1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року,
за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить Компанії ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу Офісу Генерального прокурор ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора і накласти арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить Компанії ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП.
Прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною з огляду на наступне.
Вважає, що слідчий суддя залишив поза увагою доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно, не врахував мету та підстави арешту згаданого майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та можливі наслідки такого обмеження, не вірно надав оцінку щодо заборони особам, яким належить відповідне право, використовувати та розпоряджатись вказаним майном за його призначенням.
На переконання прокурора з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), у відповідності до п.п. 1,3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, є необхідність в арешті нерухомого майна, а саме: приміщення по АДРЕСА_1 , як об'єкт права власності ГО «Український нагляд».
Наголошує, що згадане майно використовується як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі є об'єктом кримінально протиправних дій та отриманий Компанією ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, прокурор вважає, що не накладення арешту може стати наслідком відчуження майна, та втрати можливості відшкодування завданої злочином шкоди, повернення належного потерпілому майна, порушення його корпоративних прав, що в подальшому стане перешкодою для об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження. А в разі подальшого відчуження права власності на зазначене майно може призвести до виникнення нових обставин у кримінальному провадженні, що підлягають доказуванню, а також порушень прав та свобод осіб, які не є учасниками кримінального провадження.
Також, зазначає про відсутність негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, які б порушували інтереси держави чи загальні засади кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями та заперечення на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань23 грудня 2015 року під № 12015110130004810, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 206, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 296, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
Постановою заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 11 листопада 2016 року об'єкт нерухомого майна, а саме: будинок АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016100060006450.
31 серпня 2021 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить Компанії ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено відповідність згаданого майна критеріям ст. 98 КПК України, можливість спеціальної конфіскації та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини 1 статті 170 КПК України.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів судового провадження, та правильно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить Компанії ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП, на який прокурор просить накласти арешт був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки в клопотанні про арешт майна та долучених до нього документах відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вказаний будинок визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015110130004810. При цьому, слід зауважити, що прокурором на підтвердження доводів щодо відповідності майна критеріям речового доказу надано постанову про визнання згаданого майна речовим доказом у іншому кримінальному провадження, а саме № 12016100060006450 від 01 жовтня 2016 року.
Також, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно і з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки прокурором не доведено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить Компанії ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП придбано власником безоплатно або за заниженою ціною. Також не доведено, що повноважені представники власника майна знали чи повинні були знати, що згадане майно відповідало будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Не спростовують такий висновок і доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора.
Також, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді та накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна доводи прокурора щодо повідомлення 13 жовтня 2021 року ОСОБА_9 , як директору ТОВ «ХК КИЇВРЕСТАВРАТОР» та ОСОБА_10 , як представнику ЛЕДОЄН ХОЛДІНГ ЛТД про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206-2, ст. 358 КК України, зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність ухвали слідчого судді на момент її постановлення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, - без задоволення.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, а саме: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить Компанії ДЕВОЛІА ІСТЕЙТ ЛЛП, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/46408/21-к Справа №11-сс/824/529/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1