Справа № 420/9277/21
20 січня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання виключити з бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення обвинувачення у скоєні злочину, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд:
(1). Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740) протиправною, яка полягає у не виключенні неправдивої інформації про пред'явлення 05.10.2005 Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 від 26.09.2005, а також направлення 20.01.2006 вказаної кримінальної справи до суду.
(2). Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740) виключити з бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області інформацію про пред'явлення 05.10.2005 Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 вiд 26.09.2005, a також направлення 20.01.2006 вказаної кримінальної справи до суду.
(3). Стягнути на користь Позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), судові витрати за сплату судового збору в розмірі 908, 00 (дев'ятсот вiсiм) гривень 00 копійок та судові витрати за сплату послуг з надання професійної правничої допомоги в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, всього в загальному розмірі 2008 (двадцять тисяч дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740).
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач вiдповідно до довідки МВС України серії ААА № 1018958 дізнався, що йому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 05.10.2005 предявлено Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області обвинувачення у скоєнi злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 вiд 26.09.2005. Також у цій довідці зазначеного, що вказана кримінальна справа 20.01.2006 направлена до суду. Позивач зазначає, що йому ніколи не пред'являлось вказане обвинувачення та про те, що відносно нього порушувалась кримінальна справа № 008200500611 від 26.09.2005 йому взагалі не відомо та стало відомо лише при отримані вищевказаної довідки МВС України, а тому вказана інформація протиправно внесена до бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області та підлягає видаленню.
(б) Позиція Відповідача
28.12.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволення позову відмовити.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що жодних протиправних дій (бездіяльності) з боку ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 вчинено не було, оскільки:
- по-перше, розпорядником единої інформаційної системи, з обліків якої просить виключити відомості Позивач - є Міністерство внутрішніх справ;
- по-друге, жодних належним документів, процесуальних рішень, рішення суду, яке набрало законної сили та є підставою для внесення змін до бази даних УІАП ГУНП в Одеській області, шляхом виключення з бази даних УІАП ГУНП інформації щодо ОСОБА_1 не надходило.
ІІІ. Процедура та рух справи
07.06.2021 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.06.2021 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, вирішив перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/9277/21 за правилами загального позовного провадження. Призначв у даній справі підготовче судове засідання на 27 жовтня 2021 р. о 11 год. 30 хв.
27.10.2021 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, зупинив провадження по справі № 420/9277/21. Призначив наступне судове засідання на 29 листопада 2021 р. о 10 год.30 хв.
Судове засідання призначене на 29 листопада 2021 р. було перенесено у зв'язку з перебування судді у відпустці та призначено на 28 грудня 2021 р. 11:40 год.
28.12.2021 закінчено підготовче провадження та продовженно розгляд справи по суті в порядку письмового провадження по справі.
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Відповідно до довідки МВС України серії ААА № 1018958, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 05.10.2005 пред'явлено Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 вiд 26.09.2005. Також у цій довідці зазначеного, що вказана кримінальна справа 20.01.2006 направлена до суду.
Проте позивач зазначає, що йому ніколи не пред'являлось вказане обвинувачення та про те, що відносно нього порушувалась кримінальна справа № 008200500611 від 26.09.2005 йому взагалі не відомо та стало відомо лише при отримані вищевказаної довідки МВС України.
Позивачу стало відомо про наявність вищевказаної кримінальної справи стосовно нього, лише через 15 (п'ятнадцять) рокiв з дня її порушення.
Відповідно до відповіді відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 (колишній Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області) від 04.04.2021 за вихідним № 60.2.-33/аз, вищевказана кримінальна справа стосовно позивача, 20.01.2006 направлена до Приморського районного суду міста Одеси.
Згідно відповіді Приморського районного суду м. Одеси за вих. № С-01 від 08.02.2021, вищевказана кримiнальна справа стосовно ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси не надходила та не реєструвалась.
Позивач вважає, що вказана інформація протиправно внесена до бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області та підлягає видаленню.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
V. Джерела права та висновки суду
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.14 вказаного Закону, розпорядники інформації зобов'язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та обєктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 листопада 2016 року № 1256 "Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України" затверджено Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.
Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми "Оперативно-довідкова картотека" єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.
У відповідності до п.п.1, 2 Розділу Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 29.11.2016 № 1256, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.01.2017 за № 22/29890, фізична особа, яка досягла 14-річного віку (далі Заявник), має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.
Відомості з персонально-довідкового обліку надаються Заявнику у формі Довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
За визначенням, наведеним у п.2 Розділу І Порядку, Довідка - документ, який містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та який залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України; персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пункту 14 Розділу V Порядку, у разі незгоди з відомостями, що надані в Довідці, Заявник може надати до ДІ офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та формування інформаційних ресурсів визначені статтями 25, 26 Законом № 580-VIII.
Пунктом 1 частини 2 статті 25 Закону №580-VIII визначено, що в рамках інформаційно-аналітичної діяльності поліція формує бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.
Частина 2 статті 25 Закону №580-VIII регламентує, що поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону №580-VIII визначено, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.
Наказом МВС України та ДДУПВП від 23.08.2002 № 823/188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 за № 738/7026, затверджено Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України (далі Інструкція № 823/188).
Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Таким чином, вказана Інструкція № 823/188 застосовується в діяльності органів Національної поліції.
За положеннями п.2.1 Інструкції № 823/188, об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.
Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем.
Пункт п.3.1 Інструкції № 823/188 визначає підстави для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, якими є: а) постанова про притягнення як обвинувачуваного; б) вирок суду; в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України; г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи; ґ) постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.
Відповідно до пункту 11.1 Інструкції №823/188, з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв'язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п.10 Інструкції.
