79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" лютого 2022 р. Справа № 907/595/21
Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду - Якімець Г.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 30», б/н від 27 січня 2022 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року (суддя Андрейчук Л.В.)
у справі №907/595/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородліфтсервіс», м. Ужгород
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 30», м. Ужгород
про стягнення 70 411,26 грн.
01 лютого 2022 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 30» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року у справі №907/595/21.
В апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що він не отримував жодної кореспонденції суду, як і не отримував позовної заяви ТзОВ «Ужгородліфтсервіс», у звязку з чим, не міг звернутися з апеляційною скаргою у строк, передбачений ГПК України. Скаржник зазначає, що про оскаржуване рішення він дізнався з постанови державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду у цій справі, а з текстом оскаржуваного рішення ознайомився лише 17 січня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З метою об'єктивного та всебічного розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд листом від 02 лютого 2022 року витребував матеріали справи з Господарського суду Закарпатської області, які надійшли до Західного апеляційного господарського суду 14 лютого 2022 року (супровідний лист №01-16/26/22 від 10 лютого 2022 року).
Розглянувши клопотання ОСББ «Можайського 30» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року у справі №907/595/21, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску вказаного строку, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/595/21 прийнято судом 28 жовтня 2021 року без повідомлення (виклику) учасників справи, відтак, останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення було - 17 листопада 2021 року.
Як вбачається з поштового конверту апеляційна скарга надіслана до Західного апеляційного господарського суду - 30 січня 2022 року.
Так, в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що він не отримував жодної кореспонденції суду, як і не отримував позовної заяви ТзОВ «Ужгородліфтсервіс», у зв'язку з чим, не міг звернутися з апеляційною скаргою у строк, передбачений ГПК України. Скаржник зазначає, що про оскаржуване рішення він дізнався з постанови державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду у цій справі, а з текстом оскаржуваного рішення ознайомився лише 17 січня 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також апелянт вказує, що у період з червня по листопад 20211 року у Господарському суді Закарпатської області були обмежені кошти на відправку кореспонденції.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02 серпня 2021 року відкрито провадження у справі №907/595/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказана ухвала надіслана сторонам у справі, в тому числі і відповідачу (ОСББ «Можайського 30») - 04 серпня 2021 року (арк. справи 98-100), при цьому, до суду повернувся поштовий конверт з довідкою Укрпошти (причини повернення - «за закінченням терміну зберігання»).
Ухвала надіслана судом на юридичну адресу відповідача - 88000, м. Ужгород, вул. Можайського, 30, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).
28 жовтня 2021 року Господарським судом Закарпатської області прийнято рішення у справі №907/595/21.
Вказане рішення надіслано сторонам, в тому числі і відповідачу (ОСББ «Можайського 30») на юридичну адресу (88000, м. Ужгород, вул. Можайського, 30) - 29 жовтня 2021 року (арк. справи 108-113), при цьому, до суду повернувся поштовий конверт з довідкою Укрпошти від 06 грудня 2021 року (причини повернення - «за закінченням терміну зберігання»).
За змістом п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (п.117 вказаних вище Правил).
З поштового конверта, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що поштове відправлення (копія рішення суду) перебувало протягом більш ніж одного місяця у поштовому відділенні та адресат не отримав такого з невідомих причин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Отже, суд першої інстанції, надіславши на юридичну адресу відповідача копію оскаржуваного рішення, належним чином вжив усіх процесуальних засобів для повідомлення відповідача про його зміст. Неотримання відповідачем копії оскаржуваного рішення, надісланого за належною адресою, залежало виключно від суб'єктивної поведінки останнього.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу та рішення суду за належною адресою та які повернулася в суд, у зв'язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не отримував копії позовної заяви ТзОВ «Ужгородліфтсервіс», у зв'язку з чим, не знав про розгляд цієї справи судом, однак, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист та накладна Укрпошти від 27 липня 2021 року, які підтверджують надіслання позивачем копії позовної заяви та додатків на адресу відповідача - 88000, м. Ужгород, вул. Можайського, 30.
Разом з тим, відповідно до статті 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року у справі №907/595/21 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 29 жовтня 2021 року (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/100642834), відтак, скаржник міг ознайомитися з повним текстом цього рішення.
Саме лише посилання скаржника на ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення лише 17 січня 2022 року, за встановлених судом обставин щодо надіслання судом першої інстанції оскаржуваного рішення ще 29 жовтня 2021 року на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідача, суд не може визнати поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 28 жовтня 2021 року. Слід зазначити, що скаржником не подано доказів, які б підтверджували об'єктивні обставини щодо неможливості отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача останній суду не надав.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України»).
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 року у справі №7/74 зазначає, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Враховуючи все наведене вище, на думку суду, зазначені в апеляційній скарзі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є неповажними, з огляду на встановлені судом вище обставини, при цьому, будь-яких інших причин пропуску строку апелянт у скарзі не зазначив.
Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 30» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року у справі №907/595/21 без руху та роз'яснення апелянту, що протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, останній має право усунути недоліки апеляційної скарги та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та подати відповідні докази.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (ч.4 ст.260 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Можайського 30» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року у справі №907/595/21 залишити без руху.
2.Роз'яснити апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду письмові пояснення із зазначенням інших підстав для поновлення строку та поданням відповідних доказів.
3.Копію ухвали суду надіслати скаржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.