10 лютого 2022 року м. Київ
Справа № 753/21853/20
Провадження № 22-ц/824/3163/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,
учасники справи: позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня
2021 року у складі судді Коренюк А. М. у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСББ «Анни Ахматової 22» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Позов мотивувало тим, що ОСОБА_1 є співвласником/мешканцем квартири АДРЕСА_1 , отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов?язання по їх оплаті, чим спричинила позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги, а саме - по затвердженим внескам на управління будинком, спорудами та прибудинкової території, загальна сума заборгованості якої за період з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, тобто за
3 місяці становить 213,75 грн. ОСОБА_1 є співвласником ј частини квартири загальною площею 45,60 кв.м, АДРЕСА_1 , їй належить ј частка такої квартири, що відповідає площі 11,40 кв м (45, 60 кв.м/4 =
11,40 кв.м). Загальними зборами ОСББ «Анни Ахматової 22» затверджено розмір внесків на управління будинком, спорудами та прибудинкової території, які встановлюються пропорційно до загальної площі часток власників у квартирі. З 01 травня 2019 року затверджено суму внесків для всіх співвласників ОСББ «Анни Ахматової 22» у розмірі
6,25 грн за 1 кв.м Відповідно сума внеску для відповідача ОСОБА_1 визначається за такою формулою: 6,25 грн (тариф) х 11,40 кв.м (частка власності відповідача
ОСОБА_1 ) = 71,25 грн х 3 місяці (період заборгованості) = 213,75 грн.
Окрім того, позивачем ставиться вимога про стягнення 31,77 грн - індексу інфляції та 2,63 грн - 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 248,15 грн.
ОСББ «Анни Ахматової 22» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за нарахованими внесками на управління будинком, спорудами та прибудинкової території у розмірі 213,75 грн за період з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, інфляційні втрати у розмірі 31,77 грн та 3 % річних у розмірі 2,63 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн та судові витрати на оплату судового збору.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року позовні вимоги ОСББ «Анни Ахматової 22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Анни Ахматової 22» 248,15 грн - заборгованості по внескам на управління будинком, спорудами та прибудинкової території, із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 2 102,00 грн - судового збору, 1 000,00 грн - понесених витрат на правову допомогу, а всього - 3 350,15 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю прострочених з боку відповідача платежів зі сплати обов'язкових внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території. Вирішуючи питання одо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних, в межах заявлених позовних вимог, суд керувався правилами статті 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
14 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ «Анни Ахматової 22» відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було неповно та неправильно встановлено обставини справи внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки, оскільки судом не було звернуто уваги на те, що в Господарському суді міста Києва перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_3 до ОСББ «Анни Ахматової 22» про визнання недійсними окремих положень статуту, де рішенням суду від 10 червня
2021 року позов задоволено. Заявник в апеляційній скарзі вказує, на нелегітимність прийнятих рішень ОСББ «Анни Ахматової 22», оскільки останнє не має цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов?язки) в сфері житлово-комунального господарства щодо організації своєї діяльності.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
13 грудня 2021 року матеріали цивільної справи № 753/21853/20 надійшли до Київського апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 13грудня 2021 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 248,15 грн., яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
Доводи інших учасників справи
Позивачем ОСББ «Анни Ахматової 22» в особі адвоката Дегтярьової О.П., яка діє на підставі договору №29 від 01 серпня 2019 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Разом з відзивом на апеляційну скаргу, представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу за складання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 1000 гривень.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником/мешканцем квартири АДРЕСА_1 , отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов?язання по їх оплаті, чим спричинила позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги, а саме - по затвердженим внескам на управління будинком, спорудами та прибудинкової території, загальна сума заборгованості якої за період з 01 жовтня 2019 року по 31 грудня 2019 року, тобто за 3 місяці становить 213,75 грн.
Загальними зборами ОСББ «Анни Ахматової 22» затверджено розмір внесків на управління будинком, спорудами та прибудинкової території, які встановлюються пропорційно до загальної площі часток власників у квартирі. З 01 травня 2019 року затверджено суму внесків для всіх співвласників ОСББ «Анни Ахматової 22» у розмірі
6,25 грн за 1 кв.м.
ОСОБА_1 є співвласником ј частини квартири загальною площею 45,60 кв.м АДРЕСА_1 , їй належить ј частини квартири, що відповідає площі 11,40 кв.м (45,60 кв.м / 4 = 11,40 кв.м).