За змістом ст.88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
За приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, на поліцію покладено обов'язок наповнення та підтримання в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України, стосовно виявлених кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.
При цьому, вищенаведеними положеннями Інструкції № 823/188 чітко визначені підстави для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, якими є: постанова про притягнення як обвинувачуваного; вирок суду; санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України; постанова про заведення оперативно-розшукової справи; постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.
У ч.1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріали справи свідчать, що на запит позивача щодо інформації про судимість (несудимість), відповідач надав довідку Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України серії АAA № 1018958, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою якій 05.10.2005 пред'явлено Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області обвинувачення у скоєнi злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 вiд 26.09.2005. Також у цій довідці зазначеного, що вказана кримінальна справа 20.01.2006 направлена до суду..
Проте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності наявності в базі даних оперативно-довідкової картотеки відомостей про те, що позивач є особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, кримінальна справа № 008200500611 вiд 26.09.2005.
Суд зазначає, що спірним питанням позову є питання наявності/відсутності законних підстав для перебування в оперативно-довідкових картотеках інформації стосовно позивача про пред'явлення йому обвинувачення у скоєнні злочину, і відповідачем не доведена суду наявність таких підстав.
При цьому, за приписами ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з п.7.1 Інструкції № 823/188 з метою забезпечення повноти подання і якості оформлення обліково-реєстраційних документів здійснюється постійний контроль за належною фіксацією в них інформації про об'єкти обліку.
Управління (відділи) оперативної інформації використовують такі форми контролю за повнотою і достовірністю облікових документів: ведення контрольних картотек на осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту (по кожному СІЗО, тюрмі, УВП окремо); приймання від слідчих та дізнавачів правоохоронних органів, перелічених у пункті 4.1, статистичних карток на осіб, які скоїли злочини (форма 2), та на злочини, за вчинення яких особам пред'явлено обвинувачення (форма 4), - здійснюється за наявності алфавітних карток ф.1 (додаток 1) на цих осіб; проведення звірень з обліками зацікавлених служб не рідше одного разу на рік.
Крім того, згідно з додатком 2 до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 листопада 2016 року № 1256 «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України», запит на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України може містити вимогу особи, яка з ним звертається до компетентного органу, а саме вимогу про надання: відомостей про відсутність (наявність) судимості; відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
Як зазначалось, пунктом 2 Порядку № 1256 також визначено, що довідка - документ, який містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та який залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.
Отже, вказаними нормами не передбачено зазначення у довідці інформації такого змісту та форми - «Разом з тим є особою, якій 05.10.2005 Приморським РВВС м. Одеси пред явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст-301 КК України, кримінальна справа № 008200500611 від. 26.09.2005. 20.01.2006 справу направлено до суду. Інші відомості по справі до МВС не надходили.».
Тобто, в базі даних оперативно-довідкового обліку відповідача міститься запис, про вилучення якого звернулася позивач з вимогою до суду, щодо інформації, яку не може містити довідка, передбачена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 листопада 2016 року № 1256.
Таким чином, інформація, що міститься в довідці, не відповідає вищенаведеній правовій нормі. Оскільки, ця інформація, невідповідність якої дійсності та вимогам чинного законодавства встановлена в судовому порядку, тому наявність спірного запису без правових підстав для внесення такої інформації до бази даних оперативно-довідкового обліку є протиправним та свідчить про необхідність її вилучення з метою повного захисту порушених прав позивача.
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 24 жовтня 2019 року (справа № 804/4135/18) від 24 лютого 2020 року (справа № 802/1587/18-а), від 30 квітня 2020 року (справа №120/345/19-а), від 02 липня 2020 року (справа № 808/316/18).
Суд зазначає, що вилучення з оперативно-розшукових чи дактилоскопічних баз даних інформації про осіб в рамках адміністративного судочинства не призведе до створення негативного прецеденту, неможливості попередити кримінальні правопорушення, а також не унеможливить швидке розслідування вчинених кримінальних правопорушень, з огляду на не визначення причинно-наслідкового зв'язку між виконанням органом поліції судового рішення по адміністративній справі і функціями органів поліції щодо попередження кримінальних правопорушень та швидкістю розслідування вчинених кримінальних правопорушень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом також встановлено, що у позовній заяві представник позивача адвокат Зубрицький О.О. просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати з правничої допомоги у розмірі 20000,00 гривень.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).
Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
У відзиві на позовну заяву містяться твердження стосовно неспівмірності витрат на правничу допомогу, які суд трактує як заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012.
Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки, як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критеріїв пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Між тим, аналізуючи вказане, суд акцентує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, має бути співмірним з ціною позову, складністю справи, мати розумний розмір, а тому суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення, заявленої повноважним представником позивача, суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., виходячи, у тому числі, із критеріїв об'єктивного її визначення у контексті даної адміністративної справи.
Таким чином, зважаючи на викладене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246КАС України суд,
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740) протиправною, яка полягає у не виключенні неправдивої інформації про пред'явлення 05.10.2005 Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 від 26.09.2005, а також направлення 20.01.2006 вказаної кримінальної справи до суду.
3.Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740, 65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, будинок 15-А.) виключити з бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області інформацію про пред'явлення 05.10.2005 Приморським PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України у кримінальній справі № 008200500611 вiд 26.09.2005, a також направлення 20.01.2006 вказаної кримінальної справи до суду.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судові витрати за сплату судового збору в розмірі 908, 00 (дев'ятсот вiсiм) гривень 00 копійок та судові витрати за сплату послуг з надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, всього в загальному розмірі 5908 (п'ять тисяч дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, будинок 15-А., код за ЄДРПОУ 40108740).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.Я. Бойко