1[1]
20 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 про відкриття провадження проти начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 ,
за участю ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 про відкриття провадження проти начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що фактично ОСОБА_5 просить суд саме в судовому порядку покласти певні обов'язки на начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , які прямо не передбачені КПК України та покладення яких саме в судовому порядку не підпадає під дію ст. 303 КПК України та є підставою для відмови у відкритті провадження за скаргою.
Окрім того, слідчий суддя вказав на те, що скарга ОСОБА_5 , складено російською мовою, а отже вимоги до форми скарги заявником не дотримані, що порушує принцип рівності учасників кримінального судочинства.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року скасувати та винести пряме рішення про зобов'язання начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 дати аргументовану письмову відповідь на підставі якого закону, при наявності повної доказової бази, на протязі п'яти років не проводиться досудове розслідування.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_5 вказує, що був порушений передбачений п. 1 ч. 1 ст. 35 КПК України порядок розподілу справ різним суддям і всі його 7 клопотань були направлені одному судді, компетентність якого викликає сумнів.
Також ОСОБА_5 зазначає і про те, що слідчим суддею було грубо порушено вимоги п. 3 ст. 306 КПК України, оскільки розгляд скарги відбувся без його обов'язкової участі, що, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, є підставою для скасування ухвали, так як судовий розгляд здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Окрім того, апелянт звертає увагу, що він оскаржує бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка виникла внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України, отже підлягає розгляду слідчим суддею.
Також апелянт зазначає про необґрунтованість ухвали слідчого судді посилаючись на ст. 12 "Про судоустрій і статус суддів" щодо мовного питання та вказує, що суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, а також використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними у судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Окрім того, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що оскаржувана ним ухвала була отримана засобами поштового зв'язку лише 26 листопада 2021 року, а тому він не мав можливості за один день підготувати апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення слідчого необхідно змінити, виходячи з таких підстав.
Що стосується доводів апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, то колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не є пропущеним, оскільки оскаржувана ухвала постановлена без виклику скаржника, а тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. З наявних в матеріалах провадження даних убачається, що копія оскаржуваної ухвали отримана ОСОБА_5 26 листопада 2021 року, а апеляційна скарга подана 30 листопада 2021 року, тобто в межах п'ятиденного строку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2022 року в частині підстав для ухваленні рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 , на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування, які підлягають оскарженню під час досудового слідства, є вичерпним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України допускається оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 19 листопада 2021 року ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд винести ухвалу, якою зобов'язати начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 надати аргументовану письмову відповідь на підставі якого закону, при наявності повної доказової бази, злочинцям не виносяться повідомлення про підозру та не проводиться досудове слідство, а також просив суд в судовому порядку покласти певні обов'язки на начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 .
Отже, за змістом скарги ОСОБА_5 ним не оскаржувались такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, які, відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути предметом розгляду слідчого судді, тому слідчий суддя, керуючись вимогами ч. 4 ст. 304 КПК України, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за вказаною скаргою, вмотивувавши своє рішення з посиланням на фактичні обставини провадження та вимоги закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 оскаржував до слідчого судді бездіяльність, яка полягала у нездійсненні інших процесуальних дій, зокрема, у невиконанні вимог ст. 220 КПК України по розгляду його клопотання є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Так, матеріали провадження не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 звертався до начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області у певному кримінальному провадженні з клопотанням, яке мало бути розглянутим у порядку, передбаченому ст. 220 КПК України.
У клопотанні до слідчого судді ОСОБА_5 не просив зобов'язати начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 розглянути його клопотання, заявлене у певному кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому ст. 220 КПК України, а просив зобов'язати начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 надати аргументовану письмову відповідь, зокрема, на підставі якого закону, при наявності повної доказової бази, злочинцям не виносяться повідомлення про підозру та не проводиться досудове розслідування протягом п'яти років.
Слідчий суддя має повноваження щодо вирішення лише тих питань, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, як на те указують положення ч. 3 ст. 26 КПК України, отже, слідчий суддя не може у провадженні вирішувати питання, що не віднесені до його повноважень, враховуючи лише бажання скаржника.
