Справа № 500/8698/21
15 лютого 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу обслуговування №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.01.2022 (а.с.73), просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 22.09.2021 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позову вказує, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Проте відділом обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області їй було відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували наявність необхідного спеціального стажу.
При цьому відповідач не врахував до спеціального стажу період роботи позивача з 01.08.1989 по 30.06.2021 як працівника охорони здоров'я, посилаючись на те, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 прийнято на роботу до аптеки №138, а в печатці на довідках про заробітну плату, в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначена аптека №26, в записі про зарахування позивача на посаду провізора-аналітика з 03.08.1990 дату наказу зазначено як 02.11.1995, що є суперечливим. Крім того, вказано, що до заяви про призначення пенсії не додано документів про перебування ОСОБА_1 у декретній відпустці та відпустках без збереження заробітної плати.
З такою відмовою у призначенні пенсії за вислугу років позивач не погоджується та вважає її протиправною з огляду на те, що аптека №138, в якій ОСОБА_1 працювала з 01.08.1989, є структурним підрозділом Збаразької обласної комунальної центральної аптеки за №26, що стверджується довідкою від 20.09.2021 №24 та записами у трудовій книжці. Також зазначає, що згідно з довідкою Збаразької обласної комунальної центральної районної аптеки №26 від 20.09.2021 №25, в записі трудової книжки про зарахування на посаду провізора-аналітика з 03.08.1990 допущено технічну помилку в даті наказу, правильним слід вважати наказ №27 від 03.08.1990.
Звертає увагу, що на час подання заяви про призначення пенсії, відповідач не зобов'язував її подавати документи про перебування у декретній відпустці та відпустках без збереження заробітної плати. Однак, враховуючи вказану відповідачем вимогу, ОСОБА_1 подано необхідні документи до позовної заяви.
Таким чином, позивач стверджує, що на день звільнення у неї був наявний стаж, що давав право на призначення пенсії за вислугу років. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 11.01.2021.
Ухвалою суду від 11.01.2021 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи на 25.01.2022.
11.01.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та копія електронної пенсійної справи позивача (а.с.32-56). Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проти позову заперечує з огляду на таке.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років призначаються працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального захисту за умови наявності станом на 01.04.2015 спеціального стажу не менше 25 років, станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.
Згідно з наданих документів вбачається, що позивачу до стажу вислуги років не зараховано період з 01.08.1989 по 30.06.2021 як працівнику охорони здоров'я, оскільки за даними трудової книжки ОСОБА_1 прийнято до аптеки №138, а в печатці на довідках про заробітну плату, в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначено аптека №26, в записі зарахування на посаду провізора-аналітика з 03.08.1990 наявна помилка в наказі підприємства, а саме зазначено дату 02.11.1995, до заяви на призначення пенсії не додано документи про перебування у декретній відпустці та відпустках без збереження заробітної плати.
Представник відповідача звертає увагу, що для зарахування вищевказаного періоду до спеціального стажу необхідно представити документи про підтвердження роботи за основним місцем на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Листом Головного управління позивачу повідомлено, що згідно представлених документів для призначення пенсії страховий стаж складає 37 років 08 місяців 21 день.
Спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 для призначення пенсії за вислугу років відсутній. Для зарахування періоду проходження інтернатури необхідно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці не зазначена дата закінчення інтернатури.
Враховуючи вищезазначене, відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 25.01.2022 задоволено клопотання представника позивача та замінено первісного відповідача Відділ обслуговування №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на належного Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
У судовому засіданні 25.01.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача наголосив, що у ОСОБА_1 достатньо спеціального стажу на посадах працівника охорони здоров'я для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.
У судове засіданні 25.01.2022 представник відповідача не прибув, причини неприбуття до суду не повідомив, а тому такі визнані судом неповажними, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача.
У судовому засіданні 25.01.2022 оголошено перерву до 03.02.2022. У цей день У цей день розгляд справи не відбувся через тимчасову непрацездатність головуючого судді, справа знята з розгляду, наступне судове засідання призначене на 15.02.2022.
