті зазначені повідомлення - рішення.
Під час судових засідань представники відповідача наполягали на відсутністі підстав для задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив
Працівниками Феодосійської МДПІ , правонаступником якої є відповідач, була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період часу з 01.04.2003 р. по 31.12.2005 р. За результатами вказаної перевірки 21.04.2006 р. складено акт № 1801/17-0/1984512397.
У вказаному акті перевірки зафіксовані висновки Феодосійської МДПІ , правонаступником якої є відповідач, про порушення позивачем ч. 4 ст. 2 та ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок», у зв'язку з чим позивачу за 2003 р. нарахований прибутковий податок у сумі 3496,50 грн., порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст..3 , п. 4.1. ст..4 та п.п. 8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого йому нарахований податок з доходів фізичних осіб за 2004 р. у сумі 2113,96 грн., за 2005 р. - у сумі 1657,89 грн.
На підставі акту перевірки від 21.04.2006 р. № 1801/17-0/1984512397 Феодосійською МДПІ , правонаступником якої є відповідач, прийнято податкове повідомлення -рішення від 25.04.2006 р. № 0000971700/0 , яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 21805,05 грн., в тому числі 7268,35 грн. - за основним платежем, 14536,70 грн. - за штрафними санкціями .
Позивач 12.05.2006 р. звернувся до Феодосійської МДПІ , правонаступником якої є відповідач, зі скаргою на вказане повідомлення - рішення.
Феодосійська МДПІ , правонаступником якої є відповідач, розглянувши скаргу позивача , 02.06.2006 р. прийняла рішення № 1648/к/25-0 , залишила без задоволення скаргу позивача.
На підставі акту перевірки від 21.04.2006 р. № 1801/17-0/1984512397 Феодосійською МДПІ , правонаступником якої є відповідач, 05.06.2006 р. прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000971700/1 , яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 21805,05 грн., в тому числі 7268,35грн. - за основним платежем, 14536,70 грн. - за штрафними санкціями .
Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01.01.2004 р. (п. 22.1.)
У ст. 1 Закону визначено , що дохід - сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» до об'єктом оподаткування резидента є , зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку , утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7 Закону.
П.п. 19.2. ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що особи , які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів , зобов'язані , зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.
В період, який перевірявся відповідачем, а саме до 01.01.2004 р. діяв Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян», у ст.. 2 якого було визначено, що об'єктом оподаткування у громадян, які мали постійне місце проживання в Україні, був сукупний оподаткований доход за календарний рік , одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Доходи, одержані в натуральній формі , зараховувались до сукупного оподаткованого доходу за календарний рік за вільними цінами.
У ст. 11 Декрету було визначено, що оподаткуванню підлягали доходи громадян, одержані ними не за місцем основної роботи. Порядок обчислення і сплати податку з доходів, одержаних не за місцем основної роботи був визначений у ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян» .
Матеріали справи свідчать про те, що у період часу, який перевірявся відповідачем, були укладені позивачем 79 договорів на оренду земельних ділянок з громадянами - власниками земельних паїв. Зазначені договори були зареєстровано у Чапаївської селищної ради. Згідно з умовами зазначених договорів позивач отримав у користування на умовах оренди земельні ділянки площею по 1 га кожна та мав виплачувати власникам паїв по 370 кг пшениці щорічно. Договори були укладені терміном на 5 років з 01.01.2003 р. по 01.01.2008 р.
Відповідачем по справі надана копія пояснювальної записки позивача від 12.04.2006 р. , в якою він вказує на те, що уклав 75 договорів оренди земельних ділянок, відповідно до яких сплатив власникам земельних ділянок орендної плати у 2003 р. на суму 17482 грн., у 2004 р. - 16261, 22 грн., у 2005 р. - 12753 грн. У зазначеному документі він визначає, що прибутковий податок ( податок з доходів ) він не нараховував та до бюджету не перераховував. Платіжні відомості у нього за вказаний період часу не збереглись.
Вказаний документ свідчить про те, що позивач не виконав покладені на нього ст.11,12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян», ст. ст. 8, 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб»
За таких обставин позивач згідно з п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян» мав нарахувати та утримати прибутковий податок у 2003 р. у сумі 3496,50 грн. , а згідно зі ст.ст. 3, 4, 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» у 2004 р. - 2113,96 грн. у 2005 р. - 1657,89 грн.
Вивчивши вказані документи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що відповідач правомірно , керуючись зазначеними вище положеннями Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян» та Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» , після встановлення факту невиконання позивачем обов'язків податкового агенту нарахував йому податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 7268,35 грн.
При цьому суд приймає до уваги не тільки пояснення позивача , але і встановлення під час проведення експертизи, призначеної ухвалою від 04.12.2006 р, неналежного виконання ним обов'язків податкового агента.
Посилання позивача на пояснювальні записки власників земельних паїв та акти звірення розрахунків судом не приймаються до уваги у зв'язку з тим, що вони спростовуються документами , наданими відповідачем, під час складання яких фізичні особи - власники паїв були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань .
Твердження позивача про необґрунтованість розрахунку відповідачем суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб не підтверджуються матеріалами справи . Його зауваження на те , що суми, визначені у пояснювальній записці від 12.04.2006 р. , вказані під тиском працівників податкових органів судом не приймаються до уваги в наслідок того, що вони спростовуються наданими відповідачем доказами .
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.
У п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку , якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання.
Приймаючи до уваги визначання правомірності нарахування податкового зобов'язання позивачу по податку з доходів фізичних осіб у сумі 7268,35 грн., суд вважає, що відповідач обгрунтованно застосував до позивача штраф у сумі 14536,70 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку , що під час прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000971700/0 від 25.04.2006 р. та № 0000971700/1 від 05.06.2006 р. Феодосійська МДПІ , правонаступником якої є відповідач, діяла на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, тому відсутні підстави для визначення зазначеного рішення нечинним.
Під час судового засідання, яке відбулось 02.10.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 09.10..2007 р.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.