Справа № 759/10165/19 Головуючий у 1-й інст. - Ул'яновська О.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/4447/2022 Доповідач - Рубан С.М.
08 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Болотов Є.В., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року про роз'яснення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_4 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про роз'яснення резолютивної частини рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю та просила вказати, що визнане за ОСОБА_1 право власності на 83,5/100 частини квартири АДРЕСА_1 , є тотожним до права власності ОСОБА_1 на 167/200 частини квартири АДРЕСА_1 .
Посилалась на те, що у рішенні про відмову зазначено, що «Також, слід зазначити, відповідно до вищезазначеного, поданого рішення суду, за заявником визнається право власності на 83,5/100 частини квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, посилалась на те, що відповідно до п. 3 пп.3.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №55 право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2, 1/3, 1/5 тощо)», таким чином, на даний момент рішення не виконано через незрозумілість його змісту як для позивача, так і для державного реєстратора.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 16 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського рацйонного суду м. Києві від 11 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення задовольнити.
Посилається на те, що ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року у зв'язку із незрозумілістю його резолютивної частини.
Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для роз'яснення, оскільки виконати рішення без роз'яснення неможливо.
Посилається на те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 22020 року не може бути виконане, адже для його виконання необхідним є проведення державної реєстрації права власності позивача.
Крім того, посилається на те, що висновки суду першої інстанції є абсолютно необґрунтованими, оскільки подана заява про роз'яснення судового рішення стосується виключно роз'яснення такого рішення та жодним чином не покликана змінити його зміст.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, представник відповідача просить слухати справу у їх відсутності, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення є зрозумілим і роз'яснення не потребує, а зазначені заявником мотиви у заяві не є підставою для роз'яснення.
Крім того, із заяви про роз'яснення судового рішення вбачається, що заявник фактично просить винести нове судове рішення, що виходить за межі повноважень суду щодо роз'яснення судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 271 ЦПК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 83,5/100 частин квартири АДРЕСА_1 .
Боргові зобов'язання за договором іпотечного кредиту від 04.06.2008 року за №1.08062499, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_3 на придбання житлової нерухомості поділити порівну між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 641 грн 59 коп. (а.с. 101- 102, т. 1).
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2021року залишено без змін (а.с. 219-222, т.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до ст. 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
За своєю правовою суттю роз'яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз'яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Стаття 271 ЦПК України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Згідно ст. 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що із змісту заяви про роз'яснення судового рішення вбачається, що заявник фактично просить винести нове судове рішення, що виходить за межі повноважень суду щодо роз'яснення судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 271 ЦПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Як зазначалося вище, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 83,5/100 частин квартири АДРЕСА_1 .
Боргові зобов'язання за договором іпотечного кредиту від 04.06.2008 року за №1.08062499, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_3 на придбання житлової нерухомості поділити порівну між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6 641 грн 59 коп. (а.с. 101- 102, т. 1).
Тобто, позовні вимоги позивача у тому вигляді у якому вони були заявлені задоволені повністю.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2021року залишено без змін (а.с. 219-222, т.1).
Із змісту рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, вбачається, що зміст резолютивної частини рішення є чітким і зрозумілим, однозначним та не допускає подвійного трактування.
Доводи апеляційної скарги про те, що подана заява про роз'яснення судового рішення стосується виключно роз'яснення такого рішення та жодним чином не покликана змінити його зміст, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки скаржник фактично висловлює свою незгоду з ухваленим судовим рішенням, порушує питання про внесення в рішення нових даних та просить роз'яснити мотиви ухваленого рішення, що не є підставою для роз'яснення рішення суду відповідно до ст.271 ЦПК України.
Крім того, роз'яснення рішення суду можливе тоді, коло воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілими, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Апеляційним судом встановлено, що протягом судового розгляду позивач не просила уточнити позовні вимоги та вказати, що 83,5/100 частини спірної квартири є тотожними до права власності ОСОБА_1 на 167/200 частини спірної квартири.
Вказане не було предметом розгляду суду першої інстанції.
Крім того, відсутність установлення тотожності часток у мотивувальній частині рішення суду виключає роз'яснення резолютивної частини рішення суду щодо встановлення тотожності права власності ОСОБА_1 на 83,5/100 частини квартири № 21 до права власності ОСОБА_1 на 167/200 частини цієї квартири.
Таким чином, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення викладена чітко та зрозуміло та не є такою, що потребує додаткового роз'яснення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 лютого 2022 року.
Головуючий
Судді