У судове засіданні 15.02.2022 учасники справи не прибули, проте представник позивача та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.74, 79).
З огляду на подані учасниками судового процесу заяви та положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, у судовому засіданні 25.01.2022, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.09.2021 звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХII (а.с.36). Як вбачається з розписки-повідомлення, позивач до заяви додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт громадянина України, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, заяву про спосіб виплати пенсії, трудову книжку (а.с.37).
Рішенням відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.09.2021 №192350004566 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Зокрема, вказано, що згідно наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 08 місяців 21 день, в тому числі стаж за вислугою років становить 00 років 00 місяців 00 днів.
До стажу вислуги років не зараховано період з 01.08.1989 по 30.06.2021 як працівнику охорони здоров'я, оскільки за даними трудової книжки ОСОБА_1 прийнято до аптеки №138, а в печатці у довідках про заробітну плату, в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначено аптека №26, в записі про зарахування на посаду провізора-аналітика з 03.08.1990 наявна помилка в наказі підприємства, а саме зазначено 02.11.1995, до заяви на призначення пенсії не додано документи про перебування у декретній відпустці та відпустках без збереження заробітної плати.
Також повідомлено про право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я за умови надання підтверджуючих довідок (а.с.43).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.10).
22.09.2021 позивач повторно звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, до якої долучила також відповідні підтверджуючі документи (а.с.38, 39).
Однак рішенням відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.09.2021 №192350004566 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років та вказано, що з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я незалежно від віку, за наявності вислуги років у період до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.
Стаж особи за вислугу років на 11.10.2017 буде можливо визначити тільки за результатом перевірки первинних документів, оскільки в наказі на прийняття виправлений номер та дата наказу, а також виправлена дата зарахування на посаду провізора аналітика.
Для зарахування періоду проходження інтернатури необхідно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудові книжці не зазначена дата закінчення інтернатури (а.с.44).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.11).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За нормами частини першої статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 16 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII від 03.10.2017 набрав чинності 11.10.2017.
Таким чином, пенсії за вислугу років згідно із нормами Закону № 1788-XII призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом № 1788-XII страхового і спеціального стажу.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
За змістом статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
В подальшому, з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII (далі Закон № 213-VIII) підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами “д”, “е”, “ж” статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Проте 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті “а” статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах “е”, “ж” статті 55 Закону 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII.
Відтак Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законом №213-VIII та Законом №911-VIII - неконституційними.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.
Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що єдиною умовою для набуття позивачем, як працівником охорони здоров'я, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність у неї станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом № 2148-VIII) не менше 25 років спеціального стажу роботи.
За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом досліджено записи трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 про роботу в аптеці №138, з яких вбачається, що позивач:
01.08.1989 прийнята для проходження інтернатури на посаді провізора-аналітика, підстава: наказ №7 від 01.08.1989 (запис №5);
03.08.1990 зарахована на посаду провізора-аналітика, підстава: наказ №27 від 02.11.1995 (запис №6);
31.12.1997 переведена з посади провізора-аналітика на посаду провізора технолога аптеки №138, підстава: наказ №14 від 31.12.1997 (запис №7);
11.06.1997 на основі наказу МОЗ України від 22.06.1995 №114 «Про затвердження посад фармацевтичних працівників» перейменовано посаду провізора технолога на посаду провізора, підстава: наказ №3-к від 11.06.1997 (запис №8);
08.09.2008 переведено з посади провізор аптеки №138 на посаду завідувача аптеки №138 м. Збаража, підстава: наказ №40 від 05.09.2008 (запис №9);
06.09.2021 звільнено з посади завідувача аптеки №138 в зв'язку з виходом на пільгову пенсію за вислугою років, підстава: наказ №34 від 17.08.2021 (запис №10).
Усі дослідженні записи про роботу позивача скріплені підписами завідувача аптеки №138, а запис №10 про звільнення - підписом завідувача аптеки №26, та печаткою Збаразької обласної комунальної центральної районної аптеки №26 (а.с.8-9, 55-56).