Позаяк у клопотанні ОСОБА_5 фактично оскаржувалась бездіяльність начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, яка не могла бути предметом оскарження згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 КПК України, то слідчий суддя не мав відповідних повноважень на розгляд такої скарги та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 .
При розгляді скарги ОСОБА_5 не було допущено порушень вимог ст. 35 КПК України щодо порядку розподілу справ, оскільки згідно з протоколом передачі судової справи від 19 листопада 2021 року головуючим у судовій справі з єдиним унікальним номером 372/2540/16-к, номер провадження 1-кс 1404/21, визначено суддю ОСОБА_8 , який і розглянув вказане провадження, а та обставина, що суддя ОСОБА_8 . Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою був визначений для розгляду інших клопотань ОСОБА_5 , не свідчить про порушення вимог ст. 35 КПК України.
Доводи апелянта про на те, що розгляд його скарги був проведений з порушенням вимог ст. 306 КПК України без його виклику в судове засідання, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції на підставі ст. 412 КПК України, є неспроможним, позаяк рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 слідчий суддя місцевого суду постановив на стадії вирішення питання щодо можливості прийняття скарги до розгляду у порядку ст. 304 КПК України, а не розглядав скаргу по суті її вимог, що здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, на підставі ч. 3 ст. 306 КПК України з ухваленням рішення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді в частині рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині оскарження ухвали слідчого судді щодо застосування вимог ст. 10 Конституції України та ст. 29 КПК України, як підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність слідчого чи прокурора.
Так, слідчий суддя, вказуючи на те, що скаргу ОСОБА_5 складено російською мовою та посилаючись на вимоги ст. 10 Конституції України, ст.14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, дійшов до висновку про те, що заявником не дотримані вимоги до форми скарги, що порушує принцип рівності учасників кримінального судочинства.
При цьому слідчий суддя в ухвалі зазначив, що заявник не позбавлений права звернутись до перекладача з метою перекладу заяви на державну мову з метою приведення її у відповідність до вимог закону.
Насамперед, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним кримінальним процесуальним законом не встановлено вимог до скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, зокрема, не встановлено того, що скарга до суду повинна подаватись державною мовою, якою здійснюється кримінальне провадження.
Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 304 КПК України недотримання вимог щодо скарги не може бути підставою для відмови у відкритті провадження за скаргою.
Висновок, викладений в ухвалі слідчого судді про те, що подача до суду скарги, складеної російською мовою, порушує принцип рівності учасників кримінального судочинства суперечить вимогам ст. 10 Конституції України та інших законів України щодо застосування мови у судовому провадженні.
Так, відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, а ч. 1 ст. 29 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
Водночас, ч. 3 ст. 29 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Отже, ч. 3 ст. 29 КПК України та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено і гарантовано право особи, яка не володіє чи недостатньо володіє державною мовою, подавати до суду скарги рідною або іншою мовою, якою вона володіє.
При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не зобов'язує заявника звертатися до перекладача з метою перекладу його скарги на державну мову, але згідно з ч. 1 ст. 68 КПК України заявник може залучити перекладача у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу документів.
Таким чином, у разі звернення до суду особи, яка не володіє чи недостатньо володіє українською мовою, така особа може подати до суду заяву рідною мовою або іншою мовою, якою вона володіє, чи звернутись до перекладача для перекладу скарги на державну мову, якою в Україні здійснюється кримінальне провадження, проте право вибору мови звернення до суду належить скаржникові, оскільки таке право гарантовано ст. 10 Конституції України, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч. 3 ст. 29 КПК України.
Окрім того, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах за мовною ознакою, бо це порушує принцип рівності перед законом і судом, установлений у ст. 10 КПК України.
Отже, ухвала слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року в частині відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на тій підставі, що скаргу складено російською мовою, є незаконною і таке посилання необхідно виключити з мотивувальної частини ухвали.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 про відкриття провадження проти начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 змінити: виключити з мотивувальної частини ухвали посилання як на підставу для відмови у відкритті провадження подачу скарги російською мовою.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №372/2540/16-к
Провадження № 11-сс/824/557/2022
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1