Єдиний унікальний номер справи: 367/9864/19 Головуючий у суді першої інстанції: Саранюк Л.П.
Номер провадження: 22-ц/824/1416/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
20 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі - Качалабі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
В Ірпінський міський суд Київської області звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, апелянт) про поділ майна подружжя, у якому просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 магазин-перукарню, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648.
У порядку розподілу спільного майна подружжя, також просила визнати за нею. право власності на 1/2 частину магазину-перукарні, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину магазину-перукарні, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648.
Стягнути з ОСОБА_1 на її користь судовий збір в сумі 5 763,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. та послуги з оцінки майна у розмірі 1 000,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що 21 лютого 1976 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від шлюбу неповнолітніх дітей сторони не мають.
Зазначила, що ОСОБА_1 , 01 серпня 2019 року звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою про розірвання шлюбу, який укладений між ними, справа № 367/3901/19.
Вказала про те, що під час перебування у шлюбі, а саме: 26 вересня 2011 року подружжям був збудований магазин-перукарня, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно звіту № 1272 від 05 грудня 2019 року про незалежну експертну оцінку нежитлового приміщення (магазин-перукарня) ринкова вартість об'єкта становить 3 852 405,00 гривень.
Також, 24 квітня 2015 року подружжя придбало земельну ділянку площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно звіту № 1271 від 05 грудня 2019 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, ринкова вартість об'єкта становить 258 444,00 грн..
Оскільки, домовленості щодо способу поділу даного майна між сторонами не досягнуто, позивач змушена звернутися до суду.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2021 року позов задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 магазин-перукарню, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2011 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради № 106 від 03 вересня 2011 року та земельну ділянку, площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В. 24 квітня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 414.
У порядку розподілу спільного майна подружжя:
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину магазину-перукарні, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зарестрований на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2011 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради № 106 від 03 серпня 2011 року та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В. 24 квітня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 414, як на частку у спільному майні подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину магазину-перукарні, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2011 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради № 106 від 03 серпня 2011 року та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В. 24 квітня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 414, як на частку у спільному майні подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5 763,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. та послуги з оцінки майна у розмірі 1 000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким, в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на магазин-перукарню, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
В рахунок компенсації частини майна спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 , право власності на 53/200 частки житлового будинку № 19, а саме: на приміщення: 1-1- коридор, площею 15,2 кв.м; 1-2 - коридор, площею 4,2 кв.м; 1-3 кладова, площею 2,2 кв.м; 1-4 - житлова, площею 29,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно 53/200 частину земельної ділянки площею 0,1308 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:1103, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Котар С.В. проти доводів апеляційної скарги заперечила посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 21 лютого 1976 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Юхнівської сільської ради Миронівського району Київської області, актовий запис № 2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 19 листопада 2019 року (а.с. 10). Від шлюбу неповнолітніх дітей сторони не мають.
ОСОБА_1 , 01 серпня 2019 року звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою про розірвання шлюбу, укладеного з ОСОБА_2 , справа № 367/3901/19.
Під час перебування у шлюбі, а саме 26 вересня 2011 року подружжям був збудований магазин-перукарня, загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2011 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Гостомельської селищної ради № 106 від 03 серпня 2011 року та зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно звіту № 1272 від 05 грудня 2019 року про незалежну експертну оцінку нежитлового приміщення (магазин-перукарня) ринкова вартість об'єкта становить 3 852 405,00 грн.
Судом також встановлено, що 24 квітня 2015 року подружжя придбало земельну ділянку площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Прилипко В.В., та 24 квітня 2015 року зареєстровано в реєстрі за № 414 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно звіту № 1271 від 05 грудня 2019 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, ринкова вартість об'єкта становить 258 444,00 грн.
Домовленості щодо способу поділу даного майна між сторонами не досягнуто.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ч. 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У п.п. 22-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11, від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11, від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Відповідно до п. 24 вказаної Постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Враховуючи те, що судом встановлено, що спірне нерухоме майно було набуте у власність сторонами по справі за час перебування ними у шлюбі, колегія суддів вважає, що висновок Ірпінського міського суду Київської області про наявність підстав для задоволення позову є правильним, таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. .
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із поділом майна подружжя, здійсненим судом, та відхиляються колегією суддів як необгрунтовані.
Так, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на магазин-перукарню загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,04 га., кадастровий номер 3210945900:01:072:0648, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з цим, апелянт не зазначає передбачених законом причин для визнання вказаних об'єктів його особистою приватною власністю та не обгрунтовує підстав для відступлення від принципу рівності часток у спільному майні подружжя.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Ірпінського міського суду Київської області та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
За таких обставин, при вирішенні вказаної цивільної справи, Ірпінський міським судом Київської області правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, тому, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення,
а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар