9 лютого 2022 року місто Київ
справа №752/19360/21
провадження№22-ц/824/2107/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Журавльова Д.Д.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 10 серпня 2021 року, постановлену у складі судді Ольшевської І.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
У серпні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про поділ спільного сумісного майна подружжя. Предметом поділу, зокрема, є квартира АДРЕСА_1 .
Одночасно з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в який ОСОБА_1 просила заборонити ОСОБА_2 здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_2 ; заборонити Департаменту надання адміністративних послуг. Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації вносити до реєстраційного обліку відомості про реєстрацію місця проживання будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_2 .
Заява обґрунтована тим, що за час припинення шлюбних відносин та фактичного не проживання в квартирі відповідачем вчиняються дії щодо здійснення реєстрації місця проживання інших осіб, а саме 4 червня 2019 року зареєстровано особу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано особу, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки наразі вирішується питання щодо поділу спільного майна подружжя, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , вчинення дій щодо реєстрації інших осіб, в тому числі і без її згоди, в спірній квартирі з боку відповідача може ускладнити виконання рішення суду та призведе до необхідності обрання нового способу захисту та подальшого звернення до суду з новими вимогами. Обраний нею спосіб захисту не обмежує права відповідача щодо права власності, а лише захищає від недобросовісних дій останнього.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Заборонено ОСОБА_2 здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .
Заборонено Департаменту надання адміністративних послуг, Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації вносити до реєстраційного обліку відомості про реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 30 вересня 2021 року подав апеляційну скаргу, , в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В апеляційній скарзі зазначає про те, що позивачем одним чином не обґрунтовано та в оскаржуваній ухвалі не вказано, яким чином вжиті судом заходи забезпечення позову будуть гарантувати реальне виконання судового рішення, оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування, як саме невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, в якій просить забезпечити позов позивач, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із предмета позову. Судом першої інстанції порушено принцип рівноправності сторін у спорі, в даному випадку забезпеченням позову обмежуються лише права відповідача. Судом першої інстанції порушено вимоги ч.3 ст.150 ЦПК України, а саме порушено вимоги щодо співмірності, заходи забезпечення позову жодним чином не являються спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Зважаючи на обсяг позовних вимог, такий вид забезпечення позову порушує принцип відповідності. Крім того. зазначає, що суд першої інстанції вжив заходів забезпечення позову за відсутності будь-яких доказів необхідності саме такого виду забезпечення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Представник ОСОБА_2 адвокат Федірко С.А. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 адвокат Полонська Н.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позовних вимог у даній справі є поділ спільного сумісного майна подружжя, в тому числі квартира АДРЕСА_1 .
Постановляючи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належним чином обґрунтував підстави звернення з заявою про забезпечення позову, вказані заходи забезпечення позову, про застосування яких судом просить позивач, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи. При цьому, судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, та наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Крім того, суд дійшов висновку, що реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору в майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, повинна бути, в тому числі, захищена від необхідності подання наступних позовів, пов'язаних з предметом спору, підстави пред'явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин. Також суд зазначив, що обраний позивачем захід забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим ст.150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ЦПК України:
-суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ст.149 ЦПК України);
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних відносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст.150 ЦПК України);
- заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч.3 ст.150 ЦПК України);
- не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті ( ч.10 ст.150 ЦПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогам. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягається: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Предметом позову у цій справі є поділ майна подружжя, в тому числі і квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 29 серпня 2005 року. Сторони у зареєстрованому шлюбі перебували з 28 лютого 2003 року по 15 липня 2019 року. В порядку поділу майна ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Обраний позивачем захід до забезпечення позову полягає в накладенні заборони відповідачу та органам, що займаються реєстрацією місця проживання/перебування фізичних осіб, здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб у спірній квартирі.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між заходом забезпечення позову, який обрала позивачка ОСОБА_1 , і предметом позовної вимоги, зокрема, визнання за позивачкою права власності на квартиру в порядку поділу майна подружжя, наявний зв'язок.
Незастосування заходу забезпечення позову у цій справі шляхом накладення заборони вчинення дій, спрямованих на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб, не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на всю квартиру. Окрім того, такий захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами у цій справі. Сам факт реєстрації відповідачем місця проживання його малолітніх дітей у спірній квартирі не являється розпорядженням квартирою, яка є предметом спору.
За таких обставин, наявні підстави вважати, що висновок суду першої інстанції зроблений з порушенням норм процесуального права.
Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 вересня 2020 року у справі № 201/12570/18 не заслуговує на увагу колегії суддів, і така позиція не може бути врахована при розгляді цієї справи, оскільки предмет позовів у цих справах різний, які і різна правовідносини. Предметом спору у справі №201/12570/18 є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності банку на іпотечне майно. У цій справі предметом позову є поділ майна подружжя.
Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 10 серпня 2021 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 14 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус