Головуючий суддя у першій інстанції: Недашівська К.М.
11 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/3669/21 пров. № А/857/20518/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 460/3669/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
19.04.2021р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови нарахувати з 01.01.2014р.-02.08.2014р., 01.01.2016р.-02.08.2016р., 17.07.2018р. без обмеження кінцевим строком та виплатити відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії, як пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до I категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
-зобов'язати нарахувати та виплатити доплату до пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 8 мінімальних заробітних плат, за періоди з 01.01.2014р.-02.08.2014р., з 01.01.2016р.-02.08.2016р., та з 17.07.2018р. без обмеження кінцевим строком
- зобов'язати здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до I категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 01.01.2014р.-02.08.2014р., з 01.01.2016- 02.08.2016р., та з 17.07.2018р. без обмеження кінцевим строком.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2021р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.07.2021р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач відноситься до осіб які потерпіли від Чорнобильської катастрофи. (1 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.10.2019р. (а.с. 10)
05.03.2021р. позивач звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії за період з 01.01.2014р.-02.08.2014р., 01.01.2016р.-02.08.2016р., та з 17.07.2018р. без обмеження кінцевим строком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Листом від 02.04.2021р. №2068-1645/л-02/8-1700/21 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2021р. позов в частині позовних вимог 01.01.2014р.-02.08.2014р., з 01.01.2016р.-02.08.2016р., та з 17.07.2018р.-14.10.2020р. повернуто позивачу.
Отже, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 15.10.2020р.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991р. (далі Закон № 796-XII).
ст.49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Поряд з цим, ст.50 Закону № 796 передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Також, ст. 54 Закону № 796 (в редакції, що діяла до 1 січня 2006 року) визначала підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
В подальшому, дія норм ст.ст.50, 54 Закону №796 неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених ст.ст.39, 50, 54 Закону № 796 відповідно, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
Так, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон № 3491) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення п.4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011р. N 20-рп/2011).
Отже, зазначеним Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст.50, 54 Закону № 796, розміри доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п.7 Закону № 3491, 06.07.2011р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 (далі - Постанова № 745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року та приписами якої визначені інші розміри доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону № 796 відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011р. №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
28.12.2014р. прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», п. 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, ст.ст.50,54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року №76-VIII ст.ст. 50, 54 Закону № 796 викладено в нових редакціях, згідно яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Таким чином, із набуттям чинності Законом України № 76-VIII від 28.12.2014р., Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону № 796.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплачуючи позивачу з 15.10.2020р. державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст.ст.50, 54 Закону № 796, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, пенсійний орган діяв правомірно та жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.
Щодо покликання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018р. № 6-р/2018, яким визнано неконституційними, зокрема, п.п. 2,абз.1,2 п.п.3,п.п.4,абз.1,2 п.п. 5,абз.1-4 - п.п.6, п.п.7 п.4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12. 2014р. № 76-VIII колегія суддів зазначає наступне.
Положення вищевказаного Закону в частині встановлення, що норми і положення ст.ст.50,54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, неконституційними не визнавались.
Щодо решти доводів апелянта, колегія суддів вважає такі безпідставними оскільки стосуються періодів, які відповідно до ухвали 24.05.2021р. про повернення позовної заяви, а тому їхня оцінка можлива лише у випадку оскарження зазначеної ухвали до апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі №460/3669/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді З. М. Матковська
Р. Б. Хобор