Відповідно сума внеску для відповідача ОСОБА_1 визначається за такою формулою: 6,25 грн (тариф) х 11,40 кв.м (частка власності відповідача ОСОБА_1 ) = 71,25 грн х 3 місяці (період заборгованості) = 213,75 грн.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов'язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла).
Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
За положеннями статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об'єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об'єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників належить: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах (стаття 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.
За положеннями статті 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання після набуття статусу юридичної особи має право: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.
Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання.
Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.
Відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (стаття 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир, приміщень зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
На виконання вказаних процесуальних норм, відповідачкою не надано доказів на спростування заборгованості, яка заявлена позивачем.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною другою статі 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.
З огляду на вищевикладене, та виходячи з положень частини першої статті 13 ЦПК України щодо розгляду судом справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи доведеність наявності прострочення внесків з боку відповідача, відсутність будь-яких доказів, які б спростовували наявність заборгованості, Київський апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСББ «Анни Ахматової 22» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги, а саме за утримання будинку та прибудинкової території, а також суми відшкодування втрат відповідно статті 625 ЦК України. А відтак висновок суду про задоволення позовних вимог є правильним, оскільки зроблено на підставі належним чином оцінених доказів, які судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи перевірено та надано їм правову оцінку.
Аргументи заявника про наявність рішення Господарського суду міста Києва від
10 червня 2021 року у справі № 910/17657/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСББ «Анни Ахматової 22» про визнання недійсними окремих положень статуту, яким вказаний позов задоволено та визнано недійсним пункт 8 розділу III статуту ОСББ «Анни Ахматової 22»; визнано недійсними та скасовано рішення ОСББ «Анни Ахматової 22» оформлені протоколом № 3 від 14 квітня 2019 року - 29 квітня 2019 року, колегія суддів відхиляє як безпідставні з таких підстав.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСББ «Анни Ахматової 22» на рішення Господарського суду міста Києва від
10 червня 2021 року у справі № 910/17657/20 задоволено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10 червня 2021 року у справі
№ 910/17657/20 скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСББ «Анни Ахматової 22» про визнання недійсними окремих положень статуту відмовлено.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 18 листопада
2021 року набрала законної сили з дня її прийняття.
У справі № 910/17657/20 Північним апеляційним господарським судом встановлено, що статут ОСББ прийнятий на установчих зборах 04 березня 2018 року відповідає за формою та змістом Типовому статуту та містить положення, які не суперечать вимогам законодавства, і є істотними для діяльності об'єднання.
За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
У зв?язку із наведеним, Київський апеляційний суд також визнає неприйнятними аргументи заявника про те, що ОСББ «Анни Ахматової 22» не має цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов?язки) в сфері житлово-комунального господарства щодо організації своєї діяльності, так як такі спростовуються встановленими фактичними обставинами по справі
№ 910/17657/20 за наслідками її апеляційного перегляду.
Разом з цим, Київський апеляційний суд зазначає про те, що йому під час апеляційного перегляду справи № 753/21853/20 відомо про подання касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від
18 листопада 2021 року у справі № 910/17657/20.
Проте, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі
№ 910/17657/20 залишено без руху.
Тобто, касаційне провадження по справі № 910/17657/20 не відкрито, а відтак у Київського апеляційного суду відсутній встановлений пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України обов?язок щодо зупинення провадження у справі, оскільки тлумачення вказаної норми процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що обов?язок суду щодо зупинення провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, виникає лише за наявності відкритого провадження у такій справі.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, апеляційний суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня
2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Щодо судових витрат
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представником позивача вищенаведені вимоги закону дотримані, оскільки представником до закінчення розгляду справи в апеляційному суду, було зроблено заяву про стягнення витрат за професійну правничу допомогу, а докази про судові витрати ними подано до суду разом із заявою.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Верховний суд у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 127/13154/16-ц зокрема зазначив, що доводи касаційної скарги щодо безпідставності відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки його представник не залучався ухвалою суду, як особа, яка надає правову допомогу, є необґрунтованими.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» п.131).
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Дегтярьова О.П. складала відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 .
Позивач оплатив надані послуги в сумі 1000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №1394 від 28 грудня 2021 року.
Зважаючи на вимоги ст.ст. 141, 382 ЦПК України та виходячи із доведеності понесених ОССБ «Анни Ахматової 22» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень, суд вважає необхідним вирішити питання про судові витрати - стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених ОСББ «Анни Ахматової 22» судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 1000 гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) на користь ОСББ «Анни Ахматової 22» (ЄДРПОУ 42025483 м. Київ вул. Анни Ахматової, 22) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна