Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
14 лютого 2022 р. справа № 520/26501/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним і скасування складене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 25.10.2021 року про розгляд заяви щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2019 щомісячну пенсію у розмірі 64% грошового забезпечення по відповідній посаді в поліції згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 100/18035 від 16.09.2021 (вих. № 33/41-3791), а саме - в сумі 12317,78 грн. на місяць, а також здійснити йому виплату суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 01.12.2019 по дату перерахунку пенсії разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати будь-якими строками, а також без використання при такій виплаті будь-яких постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів, які надають Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області можливість для відстрочення чи розстрочення такої виплати; 3) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Рішення про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі було прийнято 17.12.2021 р.
Період відпустки з 28.12.2021р. по 31.12.2021р., з 01.01.2022р. по 06.01.2022р., з 25.01.2022р. по 26.01.2022р., вихідні та святкові дні з 25.12.2021р. по 27.12.2021р., з 07.01.2022р. по 09.01.2022р., знаходження на лікарняному з 10.01.2022р. по 14.01.2022р., з 01.02.2022р. по 11.02.2022р. зумовили розгляд справи по суті - 14.02.2022р.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, Управління, владний суб'єкт), який був сповіщений про розгляд справи завчасно та у передбачений процесуальним законом спосіб, не виконав обов'язку із подання відзиву та доказів в обґрунтуванням незгоди із позовом. Поштове повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.12.2021 р. було отримано судом 03.02.2022р.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже наявні у справі докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу в лавах органів внутрішніх справ України, отримує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 64% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
Органом, спеціально уповноваженим на видачу довідок про грошове забезпечення діючих поліцейських у цілях перерахунку розміру раніше призначених пенсій у зв'язку із підвищення розміру поточної винагороди, а саме - ДУ "ТМО МВСУ в Харківській області" до відповідача було надіслано письмовий документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського станом на 19.11.2019р. за рівнозначною посадою у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою, 2) оклад за спеціальним званням поліцейського, 3) надбавка за вислугу років, 4) надбавка за особливості проходження служби, 5) премія (довідка №100/ 18035, вих.№33/41-3791 від 16.09.2021р.).
Заявником перед органом публічної адміністрації було порушено питання про перерахунок власної пенсії у зв'язку із збільшення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця.
За зверненням заявника органом публічної адміністрації було вчинено відмову, оформлену рішенням від 25.10.2021р.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення нового розміру пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2663-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2663-ХІІ).
Отже, приписи Закону України №2663-ХІІ є спеціальною нормою права та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2663-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2663-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, у процедурі за ст.43 Закону України №2663-ХІІ базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2663-ХІІ базовою розрахунковою величиною є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною).
Положення ч.18 ст.43 Закону України №2663-ХІІ цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі за ст.63 Закону України №2663-ХІІ.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону України №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами, адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується жодним із діючих публічних службовців (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2663-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення службовців.
11.11.2015р. КМУ було прийнято постанову №988 (далі за текстом - Постанова КМУ №988) з приводу оплати служби поліцейських.
Саме дане нормативне рішення Уряду України поширюється на відносини за участю заявника і призводить до виникнення правової підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за службу діючих поліцейських громадянину з категорії “міліціонер у відставці” або з категорії “поліцейський у відставці”.
Пунктом 3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (далі за текстом - Постанова КМУ №103) були уведені в дію правила перерахунку з 01.01.2016р. розміру раніше призначених пенсій поліцейським у відставці та атестованим співробітникам органів внутрішніх справ у відставці.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.3 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 19.11.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/12704/18).
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України п.6 Постанови КМУ №103 діяв у період часу з 28.02.2018р. та до 29.01.2020р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/5463/18).
Утрата чинності п.1 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р., п.3 Постанови КМУ №103 з 19.11.2019р., п.6 Постанови КМУ №103 з 29.01.2020р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаних календарних дат відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням поточної винагороди рівнозначному діючому публічному службовцю.
Відтак, з 01.12.2019р. заявник набув право на перерахунок (обчислення нового розміру) власної пенсії у зв'язку із підвищенням розміру винагороди діючого поліцейського.
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий поліцейський, що проходить службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) військовій посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим поліцейським підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.
Суд усвідомлює, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України №2262-XII, ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії)
Правова природа премії згідно з ст.2 та ст.15 Закону України "Про оплату праці" може полягати як у запроваджені нового регулярного платежу (збільшенні розміру раніше запровадженого регулярного платежу), так і здійсненні однократного/разового платежу, зумовленого виключно значенням особистого внеску конкретного працівника.
Тому у разі, коли випадок виплата премії стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів її особистої трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Між тим, у спірних правовідносинах орган публічної адміністрації жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського за збільшеною унаслідок підвищення винагородою не висловив.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого поліцейського у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Суд зважає, що за загальним правилом п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України рішенням суб'єкта владних повноважень є письмовий акт, дією суб'єкта владних повноважень є вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, а бездіяльністю є ухилення від виконання обов'язку.
До того ж, управлінське волевиявлення владного суб'єкта (окрім перелічених вище форм) може втілюватись і у вигляді письмової відмови (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але здатні до створення перешкоди у реалізації публічного суб'єктивного права заявника-приватної особи.
У спірних правовідносинах органом публічної адміністрації було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови, втіленої у рішенні від 25.10.2021, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника з приводу обчислення нового розміру пенсії у зв'язку із підвищенням поточної винагороди за службу рівнозначному діючому службовцю, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, що спонукає суд до скасування вказаного рішення.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправним спірного рішення і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії.
Вимога про обчислення розміру пенсії під час перерахунку від конкретної суми грошового забезпечення поліцейського у даному конкретному випадку задоволенню не підлягає, адже заявлена наперед, стосується майбутніх правовідносин, котрі ще не склались у часі та у межах яких заявник не має порушеного публічного суб'єктивного права.
Стосовно виплати різниці у пенсії однією сумою суд виходить із того, що дана вимога охоплюється легітимними сподіваннями на отримання пенсійний виплат, які є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна" у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Стосовно обов'язку органу публічної адміністрації провести виплату компенсації втрати частини доходів одночасно з виплатою боргу (тобто одночасно із проведенням платежу по недоплаті у вигляді різниці між правильно обчисленою сумою пенсії та реально виплаченою сумою пенсії у минулому) суд зазначає наступне.
Вирішуючи спори даної категорії суд сформував власні правові висновки, згідно з якими вимоги про зобов'язання виплатити компенсацію у порядку ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підлягають задоволенню безвідносно до події проведення виплати боргу з основного платежу.
У подальшому судом виявлено, що згідно з останньою у часі практикою Другого апеляційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 03.11.2021р. по справі №520/5798/21, від 23.10.2021р. по справі №520/5182/21, від 21.10.2021р. по справі №520/5615/21 викладено правові висновки, згідно з якими нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому вимоги в цій частині є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що його право на отримання компенсації при виплаті пенсії буде порушене відповідачем.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а.
З огляду на викладене, оскільки рішення у спорах даної категорії за загальним правилом не підлягають касаційному перегляду Верховним Судом, то окружний адміністративний суд задля формування єдиної судової практики вважає за необхідне відкорегувати власні правові висновки до рівня відповідності із правовими висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду та правовою позицією Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про передчасність даної вимоги та з цих підстав в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Тлумачення змісту норм ст.63 Закону України №2262-XII, постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, Порядку №45 в аспекті структури грошового забезпечення діючого службовця як бази для обчислення розміру пенсії під час перерахунку, дії в часі згаданих рішень Уряду України нормативного характеру, підстав і приводів вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням винагороди за працю діючого публічного службовця викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.03.2021р. у справі №560/3762/18, від 09.06.2021р. у справі №520/1566/19, від 31.05.2021р. у справі №344/7971/16-а, від 14.05.2021р. у справі №400/73/19, від 01.04.2021р. у справі №813/1610/15, від 01.04.2021р. у справі №520/42/19.
Так, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 17.03.2021р. у справі №560/3762/18 та постанови Верховного Суду від 14.05.2021р. у справі №400/73/19 відповідні норми постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 підлягають обов'язковому застосуванню до настання події набрання законної сили судовими актами про їх скасування.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 09.06.2021р. у справі №520/1566/19 за пенсіонером не зберігається право на включення до розрахункової величини обчислення нового розміру пенсії у зв'язку із підвищенням поточної винагороди діючому рівнозначному публічному службовцю тих платежів, котрі були присутні у структурі власного грошового забезпечення заявника, але не включені до структури поточної винагороди діючого публічного службовця і без наявності довідки про розмір грошового забезпечення пенсійний орган не може зробити перерахунок раніше призначених пенсій.
Цей же висновок в частині значення наслідків фізичного отримання пенсійним органом довідки про грошове забезпечення діючого публічного службовця міститься і у постанові Верховного Суду від 31.05.2021р. у справі №344/7971/16-а.
Отже, з викладених правових висновків Верховного Суду чітко, однозначно та безумовно слідує, що відсутність у справах пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення зумовлює відсутність підстав для прийняття рішення про перерахунок розміру раніше призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України №2262-XII.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З приписів ч. 1 ст. 2 КАС України слідує, що ті вимоги заявника, котрі заявлені наперед і стосуються можливих обставин майбутніх відносин, що виникнуть у подальшому (а саме: щодо зобов'язання виплачувати пенсію та здійснити виплату перерахованої пенсії у найближчий виплатний період без відстрочення такої виплати будь-якими строками, а також без використання при такій виплаті будь-яких постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів, які надають Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області можливість для відстрочення чи розстрочення такої виплати) задоволенню не підлягають.
Стосовно встановлення судового контролю, розглядаючи справу, суд вважає, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.
Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 25.10.2021р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.12.2019р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) за довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 16.09.2021р. №100/18035 (вих.№33/41-3791), здійснивши платіж по виплаті різниці однією сумою.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева