09 лютого 2022 року м. Київ
Справа № 755/12857/21
Провадження: № 22-ц/824/2227/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Нежури В.А., Поліщук Н.В.
секретар Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Хромової О.О.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що шлюб з відповідачкою був укладений з її ініціативи, проте, спільне сімейне життя у них не склалося через різні погляди на сімейні відносини, відсутність поваги та взаєморозуміння. З моменту реєстрації шлюбу сторони не перебували у подружніх відносинах, ніколи не проживали разом, не вели спільного господарства. Зазначив, що шлюб носить виключно формальний характер, подальше його збереження є неможливим, оскільки це суперечить його інтересам, заходи щодо примирення подружжя є недоцільними. Спору про поділ майна між ними немає, спільних дітей від шлюбу вони також не мають. За викладених підстав, просив розірвати шлюб з ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 березня 2019 року Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 350.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Гутарін Я.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що тимчасовий розлад в сім'ї і конфлікти між чоловіком і жінкою, викликані випадковими причинами, а також необгрунтоване серйозними мотивами небажання одного або обох з подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу. Збереження сім'ї, захист інтересів дітей є одним з обов'язків суду, тому перш ніж ухвалити рішення про розлучення суд повинен вжити всіх заходів для примирення подружжя, збереження сім'ї. Вказав, що відповідачка заперечує проти розірвання шлюбу, тому це може свідчити про можливість подальшого примирення між нею та позивачем, а тому просив надати сторонам строк для примирення.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що сім'я з ОСОБА_1 фактично створена не була. Вказав, що після реєстрації шлюбу він та відповідачка продовжували проживати за різними адресами, у кожного з них був власний бюджет, взаємних прав та обов'язків між ними не існувало. Окрім того відмітив, що, реєструючи шлюб з відповідачем, він не переслідував будь-яких корисливих мотивів. Стверджував, що наміру проживати разом однією сім'єю немає ні у нього, ні у ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для надання строку на примирення. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні адвокат Загороднюк В.В. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 та її адвокат в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстрований Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 350.
Від шлюбу спільних дітей немає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, втратили почуття любові та поваги один до одного, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, клопотань про надання строку для примирення сторони не заявляли, а тому вважав, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає розірванню.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Виходячи із засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
У позовній заяві позивач зазначав, що спільне життя з відповідачкоюне складається, після укладення шлюбу вони продовжили проживати окремо, спільне господарство не ведуть.Відповідачка уникає з ним зустрічей, не відповідає на дзвінки, при цьому, відмовляється розірвати шлюб у органах РАЦС. Наміру проживати разом однією сім'єю ні він, позивач, ні відповідачка ОСОБА_1 не мають, а тому просив суд не надавати строк на примирення.
Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а також, врахувавши відсутність у сторін дітей, а також майнового спору між ними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції строку для примирення, колегія суддів виходить із того, що надання строку для примирення подружжя та його тривалість є правом суду, а не його обов'язком.
За змістом норм СК України заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Зважаючи на те, що позивач заперечує проти надання строку на примирення, а відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, жодних заперечень з цього приводу не висловила, у суду першої інстанції не було підстав для надання сторонам такого строку.
Розглядаючи клопотання скаржника про надання строку для примирення, колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, з'ясувавши причини і обставини спору, також не вбачає доцільності в наданні сторонам строку на примирення, оскільки сімейні стосунки сторін є припиненими, а позивач категорично заперечує проти збереження шлюбу.
Посилання скаржника на те, що тимчасовий розлад в сім'ї і конфлікти між чоловіком та жінкою викликані випадковими причини є неприйнятними, оскільки будь-які докази того, що сторони виявили намір примиритись, або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, напроти, при апеляційному перегляді справи встановлено, що за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких підстав, апеляційна скарга адвоката Гутаріна Я.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,суд
Апеляційну скаргу адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді В.А. Нежура
Н.В. Поліщук