Дана обставина вказана як одна з підстав відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи позивача в аптеці №138 до спеціального страхового стажу. Так, відповідач зазначає, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 прийнято на роботу до аптеки №138, а в печатці у довідках про заробітну плату, в індивідуальних відомостях про застраховану особу зазначена аптека №26.
Однак, як вбачається з довідки №24 від 20.09.2021, виданої Збаразькою обласною комунальною центральною районною аптекою №26, аптека №138 є структурним підрозділом ЦРА №26 згідно статуту Збаразької обласної комунальної центральної районної аптеки №26 (а.с.26). З огляду на вказане цілком зрозумілим є проставлення печатки Збаразької обласної комунальної центральної районної аптеки №26 на довідках про заробітну плату та скріплення такою печаткою відповідних записів трудової книжки ОСОБА_1 .
Що стосується покликань представника відповідача на те, що в записі про зарахування на посаду провізора-аналітика з 03.08.1990 наявна помилка в наказі підприємства, а саме зазначено дату 02.11.1995, то суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія наказу №27 по аптеці №138 від 02.11.1995. Згаданим наказом визначено, що в зв'язку із закінченням проходження інтернатури ОСОБА_1 зарахувати її з 03.08.1990 на посаду провізора-аналітика (а.с.12).
У свою чергу, як слідує з довідки Збаразької обласної комунальної центральної районної аптеки №26 від 20.09.2021 №25, в записі трудової книжки про зарахування на посаду провізора-аналітика ОСОБА_1 з 03.08.1990 допущено технічну помилку в наказі №27 від 01.11.1995, правильно вважати наказ №27 від 03.08.1990 (а.с.14).
Ще однією підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідачем вказано те, що до заяви про призначення пенсії не додано документів про перебування ОСОБА_1 у декретній відпустці та відпустках без збереження заробітної плати.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4.2 розділу ІV. «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Форма заяви про призначення/перерахунок пенсії визначена додатком 1 до Порядку №22-1 та включає форму для заповнення переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, із зазначенням назви документа, строку його подання, дати подання документа, підписів заявника та спеціаліста.
Надана представником відповідача копія електронної пенсійної справи ОСОБА_1 містить копії заяв про призначення/перерахунок пенсії, що подавались нею 07.09.2021 та 22.09.2021 до відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Однак такі заяви не містять переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, із визначенням строку заявнику для їх подання (а.с.36-37, 38-39).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачу було повідомлено про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів для призначення пенсії за вислугу років.
Водночас до позовної заяви ОСОБА_1 надано довідку Збаразької обласної комунальної центральної районної аптеки №26 від 20.09.2021 №26 про перебування у відпустці по догляду за дитиною, відпустці по вагітності та пологах, у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до трьохрічного віку (а.с.15).
Як вже було зазначено, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
За змістом розділу 2 Переліку №909 до закладів і установ охорони здоров'я відносяться, серед іншого, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії.
Право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пов'язане не лише з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, в даному випадку - аптека, а й з посадою, яку обіймає працівник, у випадку, що розглядається - провізор, фармацевт (незалежно від найменування посади).
Таким чином, період роботи позивача з 01.08.1989 по 06.09.2021 на посадах провізора-аналітика, провізора технолога, провізора аптеки №138 та завідувача аптеки №138 належить до спеціального стажу, наявність якого є основною умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Вказаний період роботи підтверджений відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 та іншими належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, суд констатує, що станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом № 2148-VIII) спеціальний стаж роботи (вислуга років) позивача як працівника охорони здоров'я становив більше 25 років, відтак ОСОБА_1 набула права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, наявні обґрунтовані підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України).
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у позивача достатнього спеціального стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за вислугу років, а тому похідна позовна вимога також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України від №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з 22.09.2021 (з дня звернення за пенсією із відповідною заявою, до якої долучено усі необхідні документи).
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України, з огляду на повне задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №28 від 01.12.2021 (а.с.4).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 22 вересня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2022 року.
Суддя Чепенюк О.В.