Справа № 757/54365/21 Головуючий у 1-й інст. - Підпалий В.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/4403/2022 Доповідач - Рубан С.М
08 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Болотов Є.В., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. в якому просила визнати виконавчий напис № 63270 від 05 жовтня 2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд», заборгованість за кредитним договором у сумі 21 208 грн 42 коп таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 63270 від 05 жовтня 2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість у загальному розмірі 21 208 грн 42 коп., у виконавчому провадженні № 64000740, що ведеться приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року та ухвалити нову постанову, якою вжити заходи забезпечення позову та зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 63270 від 05 жовтня 2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість у загальному розмірі 21 208 грн 42 коп., у виконавчому провадженні № 64000740, що ведеться приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С.
Посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки наданим позивачем доказів, не дослідив їх та помилково відмовив у забезпеченні позову.
Крім того, посилається на те, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачу коштів, на які буде звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса буде утруднене або взагалі неможливе.
Від інших учасників відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача не містить належного обґрунтування припущення та обставин про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. в якому просила визнати виконавчий напис № 63270 від 05 жовтня 2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд», заборгованість за кредитним договором у сумі 21 208 грн 42 коп таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 63270 від 05 жовтня 2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованість у загальному розмірі 21 208 грн 42 коп., у виконавчому провадженні № 64000740, що ведеться приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач посилалась на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни перебуває виконавче провадження № 64000740 з виконання виконавчого напису № 63270 від 05 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість у розмірі 21 208 грн 42 коп. 06 вересня 2021 року та було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження № 64000740.
Посилалась на те, що у випадку задоволення позовних вимог, вказаний виконавчий напис буде визнано таким, що не підлягає виконанню, а такий вид забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з її доходів та усуне перешкоди у користуванні її майном.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб.
На підставі ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
забороною вчиняти певні дії;
встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 6 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, і їх значення полягає в тому, що вони захищають законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_2 вважає, що такий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства через порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.
На виконання вказаного виконавчого напису приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 64000740 та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження.
ОСОБА_2 звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову просила зупинити примусове стягнення, яке вже відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса, обґрунтовуючи її можливістю передчасного стягнення грошових коштів на підставі оскаржуваного виконавчого документа.
Колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, передбачений п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України.
Позивачем наведені як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з роз'ясненнями викладеними у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Таким чином, колегія суддів виходить з того, що у разі не зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса у виконавчому провадженні на час розгляду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вказане може призвести до незаконного стягнення при примусовому виконанні оскаржуваного виконавчого напису грошових коштів з боржника.
Крім того, у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи судом приватним виконавцем буде примусово стягнуто з доходів ОСОБА_2 заборгованість, то у позивача є обґрунтовані побоювання про неможливість ефективно захистити свої права у межах цього судового провадження, що також може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення її порушених чи оспорюваних прав або інтересів при новому зверненні до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову наступного змісту.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову та зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 63270 від 05 жовтня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість у сумі 21 208 грн 42 коп., у виконавчому провадженні № 64000740, що ведеться приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяною Сергіївною.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 лютого 2022 року.
Головуючий
Судді