Єдиний унікальний номер 342/562/14-к
Номер провадження 1-кп/341/15/22
15 лютого 2022 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисниці ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2013 під № 12013090150000695, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, громадянки України, не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна.
Відповідно до змісту обвинувального акта 05 листопада 2013 року, близько 18 годин 00 хвилин, їдучи в приватному мікроавтобусі марки «Рено-Трафік», н. з. НОМЕР_1 сполученням Івано-Франківськ - Городенка, умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, між населеними пунктами Незвисько-Городенка таємно викрала шкіряну чоловічу сумочку (барсетку), завідомо знаючи, що вона належить ОСОБА_6 , який раніше забув сумку у вказаному транспорті. У вищевказаній сумці знаходились гроші в сумі 22000,0 грн, 150 доларів США, 6000,0 російських рублів та золоті ювелірні вироби загальною вагою 7 грам. Своїми діями обвинувачена спричинила потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 28450 грн.
Надалі обвинувачена викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, зокрема гроші, валюту та ювелірні вироби привласнила, а чоловічу сумочку викинула біля автостанції в м. Городенка.
Дії ОСОБА_4 органи досудового розслідування кваліфікували за частиною 1 статті 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна.
Обвинувачена ОСОБА_4 через канцелярію суду подала клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Клопотання обґрунтоване тим, що судовий розгляд цього кримінального провадження триває з 28.04.2014. Кримінальне провадження щодо неї розглядається впродовж семи років.
Водночас кримінальне провадження, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, є проступком. Тобто з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі і до набрання вироком законної сили минули установлені строки давності. Вона не ухилялась від слідства та суду, нею не вчинено нового кримінального правопорушення.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Захисниця обвинуваченої просила вищевказане клопотання задовольнити.
Прокурор щодо задоволення клопотання не заперечив. Зазначив, що наявні правові підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення відповідного діяння минуло більше трьох років.
Потерпілий подав заяву від 21.01.2022, у якій зазначив, що будь-яких претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 в цьому кримінальному провадженні не має, обвинувачень за частиною першою статті 185 КК України до ОСОБА_4 не має і мати не буде.
Надаючи правову оцінку клопотанню обвинуваченої, суд виходить з такого.
На час події кримінального правопорушення відповідне діяння за частиною першою статті 185 КК України визначалось діючим на той час КК України як злочин середньої тяжкості, за вчинення якого було передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Згідно з частиною 1 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з діючими приписами частини першої статті 185 КК України за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Відповідно до частини 2 статті 12 КК України (у чинній на цей час редакції) кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Тобто, діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , на цей час кваліфікується як кримінальний проступок, що поліпшує становище особи, а тому наявні підстави для застосування приписів частини першої статті 5 КК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, з моменту події кримінального правопорушення до часу подання вказаного клопотання минуло значно більше трьох років. Обставини, які передбачені частинами 2, 3 ст. 49 КК України та які впливають на перебіг строку давності, не встановлені.
Таким чином, строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні від 11.11.2013 № 12013090150000695 закінчились.
Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 статті 49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, яка подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України.
Відтак, відсутні правові перешкоди щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання обвинуваченої та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_6 цивільного позову суд зазначає наступне.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема статтею 129 КПК України установлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Вирішення цивільного позову під час звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Ураховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
При цьому у випадку закриття кримінального провадження з установлених КПК України підстав, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Своєю чергою під час вирішення питання щодо цивільного позову суд бере до уваги заяву потерпілого ОСОБА_6 , який претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_4 не має. Також суд враховує, що цивільний позивач на багаторазові виклики до суду не прибував, що є окремою підставою для залишення позову без розгляду відповідно до приписів частини першої статті 326 КПК України.
Таким чином, у зв'язку зі звільненням обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди необхідно залишити без розгляду, що за змістом частини 7 статті 128 КПК України не перешкоджає потерпілому пред'явити позов у порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5, 12, 49, 185 КК України, статтями 128, 284, 372, 395 КПК України, суд
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 185 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження від 11.11.2013 № 12013090150000695 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до цивільного відповідача - обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.
Роз'яснити цивільному позивачу - потерпілому ОСОБА_6 , що залишення цивільного позову без розгляду не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Речові докази у справі:
- чоловічу шкіряну сумку (барсетку), яка знаходиться на зберіганні в потерпілого ОСОБА_6 , вважати йому повернутою,
- банківські документи (заява на видачу готівки № 52208, квитанція, доручення на здійснення переказу коштів, касовий ордер, квитанція № 452735 на здійснення валютно-обмінної операції), залишити у матеріалах кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_7